Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/1513/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 21.08.2025. Зареєстровано: 22.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/754/581/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024105100001315

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 1-кп/754/581/25
		Справа№754/1513/25
		Вирок 
		Іменем України
		 
		       21 серпня 2025 року 
		 
		 
		м. Київ
		Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_1 
		за участю секретаря                 ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12024105100001315 від 18.07.2024 року відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, 
		за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілих: ОСОБА_5 , 
		сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень)
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розробив злочинний план по вчиненню злочинів проти власності, спрямованих на заволодіння грошовими коштами інших осіб шляхом їх обману, для особистого збагачення, за рахунок чужого майна, з корисливих мотивів.
		Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через всесвітню мережу Інтернет знайшла оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 07 травня 2024 року, ОСОБА_6 в месенджері «Телеграм» зв`язалась із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовилась про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 26000 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілою, 07.05.2024 о 13 год 41 хв, перебуваючи в приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 5-в, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» у фірмовій коробці із зазначенням отримувача - ОСОБА_6 , до відділення №18 ТОВ «Нова Пошта», що за адресою: м. Чернігів, вул. П`ятницька, 49.
		Так, 08.05.2024 ОСОБА_6 , перебуваючи у відділенні №18 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Чернігів, вул. П`ятницька, 49, здійснила «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001148418509) у сумі 26 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілої та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 26 000 (двадцять шість тисяч) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 27 червня 2024 року, ОСОБА_7 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 23 000 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 27.06.2024 о 13 год 41 хв, перебуваючи в приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 5-в, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» в фірмовій коробці із зазначенням отримувача - ОСОБА_7 , до відділення №72 ТОВ «Нова Пошта», що за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21.
		Так, 06.07.2024 ОСОБА_7 , перебуваючи у відділенні №72 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001176397363) у сумі 23 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 23 000 (двадцять три тисячі) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 08 липня 2024 року, ОСОБА_8 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 28 000 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 08.07.2024 о 14 год 46 хв, перебуваючи в приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 5-в, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» у фірмовій коробці із зазначенням отримувача - ОСОБА_8 , до відділення №4 ТОВ «Новд Пошта», що за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 168.
		Так, 16.07.2024 ОСОБА_8 , перебуваючи у відділенні №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 168, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001185402820) у сумі 28 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 28 000 (двадцять вісім тисячі) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , через мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 24 липня 2024 року, ОСОБА_9 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 29 999 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 24.07.2024 о 17 год 10 хв, перебуваючи в приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою; м. Рівне, вул. Відінська, 5-в, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» у фірмовій коробці із зазначенням отримувача - ОСОБА_9 , до відділення №62 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 22/20.
		Так, 25.07.2024 ОСОБА_9 , перебуваючи у відділенні №62 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 22/20, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001191128032) у сумі 29 999 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 29 999 (двадцять дев`ять дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 19 липня 2024 року, ОСОБА_11 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 25 000 грн.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 19.07.2024 о 17 год 24 хв, перебуваючи в приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 5-в, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» в фірмовій коробці із зазначенням отримувача ОСОБА_11 , до відділення №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Житомирська обл., м. Звягель, вул. Чернявського, 46.
		Так, 25.07.2024 ОСОБА_11 , перебуваючи у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Житомирська обл., м. Звягель, вул. Чернявського, 46, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001188467127) у сумі 25 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 26 липня 2024 року, ОСОБА_12 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 29 999 грн.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 26.07.2024 о 19 год 32 хв, перебуваючи у приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 5-в, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» в фірмовій коробці із зазначенням отримувача ОСОБА_12 , до відділення №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Рівенська обл., м. Сарни, вул. Варшавская, 2Є.
		Так, 27.07.2024 ОСОБА_12 , перебуваючи у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Рівенська обл., м. Сарни, вул. Варшавская, 2Є, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay», (ТТН 59001192559614) у сумі 29 999 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 29 999 (двадцять дев`ять дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , через всесвітню мережу Інтернет знайшла оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 04 серпня 2024 року, ОСОБА_14 в месенджері «Телеграм» зв`язалась із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовилась про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 29 999 грн.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_14 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 04.08.2024 о 18 год 14 хв, перебуваючи у приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 5-в, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» у фірмовій коробці із зазначенням отримувача - ОСОБА_14 , до відділення №23 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 78.
		Так, 06.08.2024 ОСОБА_14 , перебуваючи у відділенні №23 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 78, здійснила «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001197264391) у сумі 29 999 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 29 999 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 31 липня 2024 року, ОСОБА_15 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 29 500 грн.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 31.07.2024 о 18 год 25 хв, перебуваючи у приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 34, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» у фірмовій коробці із зазначенням отримувача ОСОБА_16 , до відділення №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Київська обл., м. Макарів, вул. Проектна, 1.
		Так, 07.08.2024 ОСОБА_15 , перебуваючи у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Київська обл., м. Макарів, вул. Проектна, 1, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001195196912) у сумі 29 500 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_15 майнову шкоду на загальну суму 29 500 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформі онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 05 вересня 2024 року, ОСОБА_17 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 28 000 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_17 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 05.09.2024 о 19 год 52 хв, перебуваючи у приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Житомир, вул. Бориса Тена, 83/38, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» в фірмовій коробці із зазначенням отримувача ОСОБА_17 , до відділення №5 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Григорія Тютюнника, 2.
		Так, 11.09.2024 ОСОБА_17 , перебуваючи у відділенні №5 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Григорія Тютюнника, 2, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001215696557) у сумі 28 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_17 майнову шкоду на загальну суму 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформі онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 13 вересня 2024 року, ОСОБА_18 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 30 000 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_18 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 13.09.2024 о 16 год 16 хв, перебуваючи у приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 34, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» в фірмовій коробці із зазначенням отримувача ОСОБА_18 , до відділення №6 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Тернопіль, вул. Генерала Мирона Тарнавського, 1.
		Так, 14.09.2024 ОСОБА_18 , перебуваючи у відділенні №6 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Тернопіль, вул. Генерала Мирона Тарнавського, 1, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay», (ТТН 59001220400025) у сумі 30 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_18 майнову шкоду на загальну суму 30 000 (тридцять тисяч) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 10 жовтня 2024 року, ОСОБА_19 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 29 200 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 10.10.2024 о 13 год 56 хв, перебуваючи у приміщенні відділення №4 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Житомир, вул. вулиця Бориса Тена, 83/38, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» в фірмовій коробці із зазначенням отримувача ОСОБА_19 , до відділення №224 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Київ, вул. Деревлянська, 2-6.
		Так, 12.10.2024 ОСОБА_19 , перебуваючи у відділенні №224 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Київ, вул. Деревлянська, 2-6, здійснив «післяплату» товару використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001236628578) у сумі 29 200 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_19 майнову шкоду на загальну суму 29 200 (двадцять дев`ять тисяч двісті) грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , через всесвітню мережу Інтернет знайшов оголошення на сайті платформи онлайн-оголошень «ОLХ» про продаж мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо». У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 16 жовтня 2024 року, ОСОБА_5 в месенджері «Телеграм» зв`язався із ОСОБА_3 , в ході розмови з яким домовився про купівлю мобільного телефону марки «Iphone 15 Рrо» вартістю 29 000 гривень.
		Далі, ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, не маючи наміру виконувати усну домовленість із потерпілим, 16.10.2024 о 19 год 56 хв, перебуваючи у відділенні №4 приміщення ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Житомир, вул. вулиця Бориса Тена, 83/38, здійснив відправку муляжу мобільного телефону марки «Iphone» в фірмовій коробці із зазначенням отримувача ОСОБА_5 , до відділення №147 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Київ, просп. Червоної Калини, 97/15.
		Так, 17.10.2024, ОСОБА_5 , перебуваючи у відділенні №147 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Київ, просп. Червоної Калини, 97/15, здійснив «післяплату» товару, використовуючи фінансовий сервіс «NovaPay» (ТТН 59001240712614) у сумі 29 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 29 000 (двадцять дев`ять тисяч) грн.
		 
