Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 19/87-10 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.01.2011. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			28 грудня 2010 р. № 19/87-10   
				 
					 
				
				Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			
			
			головуючого:Удовиченка О.С. 
			суддів:Заріцької А.О., Міщенка П.К. 
			розглянувши матеріали 
			касаційної скаргиПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення
			та на постановугосподарського суду Харківської області від 05.07.2010
			Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року

у справі№ 19/87-10 господарського суду Харківської області 
			за позовом АТВТ "Харківський канатний завод" 
			до1.          ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України "
			2.          Концерну "Харкіський канатний завод" 
			провизнання недійсним договору 
			в судовому засіданні взяли участь представники :
			 
			ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"Сизова Л.В.(дов. від 17.09.2010 №016-80/6259) 
			АТВТ "Харківський канатний завод"Халабурдін С.В. (дов. від 25.05.2010) 
			В С Т А Н О В И В :
			Позивач звернувся 18.05.2010 до господарського суду з позовом до ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” та концерну “Харківський канатний завод” про визнання недійсним іпотечного договору №68108Z137 від 18.08.2008, укладеного між АТВТ "Харківський канатний завод" та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”. 
			Позовні вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю умов іпотечного договору приписам ч.1 ст.559, 215, 203 ЦК України, ч.1 ст.11 Закону України "Про заставу". 
			Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2010 (судді: Міньковський С.В., Суярко Т.Д., Хотенець П.В.) позов задоволено, визнано недійсним іпотечний договір №68108Z137 від 18.08.2008, укладений між АТВТ "Харківський канатний завод" та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”.
			Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 (судді: Фоміна В.О., Гончар Т.В., Кравець Т.В.) рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 залишено без змін.
			Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що іпотечний договір №68108Z137 від 18.08.2008 укладений з порушенням вимог чинного законодавства.
			ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 та рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010, прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити у позові повністю.
			В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема:ч.3 ст.92, ч.5 ст.49 ЦК України, ст.79 ГК України, ст.101 ГПК України. 
			Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.08.2008 між позивачем та ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, правонаступником якого є ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, укладено іпотечний договір №68108Z137, згідно якого позивач виступає майновим поручителем Концерну "Харкіський канатний завод".
			Пунктом 1.1. іпотечного договору №68108Z137 від 18.08.2008 передбачено, що іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги Іпотекодержателя (ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”), що випливають з генеральної угоди №68108N13 від 18.08.2008, укладеної між ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” та Концерном "Харкіський канатний завод" (боржник), відповідно до якої Іпотекодержатель при виконанні боржником певних його умов, відкриває боржнику ліміт заборгованості на здійснення активних операцій в сумі, що не перевищує 1800000 доларів США, строком до 17 серпня 2013 року. 
			Судом апеляційної інстанції встановлено, що голова правління АТВТ "Харкіський канатний завод" Щупак М.Ю. при підписанні спірного договору діяв на підставі Статуту АТВТ "Харкіський канатний завод", протоколу №74 сумісного засідання Правління та Спостережної ради від 21.04.2008 року. Зазначеним протоколом надано згоду на передачу в заставу нерухомого майна в забезпечення виконання Концерном "Харкіський канатний завод" зобов'язання з повернення кредиту, який мав бути виданий з травня по липень 2008 року з відсотковою ставкою не більше 9% річних.
			З матеріалів справи вбачається, що в межах Генеральної угоди між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений кредитний договір №68108К52 від 20.08.2008, згідно п. 3.1. якого відповідач 1 відкриває позичальникові (відповідачу 2) невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання. Пунктом 3.2.5. кредитного договору передбачено, що процентна ставка за кредитом встановлена на рівні LIBOR USD (12m) + 5%, але не менше ніж 10,5% річних.
			Надалі між відповідачами, укладалися додаткові угоди до кредитного договору №68108К52 від 20.08.2008. Зокрема, додатковою угодою №68108К52-1 від 17.12.2008 п. 3.2.5. кредитного договору було викладено у наступній новій редакції: “Процентна ставка за кредитом: на рівні LIBOR USD (12m) + 5%, але не менше ніж 11,5% річних”, а додатковою угодою №68108К52-4 від 26.11.2009 п. 3.2.5. кредитного договору було викладено у такій новій редакції: “3.2.5. Процента ставка за Кредитом: 18,75% річних”.
			Таким чином, спірним іпотечним договором забезпечувалося виконання зобов'язань Концерну "Харкіський канатний завод" про повернення кредиту з відсотковою ставкою у розмірі від 10,5% до 18,5 % річних.
			                                                                                                                        Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.12.2008 між відповідачами було укладено додаток до додаткової угоди до генеральної угоди, в якому було зазначено перелік кредитних договорів, які є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди. 
			Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази надання голові правління АТВТ "Харкіський канатний завод" повноважень укладати договори іпотеки під забезпечення виконання зобов'язань Концерну "Харкіський канатний завод" про повернення кредитів, отриманих з червня по жовтень 2008 року під відсоткову ставку у розмірі від 10,5% до 20,5% річних.
			Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
			Згідно з абз.2 ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
			Відповідно до ч.5 ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
			Отже, до підписання кредитного договору та надання кредиту службами банку ретельно перевіряється платоспроможність та кредитоспроможність позичальників, обсяг їх повноважень. При видачі кредиту обов'язком банку є перевірка всіх необхідних документів позичальників, у тому числі статуту позичальників та їх поручителів.
			Судом апеляційної інстанції встановлено, що статут АТВТ "Харківський канатний завод" не передбачає повноважень голови правління передавати в заставу та іпотеку основні фонди позивача. 
			Таким чином, при укладанні спірного договору голова правління АТВТ "Харківський канатний завод" не мав відповідних повноважень, тому договір іпотеки укладено з порушенням ч.3 ст.92 ЦК України. 
			Частиною 3 статті 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
			З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту у формі овердрафту від 03.10.2008, укладено між ВАТ "Укрексімбанк" та Конценрном "Харківський канатний завод" в особі генерального директора Щупака М.Ю. (т.2 а.с. 102).
			Судом апеляційної інстанції встановлено, що Щупак М.Ю. одночасно був головою правління АТВТ "Харківький канатний завод" та генеральним директором Концерну "Харківький канатний завод". 
			Таким чином, спірний договір іпотеки укладено в порушення приписів ст.238 ЦК України. 
			Згідно ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Стаття 1 Закону України “Про господарські товариства” встановлює, що господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
			Згідно ст. 1 Закону України “Про господарські товариства” товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. 
			Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що акціонерні товариства створюються і діють на підставі статуту.
			Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
			З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.1. розділу 2 статуту позивача, метою його діяльності є здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку в інтересах акціонерів позивача, а також його працівників.
			Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами не надано жодних доказів того, що укладення оспорюваного іпотечного договору №68108Z137 від 18.08.2008 спрямовувалося на отримання прибутку позивачем. Укладення спірного правочину було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності. Кредитні кошти за генеральною угодою, укладеною між відповідачами, отримувалися відповідачем 2 - Концерном “Харківський канатний завод” і спрямовувалися виключно на фінансування підприємницьких проектів відповідача 2, який же одноосібно отримував вигоду від їх реалізації. Колегіальні органи управління позивача не залучалися до участі в організації господарської діяльності концерну “Харківський канатний завод” і були усунені від прийняття рішень як щодо напрямків використання отримуваних кредитних ресурсів, так і від визначення результатів їх використання і розподілу отриманої вигоди.
			Відповідач 2 у відзиві зазначив, що грошові кошти за кредитними договорами отримувалися та використовувалися виключно концерном “Харківський канатний завод”, прямої чи опосередкованої вимоги позивач від отримання Концерном “Харківський канатний завод” кредитних коштів не отримував (т.2 а.с. 108)
			Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що укладання спірного договору не відповідає статутним цілям діяльності АТВТ "Харківський канатний завод", а тому цей договір не відповідає положенням ст.1 Закону України "Про господарські товариства", ст.79 ГК України.
			Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
			Судами попередніх інстанцій зроблено правомірний висновок, що оскільки спірний іпотечний договір №68108Z137 від 18.08.2008 укладено з порушеннями ст.ст. 92, 203, 207, 238 ЦК України, ст.1 Закону України "Про господарські товариства", ст.79 ГК України, то згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є підстави для визнання його недійсним.
			Доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, встановлених ст.101 ГПК України, не приймаються колегією суддів виходячи з того, що предметом позовних вимог і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції було визнання недійсним іпотечного договору №68108Z137 від 18.08.2008 року. 
			Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
			Враховуючи вищевикладене, колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
			Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
			 П О С Т А Н О В И В :
			Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
			Рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 у справі №19/87-10 залишити без змін.
			 
				 
					 Головуючий                                                                       О.С. Удовиченко 
					 
						 Судді                                                                                 А.О. Заріцька
						 
							 П.К. Міщенко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...