У х в а л
а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
|
Редьки А.І.,
|
суддів
|
Жука В.Г. і Заголдного В.В.,
|
за участю
прокурора засудженої захисника
|
Колесниченка О.В., ОСОБА_1., Поталова О.А.
|
розглянула в судовому засіданні 13 грудня 2007 року в м. Києві кримінальну
справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2. на вирок Богунського
районного суду м. Житомира від 13 червня
2006 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,
раніше не судиму,
засуджено за ст. 118 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду
Житомирської області від 12 вересня 2006 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1визнано винною у тому, що
вона 21.09.2005 року за місцем свого проживання (м. АДРЕСА_1) при перевищенні
меж необхідної оборони вчинила умисне вбивство свого колишнього чоловіка
ОСОБА_3.
У касаційній скарзі захисник
ОСОБА_2. в інтересах засудженої ОСОБА_1порушує питання про зміну судових рішень та просить застосувати
ст, 79 КК України і звільнити засуджену від відбування покарання з
встановленням іспитового строку. На його думку, призначаючи покарання, суд
недостатньо врахував пом'якшуючі обставини, а саме, що на
момент розгляду справи ОСОБА_1була вагітною.
На даний час вона народила дитину, яка страждає тяжкими захворюваннями.
Заслухавши доповідача, засуджену
ОСОБА_1та захисника ОСОБА_2., які підтримали касаційну скаргу, прокурора, який
вважав за можливе задовольнити скаргу,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд вірно встановив і зазначив у
вироку фактичні обставини події, але безпідставно дійшов висновку, що
заподіяння засудженою ОСОБА_1смертельних ножових ушкоджень ОСОБА_3є перевищення
меж необхідної оборони.
За змістом закону, не є
перевищенням необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність
застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від
нападу озброєної особи, а також для відвернення протиправного насильницького
вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку
заподіяно тому, хто посягає.
Оцініючи дії ОСОБА_1, судові
інстанції виходили з неправильного уявлення про характер події та мотиви
поведінки засудженої. Не врахувавши всіх доказів у справі, місцевий суд визнав,
що ОСОБА_1, відбиваючись від п'яного ОСОБА_3, який напав на неї з ножем,
вихопила у нього ніж і, перевищуючи межі необхідної оборони, заподіяла йому
смертельні тілесні ушкодження, і
кваліфікував ці дії винуватої за ст. 118 КК України. Помилковим було рішення й
апеляційного суду, який визнав, що ОСОБА_1перевищила межі необхідної оборони,
але не вказав у чому це полягає.
У справі є докази про те, що
ОСОБА_3, звільнившись з місць позбавлення волі, в ультимативній формі заявив
ОСОБА_1, що він має поновити з нею сімейні стосунки і почав агресивно вимагати
згоди. На відмову останньої, він щодня, починаючи з 15 до 20 вересня 2005 року
знущався над нею. Незважаючи на те, що
ОСОБА_1вже перебувала в шлюбних стосунках з іншим чоловіком, мала на
утриманні малолітніх дітей, жила в новій сім'ї, ОСОБА_3 приходив у її
помешкання, вибивав вхідні двері будинку, вламувався до приміщення і
безпричинно вчиняв над ОСОБА_1наругу. Він систематично бив її руками, палками,
кидав у неї ніж. Вона змушена була шукати допомоги і захисту для себе та своїх
дітей. Неодноразово зверталася до правооохоронних органів, але марно. У той
день ОСОБА_3, перебуваючи в нетверезому стані, знову вибив вхідні двері, з
ножем напав на ОСОБА_1і почав бити. Потім він згвалтував її і, приставивши ножа
до шиї, примушував задовольнити статеву пристрасть неприродним способом.
ОСОБА_1 зуміла вихопити у ОСОБА_3 ніж і нанесла йому удари, куди бачила. Ці
обставини свідчать, що можливості захисту у ОСОБА_1 були обмеженими. У даній
конкретній ситуації вона вправі захищатися саме тим ножем, яким ОСОБА_3
погрожував їй розправою, і який вона зуміла вихопити у нього з рук, бо інших
предметів для відбиття цього нападу, припинення знущань та уникненя розправи у
неї не було.
Саме при захисті ОСОБА_1заподіяла
ОСОБА_3смертельні ушкодження. За цих умов вона діяла правомірно і перебувала у
стані необхідної оборони. Її дії не можна розцінювати як такі, що перевищили
межі необхідної оборони, оскільки вони відповідали характеру і небезпечності
нападу з боку ОСОБА_3.
За таких обставин дії ОСОБА_1слід
розглядати як необхідну оборону без перевищення її меж, що відповідно до ч. 5
ст. 36 КК України злочином не вбачається.
Через відсутність складу злочину в
діях ОСОБА_1судові рішення підлягають скасуванню, а справа - закриттю.
Керуючись ст. ст. 394-395 КПК
України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2.
задовольнити.
Вирок Богунського районного суду м.
Житомира від 13 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської
області віл 12 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по
справі закрити.
Судді:
А.І. Редька В.Г. Жук В.В. Заголдний