		ІІ. СТАТТІ (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		 
		Відповідальність за ч.1 ст. 190 КК України настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		Відповідальність за ч.2 ст. 190 КК України настає за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. 
		Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
		Суб`єктом зазначених кримінальних правопорушень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом на звернення певного майна на свою користь.
		 
		ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
		 
		Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним, щиро розкаявся і підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи. Вину визнав за кожним епізодом, підтвердивши час, місце, спосіб та інші, викладені у обвинувальному акті, обставини події. Повідомив суду, що з метою вчинення інкримінованих правопорушень розміщував оголошення на інтернет-платформі ОЛХ про продаж телефонів марки «Iphone 15 Pro», замовляв через мережу Інтернет китайські коробки для телефонів, пломби та наклейки на коробки, а також муляжі телефонів. Потім удома здійснював пакування і після отримання замовлення від чергового покупця - відправляв муляжі поштовим оператором «Нова пошта». Покупці посилки на пошті, як правило, не відкривали, отримавши товар відразу його оплачували, оскільки за правилами «Нової пошти» технічно складні товари, на коробках з якими міститься заводське опломбування, попередньому огляду (до моменту оплати) не підлягають. 
		Щодо цивільних позовів, то обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов ОСОБА_8 на суму 31500,00 гривень, що складається з майнової шкоди у розмірі 26500,00 гривень та моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень, - визнав у повному обсязі. Натомість, цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 21855,00 гривень, та моральної шкоди в сумі 50000,00 гривень обвинувачений визнав частково, а саме, не визнав в частині заявленої моральної шкоди. Просив врахувати, що він є студентом, самостійного заробітку поки що не має, хоча планує найближчим часом влаштуватися на роботу, щоб виплатити потерпілим завдану шкоду. Натомість, вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є явно необґрунтованим та нічим не підтвердженими.
		Показання обвинуваченого є логічними і послідовними та не викликають у суду сумніву в їх правдивості.
		Суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, учасникам судового розгляду роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3  знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, та його дії вірно кваліфіковано за ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно. 
		 
