Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/170(9/267) : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			13 січня 2011 р. № 6/170(9/267) 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючого Грейц К.В., 
			суддів :Бакуліної С.В.,
			Глос О.І. 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиАкціонерного товариства закритого типу (далі АТЗТ) “Мушкетівська автобаза” 
			на постановувід 11.10.2010 року Львівського апеляційного 
			господарського суду  
			у справі№ 6/170 (9/267) 
			господарського суду Чернівецької області 
			за позовомТОВ “Галсофт-сервіс” 
			до1.Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4;
			2.АТЗТ “Мушкетівська автобаза” 
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЗакрите акціонерне товариство “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” 
			простягнення збитків

в судовому засіданні взяли участь представники : 
			від позивача: не зявились 
			від відповідача-1:
			від відповідача-2:
			від третьої особи:не зявились
			Азарова Г.В. (довіреність №01/174 від 01.09.2010р.)
			не зявились 
			В С Т А Н О В И В:
			Рішенням Господарського суду Чернівецької області (суддя Ковальчук Т.І.) від 01.06.2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Марко Р.І., судді Бонк Т.Б., Бойко С.М.) від 11.10.2010 року, у справі № 6/170 (9/267) позов задоволено частково; стягнуто з акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсофт-сервіс” 357136,23 грн. компенсації вартості втраченого вантажу, 9005,91 грн. компенсація мита, 73228,43 грн. 5% річних, 2493, 71 грн. державного мита та 70,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
			В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.43, 77 ГПК України.
			У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.
			Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-2, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			Позивач звернувся з позовом до ПП ОСОБА_4, АТЗТ “Мушкетівська автобаза” про стягнення збитків у сумі 422066,31 грн., заподіяних пошкодженням обладнання внаслідок пожару у міжнародному автомобільному перевезенні, у тому числі 369136,23 грн. вартість обладнання (станків), 10971,70 грн. митні збори і платежі, 180 грн. вартість робіт з руйнування металобрухту, 7632,55 грн. комісія банку і відрахування до Пенсійного фонду, 32945,82 грн. збитки від падіння курсу євро та зниження вартості станків, 1200 грн. вартість Львівській ТПП за проведення оцінки збитків.
			Постановою Вищого господарського суду України залишено без змін постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 року та рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2009 року в частині відмови позивачеві в позові до ПП Палагнюка, з направленням на новий розгляд справи в частині вимог до АТЗТ “Мушкетівська автобаза”.
			Повторно розглянувши справу та частково задовольнивши позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого. 
			Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Галсофт-сервіс” (Покупець) було укладено два зовнішньоекономічні договори з турецькими фірмами на поставку обладнання з аксесуарами відповідно до умов поставки EХW (франко-завод) м. Бурса, яке визначається у поставлених рахунках, а саме:
			- № 10/03 від 10.03.2004 року із фірмою ДУРМАЗЛЯР МАКІНА САН. Ве ТІК АТ, м. Бурса Туреччина (Продавець) та
			- № 25 від 05.05.2005 року із фірмою “Birlik Makina Kal. Tur. San. Ve Tic LTD Єti”, м. Бурса Туреччина (Продавець) (т.с.1, а.с.18-32).
			Згідно вказаних договорів оплата за ними здійснюється в Євро на умовах передоплати по ціні, вказаній у рахунках-проформах.
			У ході виконання зазначених договорів Продавцями були виставлені рахунки-проформи (інвойси) № 4247 від 29.03.2005 року , № 1162 від 05.05.2005 року та рахунки-фактури № 586736 від 04.07.2005 року, № 004969 від 04.07.2005 року на поставку ротаційного координатно-пробивного пресу типу RP7 125Х30, інструменту для листозгинальної машини (пресу) (5 шт.) на загальну суму 60437,00 Євро та ручної трьохвалкової згинальної машини КSM 1030х3Ш100 вартістю 1125 Євро (т.с.1, а.с.69-71, т.с.2, а.с.15-23).
			Вартість указаного обладнання позивач оплатив платіжними дорученнями в іноземній валюті від 25.04.2005 року № 45 на суму 116898 Євро та від 01.05.2005 року № 51 на суму 1125 Євро (т.с.1, а.с.109, 110, 112, 114).
			З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (Експедитор) було укладено договір № 15 транспортної експедиції від 20.01.2005 року, відповідно до якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобовязання за винагороду та за рахунок Замовника виконати або організувати автотранспортне перевезення вантажу Замовника або виконати інші зобовязання, повязані з перевезенням вантажу, відповідно до договору-заявки на конкретне перевезення вантажу, при цьому Експедитор є розпорядником коштів, перерахованих Замовником на виконання і організацію перевезення, та здійснює всі розрахунки між Замовником і Перевізником.
