Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/750/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 11.06.2025. Зареєстровано: 12.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.

Номер судового провадження: п/360/3462/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		11 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/750/25
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.04.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
		- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого проходження військової служби в порядку до абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за хворою дружиною з числа осіб з II групою інвалідності та виключити з числа особового складу військової частини.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 був призваний 09.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 за мобілізацією на військову службу.
		На даний час проходить військову службу на посаді навідника номер обслуги 3 відділення 1 взводу охорони 10 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
		27.03.2024 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 з метою звільнення його з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_2 , яка має інвалідність II групи, та відповідно до висновку форми 080-4/о від 11.03.2025 потребує стороннього догляду.
		Листом № 609/4147 від 01.04.2025 відповідач повідомив, що відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
		Ухвалою суду від 18.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		01.05.2025 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого послався на те, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2024 № 202 солдата ОСОБА_1 , призваного за мобілізацією, який прибув з територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження військової служби, з 09.07.2024 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду солдата резерву 35 запасної роти. 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 № 262 солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та призначено на посаду навідника 1 відділення охорони 3 взводу охорони 10 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 . 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2024 № 278 солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та призначено на посаду номера обслуги 3 відділення охорони 1 взводу охорони 10 роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
		26.03.2025 солдат ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_2 , яка має інвалідність ІІ групи, на підтвердження чого надав копію Висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 11.03.2025, виданий ТОВ «ПЕРСОМЕД КИЇВ».
		У зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують потребу дружини позивача у постійному догляді, та відсутністю підстав для звільнення з військової служби, рапорт солдата ОСОБА_1 не було погоджено, про що його було повідомлено листом за вих. № 609/4247 від 01.04.2025.
		Відповідно до Інструкції № 407 висновок за формою № 080-4/о надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року N 859.
		Згідно з пунктом 7 Інструкції № 407 у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
		Згідно з пунктом 11 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
		Відповідач вказує, що в цьому аспекті необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.04.2024 року у справі № 420/16689/23, згідно з якою судам необхідно з`ясувати, зокрема, чи містить відповідний висновок (рішення) інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
		Наданий позивачем Висновок від 11.03.2025 не є безстроковим, а термін його дійсності обмежений 01.12.2026, про що прямо у ньому вказано. Крім цього, у зазначеному висновку наведено рекомендацію щодо отримання соціальної послуги з «догляду вдома».
		При цьому відповідно до до пп. г) п. 2 ч. 4, абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду.
		Вважає, що «постійний догляд» і «догляд вдома» мають різне смислове навантаження, в той час як необхідність здійснення саме постійного догляду є тією підставою, яку сформульовано і закріплено у абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в якості підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
		Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 11.03.2025, виданий ТОВ «ПЕРСОМЕД КИЇВ», не містить жодної інформації про систематичність, чи іншу періодичність догляду вдома, позаяк «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
		За таких обставин зазначений документ не може підтверджувати потребу дружини позивача саме у постійному догляді.
		Також Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 11.03.2025, виданий ТОВ «ПЕРСОМЕД КИЇВ», за формою № 080-4/о є лише рекомендацією та сам по собі не породжує правових наслідків у вигляді встановлення факту наявності потреби у особи в отримання відповідної соціальної послуги.
		Виходячи з системного тлумачення положень Інструкції № 407 та Порядку № 859 - рішення про наявність в особи потреби у наданні соціальної послуги з догляду приймає уповноважений орган, а не лікарська комісія. У свою чергу, надаючи висновок за формою № 080-4/о, лікарська комісія не визначає потребу особи у отриманні соціальної послуги, а лише формує рекомендації щодо отримання відповідної соціальної послуги. Таким чином, висновок за формою № 080-4/о не є рішенням щодо потреби у отриманні соціальної послуги, а є лише відповідною рекомендацією, а тому не може вважатись документом, що посвідчує потребу у постійному догляді, а отже,ф не може підтверджувати підстави для звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4, абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 
		Окрім того, діючим законодавством чітко визначено, що визначення потреби особи з інвалідністю у постійному сторонньому догляді безальтернативно віднесено до повноважень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.
		Як видно з приписів Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. № 1338, постійний догляд, як кваліфікуюча ознака для встановлення інвалідності, характерний лише для І групи інвалідності та значного (третього) ступеня обмеження життєдіяльності. В той же час встановлення ІІ та ІІІ групи інвалідності, рівно як і легкий, помірний (перший) та виражений (другий) ступені обмеження життєдіяльності, потребу особи з інвалідністю у постійному сторонньому догляді не передбачають.
