Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-16817 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.01.2011. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                            
		                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		                              
		                               УХВАЛА 
		                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		                        
		08 вересня 2010 року                                             м. Одеса 
		 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:  
		 головуючого               Ткачук О.О. 
		суддів                Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В. 
		при секретарі               Султановій Ю.С.      
		 Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та зобовязання банку щодо прийняття платежів , 
		                                встановила: 
		 У червні 2009 року  Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»  звернулось до суду з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом . 
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що  відповідач ОСОБА_1, отримавши від  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»  гроші в сумі 350000 доларів США, не виконує зобов'язання по кредитному договору № 11131519000 про надання споживчого кредиту від 22 березня 2007 року, в зв'язку з чим позивач на підставі умов договору вимагав достроково повернути суму несплаченого кредиту, процентів та пені в загальному розмірі 375 445, 48 доларів США, що по курсу НБУ  
			складало 2859 317,69 грн. 
		
		ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у якому,  не спростовуючи укладення договору кредиту та отримання грошів у валюті США, але посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільного Кодексу України, заявив про введення позивачем в оману відповідача, неправомірність укладення між сторонами кредитного договору в іноземної валюті та порушення умовами договору прав відповідача, як споживача. Просив визнати вказаний договір кредиту недійсним та зобов'язати банк прийняти у ОСОБА_1 суму залишкової заборгованості рівними платежами на протязі 214 місяців, яки залишились до запланованого повернення кредиту. 
		У судовому засіданні суду першої інстанції сторони підтримали заявлені позовні вимоги, проти зустрічних вимог заперечували. 
		 Справа №22ц16817/2010 р.                            Головуючий у І-ї інстанції 
		    Науменко А.В. 
		  Категорія: 27                                            Доповідач: Ткачук О.О. 
		 Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» було задоволено у повному обсязі - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 375 445, 48 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 16 червня 2009 року складало 2 859 317, 69 грн.; позовні вимоги ОСОБА_1 було залишено без задоволення. 
		На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції . 
		Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений та підписаний кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11131519000, за яким банк зобов'язався надати, а ОСОБА_1 прийняти в кредит грошові кошти в сумі 350 000,0 доларів США, що еквівалентно 1 767 500,0 грн., та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах договору. Позичальник зобов'язався повернути банку кредит в  терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 22 березня 2028 року, зі сплатою 12,50 % річних. 
		Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.1, 1.5 кредитного договору, позивач повністю та у строки виконав зобов'язання та видав відповідачу ОСОБА_1 через касу відділення банку готівку в сумі 350 000,0 дол. США  
		Згідно до п. 1.4, Кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на Іпотечний кредит. 
		У той же день, 22 березня 2007 року, ОСОБА_1 на підставі двох договорів купівлі-продажу придбав у власність двокімнатну та шестикімнатну квартири під одним АДРЕСА_1. Продаж здійснений відповідно за 18 900,0 грн. та за 1 748 600,0 грн.  
		Далі, 22 березня 2007 року, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладений іпотечний договір, предметом якого є дві вказані квартири, які згідно п. 1.1. договору, за домовленістю сторін оцінені в сумі 2 261 734 гривень. 
		Пунктом 4.6. договору кредиту передбачено, що позичальник зобов'язується достроково повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти, комісії у випадках, встановлених зокрема п. 5.5 цього договору, або порушень істотних умов договору та застосування банком процедури щодо дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 11 цього договору. 
		Відповідно п. 5.5. договору кредиту, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком біль ніж на один місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього договору. 
		Зі змісту довідки - розрахунку заборгованості станом на час звернення до суду у травні 2009 року слідує, що заборгованість відповідача перед банком по договору виникла з травня 2008 року, тобто останній більш року добросовісно виконував умови договору та не оспорював їх. Відповідач не виконав умови пунктів 1.1, 1.2.2, 4.2. кредитного договору, тобто з травня 2008 року перестав здійснювати щомісячне часткове погашення кредиту й сплачувати відсотки за користування кредитом, в зв'язку з чим, кожний місяць накопичувалася прострочена заборгованість. 
		Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. 
		Статтею 610 ЦК України передбачене, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/. 
		У відповідності до ст. 611 ЦК України, у випадку невиконання зобов'язання боржником настають правові наслідки у виді відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 
		Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Згідно з вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. 
		Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, боржник зобов'язаний повернути позивачеві гроші в строк та в порядку, встановленими договором. 
		Наслідком порушення відповідачем зобов'язань по щомісячному поверненню кредиту та сплати відсотків є можливість застосування позивачем права на дострокову вимогу повернення всієї суми заборгованості по кредиту, що вбачається з положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також пунктів 4.6 та 5.5 вказаного кредитного договору. 
		Крім того, відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення позичальником грошових зобов'язань, передбачених договором, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та\або термінів сплати процентів за кредит, банк має право вимагати від позичальника додаткову сплатити пеню в  розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземної валюті. 
		Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, загальна заборгованість по кредиту складає 375 445,48 доларів США, що по курсу НБУ складало 2 859 317,69 грн. 
		Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первісний відповідач не довів обґрунтованість вимог по зустрічному позову та наявність підстав для визнання вказаного кредитного договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 та 230 ЦК України. 
		Також, як вірно вказано у рішенні суду, не є доведеною вимога по зустрічному позову щодо зобов'язання банку прийняти у ОСОБА_1 суму залишкової заборгованості рівними платежами на протязі 214 місяців, тобто без врахування строку (кількості місяців по графіку платежів) за який останній не виконував умови договору по сплаті кредиту та процентів, завдяки чому виникла заборгованість. Звільнення ОСОБА_1 від виконання умов договору на певний час та від сплати заборгованості за прострочення платежів не передбачено умовами кредитного договору та нормами діючого законодавства України. 
		Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у повному обсязі, та відмову у задоволенні позову  ОСОБА_1 
		Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів є необґрунтованими та не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ( ч. 1 п. 23 та 19), споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція - будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. 
		Пунктом 2 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачене, що оскільки закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин які ним регулюються належать, зокрема ті що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян. 
		На підставі викладеного, судова колегія вважає, що не зважаючи на те, що спірний договір кредиту по зустрічному позову має назву «про надання споживчого кредиту», надання коштів за умовами договору на придбання двох квартир не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом» й «продукцією» на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем» (продавцем) та «споживачем» в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» не застосуються до спірних правовідносин. 
		Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено. 
		Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		      Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -                     
		                                      
		                    ухвалила: 
		 Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  - відхилити. 
		Рішення  Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2010 року - залишити без змін.  
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції. 
		  Головуючий                                  ___________________ О.О. Ткачук 
		 Судді                                        ___________________ Г.О. Косогор  
		                                             ___________________ Н.В. Ісаєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...