			04.07.2005 року між приватним підприємцем ОСОБА_4 (Замовник) і АТЗТ “Мушкетівська автобаза” (Експедитор-Перевізник) було укладено Контракт на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (т.с.1, а.с.36-39).
			На умовах зазначеного Контракту відповідач, АТЗТ “Мушкетівська автобаза”, прийняв на себе організацію перевезень та доставку вантажів за дорученням Замовника. Згідно з п.1.5 розділу І Контракту перевезення вантажів у міжнародному сполученні виконується у відповідності до конвенцій КДПГ, МДП із застосуванням товарно-транспортної накладної СMR, Сarnet TIR або гарантійного зобовязання.
			Пунктом 4.3 розділу 4 Контракту передбачено, що Експедитор-Перевізник несе матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу та за його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його видачі вантажоодержувачеві в розмірі вартості втраченого вантажу, а у випадку пошкодження вантажу  в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість. Крім того, відшкодуванню підлягають також плата за перевезення, митні збори і мито, а також інші платежі, повязані з перевезенням вантажу, повністю у випадку втрати всього вантажу та в пропорції, що відповідає розміру шкоди при частковій втраті.
			Згідно Повідомлення про страхування відповідальність АТЗТ “Мушкетівська автобаза”, повязана із здійсненням останнім автомобільних перевезень вантажів, застрахована згідно з договором, укладеним із ЗАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” №852216 від 23.01.2005 року, у тому числі й при здійсненні перевезень вантажів на умовах Міжнародної Конвенції СMR 1956 року з доповненнями та змінами, та при здійсненні перевезень по території Туреччини (т.с.1, а.с.40-41).
			Згідно міжнародних товарно-транспортних накладних СМR від 05.07.2005 року А №1336/1 та від 05.07.2005 року А № 1336/2 відповідач, АТЗТ “Мушкетівська автобаза”, на виконання заявки ТОВ “Галсофт-сервіс” та підприємця ОСОБА_4 від 01.07.2005 року, прийняв до перевезення автомобілем ДАФ НОМЕР_1/НОМЕР_2 вантаж у м. Бурса (Туреччина), а саме ротаційний координатно-пробивний прес для обробки листового металу, запасні частини до листозгинального пресу для обробки металу в кількості 5 комплектів та ручну трьохвалкову машину для обробки листового металу, які призначалися для доставки вантажоодержувачеві  ТОВ “Галсофт-сервіс” (м.Львів) відповідно до зовнішньоекономічних договорів № 10/03 від 10.03.2004 року та № 25 від 05.05.2005 року (т.с.1, а.с.81-83, 108). Застережень з боку перевізника в накладних з приводу несправності, пошкодження або недостачі чи особливого характеру вантажу не зроблено.
			Після перетину митного кордону України транспортним засобом АТЗТ “Мушкетівська автобаза” із вантажем позивача 13.07.2005 року в процесі перевезення на трасі Первомайськ-Голованівськ у напівпричепі д/н НОМЕР_2 автомобіля ДАФ д/н НОМЕР_1 виникла пожежа, унаслідок якої було пошкоджено напівпричіп та обладнання позивача, яке в ньому знаходилося (т.с.1, а.с.42).
			22.07.2005 року Львівською митницею за участю директора позивача, начальника відділу оцінки майна Львівської Торгово-промислової палати начальника відділу досліджень ДВЛ ГУ МНС України у Львівській області, приватного підприємця ОСОБА_4 було складено акт № 15 про проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, яким зафіксовано, що внаслідок виявлених дефектів та пошкоджень від довготривалого термічного впливу при пожежі та пожежогасінні, інструмент та обладнання втратили геометричну форму та функціонально-технологічну придатність і відновленню не підлягають (т.с.1, а.с.43).
			Факт пошкодження вантажу пожежею встановлюється також відомостями в Маніфесті Книжки МДП № 46151336 (Саrnet TIR).
			У звязку з цими обставинами позивачем була переоформлена митна документація на ввезений товар як на брухт та відходи чорних металів неправильної форми, який був одержаний позивачем 01.08.2005 року та знятий з митного контролю, що підтверджується відмітками у вантажно-митних деклараціях та міжнародній товарно-транспортній накладній СМR.
			З метою визначення вартості збитків, завданих вантажу під час пожежі напівпричепа автомобіля ДАФ державний номер НОМЕР_1, що слідував з Туреччини в Україну, на замовлення позивача начальником відділу оцінки майна експертом Львівської Торгово-промислової палати ОСОБА_6 було проведено експертизу про вартість майна, за результатами якої складено висновок від 01.08.2005 року № 9/180 (т.с.1, а.с.45-58).
