Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/19707/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2026.
Дата набрання законної сили: 16.04.2026
Номер судового провадження: 61-3711ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 квітня 2026 року 
		м. Київ
		справа № 344/19707/23 
		провадження № 61-3711св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік 0. М., Фаловської і. М.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року у складі суддів Максюти І. 0., Баркова В. М., Василишин Л. В.
		у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано- Франківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення порядку участі у вихованні онука,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення порядку участі у вихованні онука.
		Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначала, що проживає в с. Живачів Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. Її син ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 , який є онуком позивача. Весною 2021 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України. У червні 2023 року її син подав позов про розірвання шлюбу до Івано- Франківського міського суду Івано-Франківської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання з захисту Батьківщини.
		ОСОБА_1 без будь-яких на те підстав не дозволяє позивачу бачитися з онуком, брати участь у його вихованні.
		Позивач протягом 2023 року неодноразово приходила за місцем проживання відповідача для того, щоб побачитися з онуком, однак остання постійно відмовляла.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року задоволено позов ОСОБА_6 .
		Встановлено бабі ОСОБА_3 такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : перша та третя субота, друга та четверта неділя з 15 год 00 хв до 19 год 00 хв у присутності матері дитини ОСОБА_1 .
		З урахуванням усіх обставин, малолітнього віку дитини, її перебування у тісному контакті з матір`ю, потреб дитини у чіткому дотриманні режиму дня, конфліктних відносин між членами родини, найкращих інтересів дитини, а також те, що малолітня дитина не знає та не спілкувалася з позивачем, суд першої інстанції вважав за необхідне визначити такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком, оскільки участь баби у вихованні онука та спілкуванні з ним відповідатиме інтересам дитини, забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини, батьків та баби.
		Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження рішення.
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення зазначених недоліків, а саме вказати інші підстави та причини для поновлення строку, та повідомлено про наслідки невиконання вимог цієї ухвали суду.
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надала суду належних доказів про наявність поважних причин пропуску строку, які не дозволяли подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло 3. Я. засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року.
		У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано- Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
		22 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (абзац б частини другої статті 389 ЦПК України).
		Так, апеляційний суд не врахував ту обставину, що через поганий стан здоров`я відповідача, тривале лікування, яке триває з травня 2024 року і продовжується дотепер, та постійне проходження медичних обстежень, вона не мала можливості оскаржити рішення суду першої інстанції у встановлені строки. Зазначені обставини підтверджуються численними медичними направленнями та довідками.
		Доводи інших учасників справи
		Інші особи, які беруть участь у справі не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Позиція Верховного Суду
		Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7,15, 16, 22, 23, 27, 28, ЗО, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті б Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
		Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (постанови Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі № 436/9142/12 (провадження № 61-16754св23), Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 листопада 2023 року в справі № 910/5786/22).
		У рішенні від 19 лютого 2009 року в справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії»),
		Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).
		Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов^язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
		Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
		Як зазначено в пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України, ухвала, що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
		Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема в разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
		Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), Верховного Суду від 14 лютого 2024 року в справі № 436/9142/12 (провадження № 61-16754св2.3).
		ЄСПЛ зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		Встановлення строків звернення до суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
		Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
		Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22), від 14 лютого 2024 року в справі № 436/9142/12 (провадження № 61-16754св23).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) погодилася з висновком Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, про те, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.
		Із матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2024 року рішенням Івано- Франківського міського суду Івано-Франківської області позов ОСОБА_2 задоволено. Повний текст судового рішення 17 липня 2024 року отримав представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , який діяв на підставі ордеру № 1054337 від 14 листопада 2023 року.
		Не погодившись з рішенням суду, 31 січня 2025 року, тобто майже через чотири місяці після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зачепіло 3. Я., звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
		Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
		Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
		Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому просила вважати поважними причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження, посилаючись на тривале медичне обстеження та лікування, а також необхідності адвокату, з яким вона уклала договору про надання правничої професійної допомоги, часу для підготовки всіх необхідних документів.
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
		Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції вважав, що надані суду докази про проходження ОСОБА_1 обстеження та лікування, не є такими, що вказують на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що таке обстеження та лікування вона проходила тільки в жовтні та листопаді 2024 року.
		Також апеляційний суд запропонував відповідачу вказати поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
		На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що про існування рішення суду першої інстанції вона дізналась 18 липня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, проте, зважаючи на поганий стан здоров`я, проходження тривалого лікування та постійних медичних обстежень, не мала можливості оскаржити рішення у встановлений законом строк. Крім того, посилалась на введення в Україні воєнного стану, постійні обстріли та відключення електроенергії.
		Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції реалізував надані йому законом дискреційні повноваження, належно мотивував відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження неповажними.
		Матеріали справи свідчать, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, її представник ОСОБА_7 брав участь в судовому засіданні, призначеному на 17 липня 2024 року (коли було постановлено рішення) та отримав особисто копію повного тесту судового рішення. Більш того, відповідач також не заперечувала факт її ознайомлення з рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 липня 2024 року. Отже, саме з цього часу відповідач набула можливості реалізувати право на апеляційне оскарження рішення суду в межах передбаченого законом строку. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала лише 31 липня 2025 року, тобто в пропуском встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України строку.
		Надані відповідачем медичні довідки охоплюють лише період її лікування та обстеження у жовтні-листопаді 2024 року, у зв`язку з чим не можуть свідчити про наявність поважних причин на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		Посилання заявника на запровадження у країні воєнного стану, активні бойові дії та відключення електроенергії не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
		Велика Палата Верховного Суду у пункті 47 постанови від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 виснувала, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
		Ураховуючи викладене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, передбаченого статтею 354 ЦПК України.
		Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
		Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
		Постанова судукасаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді В. М. Ігнатенко
		О. М. Ситнік
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...