Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
|
Яреми А.Г.,
|
суддів:
|
Левченка Є.Ф.,
|
Романюка Я.М.,
|
|
|
Охрімчук Л.І.,
|
Сеніна Ю.Л.,
|
|
|
|
|
|
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю
“Телестудія “Служба інформації”, товариства з обмеженою відповідальністю
“Телерадіокомпанія “Студія 1+1”, товариства з обмеженою відповідальністю “Телекомпанія
“Приват ТБ Дніпро” про захист честі, гідності, ділової репутації та
відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами товариства з обмеженою
відповідальністю “Телерадіокомпанія “Студія 1+1”, до якої приєдналося
товариство з обмеженою відповідальністю “Телестудія “Служба інформації”, а
також ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
21 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30
листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а :
В березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з уточненим та доповненим в
подальшому позовом до ОСОБА_2., товариства з обмеженою відповідальністю
“Телестудія “Служба інформації” (далі - ТзОВ “Телестудія “Служба інформації”),
товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Студія 1+1” (далі -
ТзОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1”), товариства з обмеженою відповідальністю
“Телекомпанія “Приват ТБ Дніпро” (далі - ТзОВ “Телекомпанія “Приват ТБ Дніпро”)
про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 20 березня 2006 року на телеканалах ТзОВ
“Телерадіокомпанія “Студія 1+1” (в програмі “Телевізійна служба новин”), ТзОВ
“Телестудія “Служба інформації” (в програмі “Вовремя”), ТзОВ “Телекомпанія
“Приват ТБ Дніпро” (9 канал) було розповсюджено інтерв'ю з підприємцем
ОСОБА_2., на життя якого 19 березня 2006 року невідомим особами було вчинено
замах. Серед іншого ОСОБА_2. в інтерв'ю заявив, що причетним до організації
замаху на його життя може бути прокурор Дніпропетровської області ОСОБА_1.,
позивач по справі. Вважаючи поширені відповідачами відомості неправдивими та
такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію, позивач просив
зобов'язати відповідачів спростувати їх та стягнути з них солідарно на його користь
50 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня
2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської
області від 30 листопада 2006 року, позов задоволено частково. Визнано
розповсюджену відповідачами інформацію щодо можливої причетності ОСОБА_1. до
організації замаху на життя ОСОБА_2. такою, що не відповідає дійсності,
ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача та зобов”язано
спростувати її. ТзОВ “Телестудія “Служба інформації” заборонено на сайті в
мережі Інтернет поширювати інформацію про причетність ОСОБА_1. до замаху на
життя ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_2. 15
000 грн., ТзОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1” 8 000 грн., ТзОВ “Телестудія “Служба
інформації” 3 000 грн., а з ТзОВ “Телекомпанія “Приват ТБ Дніпро” 4 000 грн. на
користь ОСОБА_1. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
В касаційних скаргах ТзОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1”, до якої
приєдналося ТзОВ “Телестудія “Служба інформації”, а також ОСОБА_2. просять
скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на його
необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального
права. ТзОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1” та ТзОВ “Телестудія “Служба
інформації” просять передати справу на новий апеляційний розгляд, а ОСОБА_2.
просить ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує
такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і
заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані
(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення
справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають
із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих
правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з чим
погодився апеляційний суд, виходив з того, що, виходячи з презумпції
недостовірності негативної інформації про особу (ст.ст. 277, 302 ЦК України),
повідомлення відомостей про можливу протиправну поведінку посадової особи,
зроблене з метою доведення таких відомостей до громадськості, є поширенням
інформації, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію цієї особи.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст.ст. 3, 10 Конституції України честь та гідність людини
визнаються в Україні одними з найвищих соціальних цінностей.
Разом з тим, ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на
свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної
безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для
захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню
інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і
неупередженості правосуддя.
Частина 1 ст. 277 ЦК України встановлює, що фізична особа, особисті немайнові
права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї
недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї
інформації.
Пленум Верховного Суду України в ч. 5 п. 3 постанови “Про застосування
судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації
громадян та організацій” від 28 вересня 1990 року № 7 роз'яснив, що відомостей,
що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і
ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці
окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил
співжиття та принципів людської моралі.
В той же час, відповідно до ст. 47-1 Закону України “Про інформацію” ніхто
не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які
не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання,
що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на
характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій,
сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх
правдивості.
Судом встановлено, що 20 березня 2006 року ОСОБА_2. в своєму інтерв'ю на
телеканалі ТзОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1” у програмі “Телевізійна служба
новин” та телеканалі ТзОВ “Телекомпанія “Приват ТБ Дніпро” в програмі “Новини”
повідомив про вчинений напередодні замах на його життя та, вдавшись до
розлогого аналізу подій, які цьому передували, зокрема, його конфлікту з
прокурором області ОСОБА_1., висловив припущення про можливу причетність того
до замаху. В той же день про це було повідомлено на сайті ТзОВ “Служба
інформації” в мережі Інтернет.
Таким чином, з цього випливає, що ОСОБА_2. оприлюднив правдиве викладення
фактів (замах на його життя), за яким ішло оціночне судження, що стосувалося
цих фактів (можлива причетність до замаху прокурора області ОСОБА_1.).
Суд при розгляді справи на зазначене уваги не звернув, та виходив з того,
що відповідач повинен довести правдивість своїх суджень, хоча це є обмеженням
вираження поглядів.
Судом також не встановлено, що,
ОСОБА_2., повідомляючи через засоби масової інформації свої припущення про
можливу причетність прокурора області ОСОБА_1. до замаху на його життя, а ті
поширюючи таку інформацію, насправді ставили собі за мету опорочити честь,
гідність та ділову репутацію позивача.
За таких обставин, оскільки судом неправильно застосовано норми
матеріального права, ухвалені в справі судові рішення на підставі ст. 341 ЦПК
України слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія
“Студія 1+1”, до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю
“Телестудія “Служба інформації”, задовольнити частково, а касаційну скаргу ОСОБА_2
задовольнити повністю.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2006
року, а також ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30
листопада 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, товариства з обмеженою
відповідальністю “Телерадіокомпанія “Студія 1+1”, товариства з обмеженою
відповідальністю “Телестудія “Служба інформації” та товариства з обмеженою
відповідальністю “Приват ТБ Дніпро” про захист честі, гідності, ділової
репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити за його безпідставністю.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.І.Охрімчук
Я.М.Романюк
Ю.Л.Сенін