Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3-5гс10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2011. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		  15 листопада 2010 року                         м.Київ 
		  Верховний Суд України у складі: 
		 
		головуючого  Гуля В.С., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П.,  Берднік І.С., Вовка І.В., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григорєвої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Данчука В.Г., Драги В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І.,     Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В.,     Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,      Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Мазурка В.А., Маринченка В.Л.,     Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Перепічая В.С., Пивовара В.Ф.,    Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б.,   Редьки А.І., Селівона О.Ф., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., 
		 розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Наола” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року у справі №19/164 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Наола” до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Рівненської обласної дирекції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович про визнання частини договору недійсним та скасування виконавчого напису №319, 
		  в с т а н о в и в : 
		 В листопаді 2009 року ТОВ "Наола" звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції Райфазен Банк Аваль" (далі Банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович (далі - Приватний нотаріус) про визнання частини договору застави недійсним та скасування виконавчого наказу № 319 від 27 серпня 2009 року. 
		 Обгрунтовуючи позов позивач вказав, що п. 2.12 договору застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року (далі  Договір), укладеного між ТОВ "Наола" та Банком, не відповідає вимогам ст.ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів, та реєстрацію обтяжень" (далі Закон), оскільки не передбачає такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за виконавчим написом нотаріуса. 
		 Рішенням господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним пункт 2.12 Договору застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ "Наола" та Банком і скасовано виконавчий напис № 319 від 27 серпня 2009 року вчинений Приватним нотаріусом щодо звернення стягнення на предмет застави. 
		 Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року, рішення господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року скасовано і в позові відмовлено. 
		 В основу постанов судів апеляційної і касаційної інстанцій покладено висновок про те, що перелік позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно визначених статтею 26 Закону не є вичерпним і не містить заборони щодо звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису, передбаченого п. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”. 
		 ТОВ "Наола", в порядку ст. 11119 ГПК України, подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року у справі № 19/164 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 24, 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та ст. 20 Закону України "Про заставу". 
		 В обгрунтування неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах заявником надані постанови Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 року у справі № 6-113/-08 та від 14 березня 2009 року у справі № 22/228/07. 
		 Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяви ТОВ “Наола”, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		 Господарськими судами встановлено, що 15 жовтня 2008 року між ТОВ "Наола" і Банком (Заставодержатель) укладено нотаріально засвідчений договір застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 з метою забезпечення вимог Заставодержателя за кредитним договором № 014/52/940 від 26 липня 2006 року. 
		 Пунктом 2.12 договору застави передбачено, що у випадку невиконання Заставодавцем зобовязань по кредитному договору Заставодержатель, на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом. Якщо суму, отриманої від реалізації заставленого майна недостатньо для повного задоволення Заставодержателя, він має право отримати суму, якої недостатньо для повного погашення заборгованості, за рахунок звернення стягнення на інше майно Заставодавця у першочерговому порядку. 
		 Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 
		 Підставою недійсності правочину, згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.  
		 Предметом договору застави від 15 жовтня 2008 року визначено рухоме майно заставодавця. 
		 Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		 Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішеням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. 
		 Інше передбачене Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, чинного з 1 січня 2004 року, який  визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. 
		 Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що  законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 
		 Отже, Закон України  “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України “Про заставу” застосовуються лише в частині , що не суперечать Закону України  “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. 
		 Відповідно до ч.1 ст.24. Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. 
		 Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 
		1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 
		2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 
		3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 
		4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.  
		 Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено. 
		 При вирішенні спору суди апеляційної і касаційної інстанцій зобовязані були керуватися не Законом України “Про заставу”, а нормами спеціального закону. 
		 Внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, наведених заявником у судових рішеннях, касаційним судом було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. 
		Керуючись статтями 1112311124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України, 
		 п о с т а н о в и в : 
		 заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року задовольнити. 
		Постанову Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України. 
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України. 
		  Головуючий                          В.С. Гуль 
		 
		Судді: М.І. Балюк Є.Ф. Левченко В.П. Барбара Л.М. Лихута І.С. Берднік Д.Д. Луспеник І.В. Вовк Н.П. Лященко Л.Ф. Глос В.А. Мазурок Т.В. Гошовська В.Л. Маринченко Л.І. Григорєва Л.І. Охрімчук М.І. Гриців М.В. Патрюк В.І. Гуменюк В.С. Перепічай М.Б. Гусак В.Ф. Пивовар В.Г. Данчук П.П. Пилипчук В.П. Драга О.І. Потильчак А.А. Ємець Б.М. Пошва Т.Є. Жайворонок О.Б. Прокопенко В.В. Заголдний  А.І. Редька Г.В. Канигіна О.Ф. Селівон М.Р. Кліменко Ю.Л. Сенін Є.І. Ковтюк А.М. Скотарь П.І.Колесник Т.С. Таран М.Є. Короткевич О.О. Терлецький О.А. Коротких Ю.Г. Тітов В.І. Косарєв О.А. Шаповалова О.В. Кривенда І.Б. Шицький В.В. Кривенко В.Ф. Школяров О.Т. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...