		Звертає увагу, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.01.2025 № 12/25/289/Р, витяг з якого разом Рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 12/25/289/І, які містяться в матеріалах справи, - дружині Позивача встановлено ІІ групу інвалідності з 18.11.2024, яку встановлено не безстроково, а до 01.12.2026 року (пункти 17.1.5., 17.1.6., 17.1.8., 17.1.9. рішення експертної команди від 30.01.2025 № 12/25/289/Р). При цьому рішення визначення потреби в догляді експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи дружині позивача не приймалось, що відображено у п. 17.1.3. рішення від 30.01.2025 № 12/25/289/Р.
		Значного (третього) ступеню обмеження у здатності до самообслуговування, яка відповідно до п. 5 Критеріїв передбачає потребу в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування, - експертною командою встановлено не було.
		Таким чином, оскільки за діючим законодавством встановлення постійного стороннього догляду належить до виключної компетенції експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, за рішенням якої дружині Позивача встановлено ІІ групу інвалідності до 01.12.2026 без всиновлення потреби у догляді, а також визначено нормальну здатність до самообслуговування - доводи Позивача про необхідність здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи повністю спростовуються рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.01.2025 № 12/25/289/Р та Рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 12/25/289/І.
		З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
		22.05.2025 позивач надав суду відповідь на відзив, в якому вказав, що у висновку не можуть міститись рекомендації «здійснення постійного догляду», адже це не передбачено інструкцією з заповнення такої форми медичного висновку.
		Відповідач звертає увагу на те, що висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 11.03.2025 року видавався на певний час, тобто до 01.12.2026 року. Даний алгоритм передбачений інструкцією, адже термін переогляду по встановленню групи інвалідності припадає на 01.12.2026 рік.
		Позивач вказує, що особливу увагу необхідно приділити саме на вид захворювання його дружини, а саме онкологію. Дана хвороба прогресує і змінює фізичний стан та можливості людини. На момент встановлення групи інвалідності цілком можливо, що у графі потреби у сторонньому догляді будуть відсутні з простих причин, адже інвалідність встановлена у листопаді 2024 року, а вже у березні 2025 року виникла необхідність у постійному догляді у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Пройти переогляд дружиною чи якимось іншим чином доповнити висновок з оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення групи інвалідності не передбачено, єдиним шляхом довести таку потребу є саме звернення до медичних закладів з метою проходження лікарсько-консультативної комісії з метою встановлення потреби у догляді. Тому позовні вимоги підтримує в повному обсязі. 
		21.05.2025 відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що порушення прав позивача, про захист яких він просить суд, є не підтвердженим, а доводи, які викладені ним у відповіді на відзив, не спростовують правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах. 
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації 09/07/2024, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 09.07.2024.
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2024 № 202 солдата ОСОБА_1 , призваного за мобілізацією, який прибув з територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження військової служби, з 09.07.2024 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду солдата резерву 35 запасної роти. 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 № 262 солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та призначено на посаду навідника 1 відділення охорони 3 взводу охорони 10 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 . 
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2024 № 278 солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та призначено на посаду номера обслуги 3 відділення охорони 1 взводу охорони 10 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 . 
		Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 17.07.2024 між позивачем та ОСОБА_3 17.07.2024 зареєстровано шлюб.
		Актом про проживання мешканців в квартирі АДРЕСА_1 від 14.03.2025, виданим головою правління ЖБК «Арсеналець-25», підтверджено, що в квартирі проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Відповідно до Обліково-статистичної картки дитини № НОМЕР_5 , виданої Службою у справах дітей ССД Охтирської міськради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взята на облік 08.09.2014 у зв`язку з позбавленням матері та батька батьківських прав. Згідно рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради №129 від 24.09.2014 ОСОБА_5 отримала статус дитини-сироти. 
		Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 від 26.02.2025 ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання.
		Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 12/25/289/В, виданого 30.01.2025 КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр», ОСОБА_2 18.11.2024 встановлено II групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням. Дата повторного оцінювання - 01.12.2026.
		Згідно з висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о) від 11.03.2025, виданим лікувально-консультативною комісією медичного центру ТОВ «ПЕРСОМЕД КИЇВ», ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , рекомендовано соціальної послуги у вигляді «догляду вдома».