			У зазначеному висновку вказано, що ротаційний координатно-пробивний прес тип RP7 125х30, інструмент для листозгинального верстату (5 шт.) та трьохвалкова листозгинальна машина КSM 1030 х 3Ш100 піддавалися довготривалому термічному впливу внаслідок пожежі, що виникла при перевезенні. З урахуванням виявлених дефектів та пошкоджень від термічного впливу при пожежі та пожежогасінні інструмент та обладнання втратили геометричну форму та функціонально-технологічну придатність, відновленню не підлягають. За результатами експертизи ринкова вартість майна визначена експертом у розмірі 60023 Євро (без ПДВ) (при курсі Євро станом на 13.07.2005 року).
			Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
			Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
			Відповідно до ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
			Субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (ч.2 ст.306 ГК України).
			Відповідно до встановлених судами обставин справи ані договором № 15 транспортної експедиції від 20.01.2005 року, ані контрактом на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 04.07.2005 року не передбачено, який саме вантаж підлягав міжнародному перевезенню, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ці договори мають загальний характер і безпосередньо не регулюють правовідносини між сторонами спору, які виникли з перевезення ротаційного координатно-пробивного пресу типу RP7 125Х30, інструменту для листозгинальної машини (пресу) (5 шт.) фірми “DURMAZLAR” та ручної трьохвалкової згинальної машини КSM 1030х3Ш100 фірми “BIRLIK”.
			Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про те, що спірні правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, яка має пріоритет у застосуванні.
			Згідно ст.1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
			Відповідно до ст.ст.4, 6 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка, зокрема, містить заяву про те, що перевезення здійснюється згідно положень дійсної Конвенції, що мало місце в даній справі. Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
			Згідно ч.1 ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
			Частиною 2 цієї статті передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, причому тягар доказу цих обставин покладається на перевізника (ст.18 Конвенції).
			Перевізник також звільняється від відповідальності, якщо втрата або пошкодження вантажу є наслідком особливого ризику нерозривно повязаного, серед іншого, з обробкою навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені вантажовідправника або вантажоодержувача, або наслідком природних властивостей деяких вантажів.
			Відповідно до ч.3 цієї статті Конвенції перевізник не звільняється від відповідальності з причин несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
			Частиною 5 ст.1187 ЦК України також передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
			Згідно висновку Первомайського РВ ГУ МНС України по встановленню причини виникнення пожежі, яка сталася 13.07.2005 року у напівпричепі д/н НОМЕР_2 автомобіля ДАФ д/н НОМЕР_1, що належить АТЗТ “Мушкетівська автобаза”, на трасі Первомайськ-Голованівськ, виключені версії про причини виникнення пожежі від самозаймання речовин і матеріалів, в результаті підпалу напівпричепу автомобіля власником з метою одержання страхової винагороди, від дитячих пустощів з вогнем, в результаті технічної несправності автомобіля, внаслідок електротехнічних причин автомобіля чи агрегатів, які перевозились в якості вантажу (т.с.1, а.с.176-183).
			Версії по причині виникнення пожежі в результаті необережного поводження з вогнем, паління, в результаті занесення джерела запалювання із-зовні визнано основними і такими, що потребують перевірки слідства.
			При розгляді матеріалів по факту пожежі, яка мала місце 13.07.2005 року, начальником Первомайського РВ УМВС України у Миколаївській області встановлено, що основною версією є необережне поводження з вогнем (паління), недопалок до напівпричепа міг потрапити випадково від зустрічного автомобіля у звязку з чим 02.08.2005 року винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.
			Касаційна інстанція, даючи юридичну оцінку обставинам справи, по-перше, погоджується з висновком судів, що відповідачем-2 в силу ст.ст.33, 34 ГПК України, не було доведено відсутності його вини у знищенні вантажу позивача; по-друге, вважає, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачеві шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
			Судами вірно зауважено, що посилання відповідача-2 на висновок спеціаліста Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 868/20 від 15.03.2006 року є безпідставними, позаяк у ньому виключені певні причини пожежі та зроблені припущення щодо ймовірних причин виникнення пожежі, однак не встановлено її дійсної причини, у результаті чого неможливо однозначно стверджувати про відсутність вини (у формі умислу чи необережності) з боку відповідача АТЗТ “Мушкетівська автобаза” (т.с.2, а.с.30-39).