		ІV. ПОКАРАННЯ
		 
		Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Так, санкцією ч.1 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк. 
		Санкцією ч.2 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
		Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та нетяжким злочином.
		У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
		Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
		Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
		В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
		Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
		Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
		 
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття та часткове відшкодування потерпілим майнової шкоди.
		Щире каяття полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих п.1 ч.1 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.
		Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).
		Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки. Також висловив готовність добровільно відшкодувати потерпілим завдані збитки.
		Обвинувачений ОСОБА_3 попросив вибачення у присутнього в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 .
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		 
		Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , він раніше не судимий, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, є студентом вищого навчального закладу.
		Обираючи покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст. 190 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення останньому покарання у вигляді обмеження волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України, оскільки сплата штрафу може бути утруднена з огляду на відсутність у ОСОБА_3 постійної роботи та офіційного заробітку, з тих же міркувань не може бути призначене й покарання у виді виправних робіт.
		Обираючи покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст. 190 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення останньому покарання у вигляді обмеження волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України. При цьому, суд керується тими ж міркуваннями, що й при обранні міри покарання за ч. 1 ст. 190 КК України, а також враховує кількість епізодів вчинення кримінальних правопорушень.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Між тим, враховуючи особу винного, який за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, має визначене місце реєстрації та проживання, неодружений, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 почав відшкодовувати матеріальні збитки потерпілим, що вбачається з квитанцій наданих обвинуваченим в судовому засіданні (Т.3 а.с. 127-129), обставини скоєного кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_3 є раніше не судимою особою, студентом, його молодий вік суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
		Верховний Суд у своїй постанові від 16 серпня 2018 року (справа № 183/163/14, провадження № 51-3549 км18) зазначив, що системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Суд враховує молодий вік ОСОБА_3 , вперше притягується до кримінальної відповідальності, а отже, на переконання суду, призначення обвинуваченому покарання, яке необхідно відбувати реально, не відповідатиме справжнім інтересам суспільства, а подальша ресоціалізація, тобто відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, може бути утруднена. На переконання суду, виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього кодексу.
		 
		V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ
		 
		Вирішуючи питання цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , суд виходить з такого.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України та ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України).
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).
		Поняття майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому охоплює: заподіяну кримінальним правопорушенням особі пряму, безпосередню шкоду в її майновому та грошовому виразі; неодержані внаслідок скоєння кримінального правопорушення доходи; оцінені в грошовому вигляді витрати на відновлення здоров`я потерпілого тощо.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Так, потерпілими у кримінальному провадженні пред`явлені цивільні позови до цивільного відповідача ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме:
		- потерпілим ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21855,00 гривень, моральної шкоди 50000,00 гривень;
		- потерпілим ОСОБА_8 про відшкодування з матеріальної шкоди у розмірі 26500,00 гривень та моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_8 підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки вимоги повністю підтверджені зібраними у справі доказами.
		Що стосується цивільного позову ОСОБА_5 , то він підлягає задоволенню частково. Так, в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 26500,00 гривень, розмір шкоди доведений документально та в повному обсязі визнаний цивільним відповідачем ОСОБА_3 за обставин, встановлених в обвинувальному акті. Разом з тим, що стосується заявленого розміру моральної шкоди, суд звертає увагу на таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
		Згідно ч. 5 ст. 128, ч.1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, та із застосуванням норм ЦПК України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання (статті 15, 16 ЦК України).
		Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (частина перша статті 1177 ЦК України).
		Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
		Приписами ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
		Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19)).
		Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) №4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, в рішенні «Тома проти Люксембургу» ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Також Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
		Суд враховує, що такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винуватого.
		Вирішуючи заявлений цивільний позов ОСОБА_5 , суд, виходячи з принципів достатності та виваженості, оцінивши доводи потерпілого на підтвердження заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що дійсно останньому завдано моральну шкоду, тому вважає, що така шкода повинна бути відшкодована у розмірі 5000 грн. 
		Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		 
		Згідно зі ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (частина перша статті 126 КПК України). Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України). Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів (частина друга статті 126 КПК України). Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства (постанова ВП ВС від 21.1.2018 справа №462/6473/16-ц, провадження №14-400 цс18).
		Відповідно до припису ч.5 ст.128 КПК України, ст.134 ЦПК України передбачається вимога до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Наслідком невиконання цього обов`язку є право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат, крім витрат на сплату судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону в доведенні іншої фактичної суми судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі істотного збільшення або зменшення заявленої до відшкодування суми судових витрат порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком сторона повинна довести неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку або поважність причин зменшення суми.
		Виходячи із змісту статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Також чинним законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
		 
