Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-345/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2011.
Дата набрання законної сили: 11.11.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-а-345/11 
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 січня 2011 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі: 
		головуючого-судді Сташківа В.Б., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Ріпки в залі суду адмін.справу 
		за позовомОСОБА_1
		до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної 
		державної адміністрації Чернігівської області 
		про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної 
		грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів 
		харчування, -
		 В С Т А Н О В И В :
		 В грудні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області з названим позовом, мотивуючи його тим, що він є потерпілим від чорнобильської катастрофи (категорія 4), постійно проживає в населеному пункті, віднесеному до 4 зони по забрудненню у звязку з аварією на ЧАЕС та, згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на щомісячну грошову допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, виплата якої відповідачем провадиться з порушенням закону, у розмірах менших, ніж передбачено законом. У звязку з цим, позивач просив визнати дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі вказаної допомоги неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоотримані кошти в сумі 1620 грн. за період з 01.07.2010 р. по день винесення постанови по справі, за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачені ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
		6 січня 2011 року від Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області надійшло письмове заперечення проти позову, в якому вони просять відмовити в задоволенні позовних вимог та закрити провадження в справі за відсутністю протиправних дій з їхнього боку, та у звязку з необґрунтованістю позовних вимог. Обґрунтування заперечень проти позову зводиться до того, що розмір щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, обрахований ними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530, від 26.07.96 р. № 836 у сумі 1 грн. 60 коп., вважають, що їх дії є правомірними. Також посилаються на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат чорнобильцям у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, що унеможливлює стягнення з них вказаних коштів, які є шкодою, яка у звязку з визнанням актів неконституційними, відповідно до ст. 1175 ЦК України підлягає стягненню з держави, і вони не є належним відповідачем по справі.
		Оскільки сторони в судове засідання не явились, в адміністративному позові, та в запереченнях відповідача на нього містяться клопотання позивача та відповідача про розгляд справи у їх відсутність, суд виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.
		Вивчивши доводи адміністративного позову, та заперечення відповідача проти нього, інші матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч.1 ст.46, ст. 50 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986 - 1992 роках (Категорія 4), з 26.04.1986 р. і по теперішній час проживає в смт.Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23.07.1991р. №106 віднесено до четвертої зони по забрудненню в звязку з аварією на Чорнобильській АЕС.
		Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинною на час спірних правовідносин, закріплено право громадян на щомісячну грошову допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно його заяви від 01.10.2002 року, виплата Управлінням праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проводиться в розмірі 1 грн. 60 коп. щомісячно через поштове відділення відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що вони є неналежними відповідачами по справі, оскільки згідно Постанови КМ України, від 20.09.2005, № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
		Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. 
		Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (ч. 2 ст. 22 Конституції) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч. 3 ст. 22 Основного Закону). У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. 
		Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування застосуванню підлягає ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в його редакції, чинній до 01.01.2007 року, з якої вбачається, що під час визначення розміру допомоги передбаченої цією статтею за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не розмір 1 грн. 60 коп., передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону. 
		Заперечення Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області стосовно правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат чорнобильцям у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, на думку суду, є не обґрунтованим і не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області для виконання покладених на нього обовязків у даній справі виходять за межі заявлених вимог. Крім того, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 20.01.2011 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати слід визнати протиправною.
		Враховуючи те, що виходячи з положень ст.ст..21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності його дій зобовязати провести нарахування /перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не стягувати конкретні суми щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, а в даному випадку позивач просить захисти його право на отримання в належному розмірі щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування шляхом стягнення недоотриманих коштів в сумі 1 620 грн. за конкретний період, суд вважає за можливе виходячи з ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, вийти за межі вимог і захистити права позивача шляхом зобовязання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбачену ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 20.01.2011 року у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, який визначається виходячи із ст.. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», й ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з обовязковим урахуванням фактично виплачених коштів, та у звязку з цим задовольнити позов частково.
		Керуючись ст. 37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч.1 ст.46, ст. 50 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 52, 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», й ст.ст. 1, 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 20.01.2011 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати.
		Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбачену ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 20.01.2011 року у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, який визначається виходячи із ст.. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік й ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з обовязковим урахуванням фактично виплачених коштів.
		В задоволенні решти вимог відмовити.
		Постанова підлягає негайному виконанню. 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 163 КАС України, Управлінню праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області встановити строк для подачі звіту про виконання даної постанови до 31 січня 2011 року. 
		Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. 
		 
			 ГоловуючийВ.Б. Сташків

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...