		27.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_2 , яка має інвалідність ІІ групи.
		Листом від 01.04.2025 № 609/4247 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що немає підстав для звільнення його з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 абзацу 11 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки відсутній висновок про потребу у постійному догляді.
		Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби, звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє станом на дату розгляду справи.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
		За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
		За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
		Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, з наведених підстав військовослужбовець звільняється з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Тобто наявність дружини з інвалідністю І групи чи ІІ групи не є самостійною підставою для звільнення з військової служби.
		Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Підставою для такої відмови стало ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною.
		Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі -Інструкція № 170) документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
		Згідно з п. 12.11 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
		У пункті 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 23) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
		- копія свідоцтва про шлюб;
		- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
		- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи) (пп. 23 п. 5 цього Переліку).
		Положеннями статті 7 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»(далі - Закон № 2961-IV) передбачено, залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
		Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
		Підгрупа А першої групи інвалідності встановлюється особам з виключно високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, які фактично не здатні до самообслуговування.
		Підгрупа Б першої групи інвалідності встановлюється особам з високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій, які частково здатні до виконання окремих видів самообслуговування.
		Дітям інвалідність встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я у порядку, визначеному законодавством.
		Дитина направляється лікуючим лікарем до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я для підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А".
		Лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я встановлює дитині категорію "дитина з інвалідністю", а дитині з виключно високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності та з надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, яка фактично не здатна до самообслуговування, - категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А".
		Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я:
		визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;
		складають (коригують) та затверджують індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження дитини з обмеженням життєдіяльності, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх проведення, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання такої програми;
		надають консультативну допомогу з питань реабілітації дітей з інвалідністю, стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду за ними;
		забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з обмеженнями повсякденного функціонування і дітей з інвалідністю та за результатами огляду (переогляду) вносять інформацію про дітей з інвалідністю до централізованого банку даних з проблем інвалідності.
		У пункті 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317) передбачено, що підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
		До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування. 
		Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: 
		нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
		нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
		нездатність до орієнтації (дезорієнтація); 
		нездатність до спілкування; 
		нездатність контролювати свою поведінку; 
		значні обмеження здатності до навчання; 
		нездатність до окремих видів трудової діяльності.
		До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
		Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
		До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
		Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
		Інваліди I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за  необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
		Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
		Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
		обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
		обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
		обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
		обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
		обмеження здатності до орієнтації II ступеня -здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
		обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
		обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
		До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
		II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.
		Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
		Верховний Суд у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 140/8768/23 вказав, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як, для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
		Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7, 8 і 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9 березня 2021 року № 407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, передбачено, що висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.
		Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
		Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
		У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
		Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.
		Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
		Як було зазначено, у межах спірних правовідносин військовослужбовець звільняється з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати саме «постійний догляд» за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		У постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд зазначив, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
		Також Верховний Суд дійшов висновку про те, що медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
		Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
		Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №12/25/289/В, виданого 30.01.2025 КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр», яким ОСОБА_2 18.11.2024 встановлено II групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням; дата повторного оцінювання - 01.12.2026, та довідки ЛКК від 11.03.2025 відповідно до якої ОСОБА_2 (дружина позивача) за станом здоров`я потребує догляду вдома.
		Отже, в наданих позивачем документах відсутні будь-які відомості, які б вказували на необхідність саме постійного догляду.
		Також суд звертає увагу, що у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №12/25/289/В, виданого 30.01.2025 КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр», яким ОСОБА_2 18.11.2024 встановлено II групу інвалідності, у п. 17.1.3. «Рішення щодо визначення потреби в догляді» зазначено - «не застосовується».
		В Рекомендаціях, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 12/25/289/І, а саме в п. 5.5.2. «Постійний сторонній догляд» - також відмітка відсутня. 
		Суд звертає увагу, що поняття «догляд вдома» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, де надається догляд, а друге - тривалість такого догляду. Поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
		З огляду на відсутність у висновку, складеному ЛКК, та в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи інформації про необхідність постійного догляду, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Відтак, суд вважає, що відповідачем у цій справі не допущено протиправних дій та /або бездіяльності.
		Згідно з частиною 1 та 2статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд вважає заявлений у цій справі адміністративний позов таким, що не належить до задоволення.
		Судові витрати сторонами у справі не понесені.
		Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя                                                             І.О. Свергун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...