У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
|
Федченка О.С.,
|
суддів
|
Глоса Л.Ф. і Нікітіна Ю.І.,
|
за участю прокурора
|
Морозової С.Ю.
|
розглянула в судовому
засіданні в м. Києві 13 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційним
поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Голосіївського районного суду
м. Києва від 06 лютого 2006 року щодо
ОСОБА_1.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,
уродженця м. Черкаси,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 358 КК України на три роки і шість місяців
позбавлення волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на шість місяців арешту, за
ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на
чотири роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 190 КК України на п'ять років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено на нього обов'язки,
передбачені ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
ОСОБА_1. засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2., якого постановою
Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2006 року було звільнено
від кримінальної відповідальності на підставі п. “б” статей 1, 6 Закону України “Про амністію” від 31
травня 2005 року, та невстановленими слідством особами на протязі 2004 року
розробив та впровадив схему незаконної реєстрації в органах МРЕВ УДАІ ГУ МВС
України у м. Києві автомобілів іноземного виробництва, які були ввезені на
територію України поза митним контролем, для їх подальшої реалізації. Під час
продажу вказаних автомобілів ОСОБА_1. надавав покупцям неправдиву інформацію
про сплату необхідних митних платежів та приховував факт їх незаконної
реєстрації в органах МРЕВ УДАІ ГУ МВС України у м. Києві.
Крім того, ОСОБА_1. за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленими
слідством особами підроблювали документи, які необхідні для реєстрації
автомобілів в органах МРЕВ УДАІ ГУ МВС України та в подальшому використовували
вказані підроблені документи для незаконної реєстрації автомобілів в органах
МРЕВ УДАІ ГУ МВС України у м. Києві на осіб, які не вчиняли будь-яких дій щодо
набуття права власності на такі автомобілі.
Так, ОСОБА_1. за попередньою змовою групою осіб підроблював постанови
Любомльського районного суду Волинської області про розгляд адміністративного
правопорушення, передбаченого ст. 351 Митного кодексу України, стосовно
ввезення поза митним контролем автомобілів іноземного виробництва; виконавчі
листи Любомльського районного суду Волинської області; відповіді Любомльського
районного суду Волинської області про підтвердження видачі постанов суду;
відбитки печатки Любомльського районного суду Волинської області; акти опису і
арешту майна відділу ДВС Луцького міського управління юстиції; заявки
державного виконавця ВДВС на реалізацію майна Волинською філією СДП
“Укрспецюст”; договори про реалізацію арештованого (конфіскованого) майна; акти
приймання-передачі на реалізацію арештованих (конфіскованих) транспортних
засобів; висновки спеціаліста-товарознавця ЗАТ “Український центр
післяаварійного захисту “Експерт-Сервіс”; довідки Яготинської митниці Державної
митної служби України про нарахування митних платежів; договори про реалізацію
транспортних засобів (агрегатів); протоколи проведення аукціонів; біржові
угоди, укладені на Універсальній товарній біржі “Укрресурс”; квитанції до
прибуткового касового ордеру, які підприємствами та установами, що уповноважені
їх видавати чи посвідчувати, не видавались та не посвідчувались та які надавали
право на реєстрацію зазначених автомобілів в органах МРЕВ.
Крім того, ОСОБА_1. використовував зазначені підроблені документи, надавши
їх до МРЕВ УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, де на їх підставі десять автомобілів
іноземного виробництва було поставлено на тимчасовий облік на осіб, які не
вчиняли будь-яких дій щодо набуття права власності на такі автомобілі, три з
яких, шляхом обману та зловживання довірою, він реалізував, чим завдав
матеріальну шкоду потерпілим на загальну суму 491 580, 89 грн., а щодо продажу
ще двох авто останній не реалізував свій злочинний намір, направлений на
заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо
великих розмірах з причин, що не залежали від його волі.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування
статей 69, 75 КК України при призначенні ОСОБА_1. покарання і його
невідповідність тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок
м'якості, порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку і
направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає про те, що
кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 358 КК України є зайвою. Крім того,
вважає, що під час судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1. були
порушені права цивільного позивача ОСОБА_3., оскільки він не був повідомлений
про час та місце розгляду справи. Також вказує на те, що суд, всупереч вимог
ст. 93 КПК України, не вирішив питання про стягнення із засудженого судових
витрат.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Морозової С.Ю., яка підтримала
касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає за необхідне касаційне подання
задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 65, 69 КК України особі, яка вчинила злочин, має
бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та
попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину,
особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно
знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд,
умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий злочин призначити основне
покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої
частини цього Кодексу.
Зазначених вимог закону суд не виконав.
Приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1. статей 69, 75 КК України,
суд лише послався на дані, що характеризують особу винного, врахувавши те, що останній
розкаявся у вчинених злочинах, позитивно характеризується та має на утриманні
матір, яка є інвалідом 2 групи, доньку, яка навчається на денній формі
навчання, утримання засудженого у даній справі під вартою.
При цьому суд не врахував, що підставами для призначення більш м'якого
покарання, ніж передбачено законом, є наявність декількох обставин, що
пом'якшують покарання.
Зазначивши у вироку про наявність
таких обставин, суд не вказав, яким з них він надав такого значення.
Крім того, призначаючи ОСОБА_1. більш м'яке покарання, ніж передбачено
законом, і звільняючи засудженого від відбування цього покарання з
випробуванням, суд першої інстанції не умотивував свого рішення і фактично не
врахував ступеню тяжкості вчинених злочинів, зокрема, скоєння ОСОБА_1.
шахрайства в особливо великих розмірах, яке є особливо тяжким злочином.
За вказаних обставин вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а
справа ـ направленню на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного
покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Якщо при новому розгляді справи підтвердиться винуватість ОСОБА_1. у тому ж
об'ємі обвинувачення, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.
Місцевий суд має належним чином перевірити і інші доводи, викладені у касаційному
поданні прокурора, і прийняти рішення, яке відповіло б вимогам закону.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Вирок
Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суддів.
Судді:
Федченко О.С. Глос
Л.Ф.
Нікітін Ю.І.