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.48 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог відшкодування таких витрат.
		Так, п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України визначено, що процесуальні витрати, окрім інших, складаються з витрат на правову допомогу.
		У зв`язку з документальним підтвердженням понесених потерпілим ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу, вимоги про стягнення витрат пов`язаних з отриманням правничої допомоги на суму 8000 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5 .
		 
		Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
		Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
		Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років обмеження волі.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі на строк три роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 /два/ роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Відповідно до вимог ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
		 
		Цивільний позов  ОСОБА_8 задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26500 (двадцять шість тисяч п`ятсот) гривень, 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень, 00 копійок.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 21855 (двадцять одну тисячу вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень, 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень, 00 копійок.
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , витрати пов`язані з отриманням правничої допомоги в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, 00 копійок.
		 
		Речові докази: 
		- коробка з написом «Iphone», в якій знаходиться мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro, 128 Gb», «Blue Titanium», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , без сім-карти, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , - залишити ОСОБА_7 ;
		- коробка з-під телефону, на якій вказані: ІМЕІ1:  НОМЕР_3 , ІМЕІ2:  НОМЕР_4 , iPhone 15 Pro, модель А3106, та муляж мобільного телефону iPhone 15 Pro, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №610 - знищити;
		- три коробки з-під мобільних телефонів з маркуванням: 1) iPhone 15 Pro, модель А3101, Natural Titanium, ІМЕІ1:  НОМЕР_5 , ІМЕІ2:  НОМЕР_6 , Serial No. НОМЕР_21; 2) iPhone 14 Pro, модель А2689, Deep Purple, ІМЕІ1:  НОМЕР_7 , ІМЕІ2:  НОМЕР_8 , Serial No. НОМЕР_22; 3) iPhone 15, модель А3090, Blue, ІМЕІ1:  НОМЕР_9 , ІМЕІ2:  НОМЕР_10 , Serial No. НОМЕР_23, які вилучено та поміщено до спец. пакету RIC2115596; дві порожні коробки з-під мобільних телефонів з написом iPhone без маркування, з зображенням телефону чорного кольору, одну з коробок поміщено до спец. пакету CRI1055076, другу з коробок поміщено до спец. пакету CRI1055077; 2 пломби з маркуванням, які вилучено та поміщено до спец. пакету CRI1055075, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, квитанції №607, №609 - знищити;
		- мобільний телефон марки «Redmi», ІМЕІ1:  НОМЕР_11 , ІМЕІ2: НОМЕР_12 , білого кольору з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з н.м.т.  НОМЕР_13 , та мобільний телефон марки «Apple» моделі «7 Plus», рожевого кольору, без сім-картки, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, - повернути власникам;
		- мобільний телефон марки «iPhone X», білого кольору в чохлі білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_14 , з сім-карткою оператора «Водафон» з н.м.т. НОМЕР_15 , який було вилучено та поміщено до спец. пакету CRI1055053 - повернути ОСОБА_3 ;
		- коробку з-під мобільного телефону iPhone 15 Pro, Natural Titanium, ІМЕІ1: НОМЕР_5 , який вилучено та поміщено до спец. пакету CRI1055079; 7 пакувальних наліпок з-під iPhone 15 Pro, які вилучено та поміщено до спец. пакету CRI1055094, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №608 - знищити;
		- коробка з-під телефону, на якій вказані: ІМЕІ1:  НОМЕР_1 , ІМЕІ2:  НОМЕР_16 , iPhone 15 Pro, модель А2848, та муляж мобільного телефону iPhone 15 Pro, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №611 - знищити;
		- коробка з-під телефону, на якій вказані: ІМЕІ1: НОМЕР_17 , ІМЕІ2: НОМЕР_18 , , iPhone 15 Pro, модель А3102, та муляж мобільного телефону iPhone 15 Pro, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №614 - знищити;
		- коробка з-під телефону, на якій вказані: ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 , iPhone 15 Pro, модель А2848, та муляж мобільного телефону iPhone 15 Pro, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №613 - знищити;
		- коробка з-під телефону, на якій вказані: ІМЕІ1: НОМЕР_19 , ІМЕІ2: НОМЕР_20 , iPhone 15 Pro, модель А3101, та муляж мобільного телефону iPhone 15 Pro, які зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №612 - знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...