			Відповідно до ст.623 ЦК України, ст.224 ГК України боржник (учасник господарського зобовязання), який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного використання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
			З урахуванням положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, розмір заподіяних позивачу втратою вантажу збитків, повинен визначатися у відповідності до вимог ст.23 Конвенції.
			Відповідно до висновку № 9/180 від 01.08.2005 року експерта Львівської торгово-промислової палати ОСОБА_7 розмір заподіяних збитків внаслідок пожежі на транспортному засобі АТЗТ “Мушкетівська автобаза” становить: 60023 Євро, без ПДВ (т.с.1, а.с.45-54).
			Оскільки офіційний курс Євро, визначений Національним Банком України станом на 13.07.2005 року (день, коли трапилася пожежа), становив 6,149913 грн. за 1 Євро, то розмір заподіяних збитків у національній валюті згідно з вищезгаданим висновком експерта Львівської ТПП станом на 13.07.2005 року становить 369136,23 грн.
			З врахуванням норми п.4 ст.23 Конвенції позивач має також право на відшкодування мита, плати за перевезення та інших платежів, повязаних з перевезенням вантажу.
			Вірним є те, що оскільки позивач не поніс витрат, повязаних безпосередньо з перевезенням вантажу, то він має право на відшкодування митних зборів і платежів, сплачених за період перебування вантажу, що згорів, під митним контролем і оформленням, а також зняття вантажу з-під митного контролю.
			Як встановлено судом, позивач поніс витрати зі сплати мита і митних платежів: 
			- 2258, 91 грн. згідно митної декларації ІМ 40 № 209030004/5/008685 від 22.09.2005 року, аркуш 1 (т.с.7, а.с.13);
			- 122,21 грн. згідно митної декларації ІМ 40 № 209030004/5/008685 від 22.09.2005 року, аркуш 2 (т.с.7, а.с.14);
			- 303,00 грн. згідно митної декларації ІМ 76, № 209030004/5/007469 від 06.09.2005 року (т.с.7, а.с.15);
			- 83,63 грн. згідно митної декларації ІМ 40, № 209030004/5/008684 від 22.09.2005 pоку, аркуш 2 (т.с.7, а.с.16);
			- 114,00 грн. згідно Уніфікованої митної квитанції МД-1 серія НМ, №323889 від 07.09.2005 р. (т.с.7, а.с.18);
			- 6124,16 грн. згідно Уніфікованої митної квитанції МД-1 серія НМ, №323888 від 07.09.2005 р. (т.с.7, а.с.17).
			Загальна сума митних платежів і мита, повязаних з митними процедурами щодо втраченого вантажу позивача, складає 9005,91 грн.
			Відповідно до ст.27 Конвенції позивач також має право вимагати сплати відсотків на компенсацію, що підлягає сплаті, які обраховуються з розрахунку 5 відсотків річних і накопичуються з дня надсилання перевізнику письмової претензії або з дня початку розгляду позову.
			За змістом статті 25 Конвенції компенсацією у розумінні Конвенції є сума, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23, отже, до суми цієї компенсації у даному випадку включаються вартість втраченого вантажу, а також мито та інші платежі, повязані з перевезенням вантажу, на які й повинні нараховуватися 5% річних.
			Загальна сума збитків, що складається з вартості втраченого вантажу і сплаченого позивачем мита, складає 378142,14 грн. (369136,23 грн. + 9005,91 грн.).
			Однак, зазначена сума збитків підлягає зменшенню на 12000 грн., які позивач компенсував за рахунок вартості 12 тон металобрухту (обладнання, що згоріло, згідно даних ВМД і висновку експерта Шлапака Ю.П.) відповідно до угоди № 86-Б від 28.07.2005 року (т.с.2, а.с.61, 86-90). А тому розмір компенсації, що підлягає відшкодуванню позивачеві за нормами ст.23 Конвенції, складає: 369136,23 грн. - 12000 грн. + 9005,91 грн. = 366142,14 грн., а також 5% річних згідно ст.27 Конвенції за період 4 роки (2006-2009 роки) протягом строку розгляду позову в суді: (366142,14 грн. х 5%) х 4 роки = 73228,43 грн.
			Все вищевикладене свідчить, що суди дійшли цілком правомірного висновку про те, що до задоволення підлягає вимога про стягнення 357136,23 грн. - компенсації вартості втраченого вантажу, 9005,91 грн. - компенсація мита та 73228,43 грн. - 5 % річних.
			В частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалені по справі судові акти не оскаржуються.
			Враховуючи наведене постанова Львівського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
			Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
			П О С Т А Н О В И В:
			Касаційну скаргу АТЗТ “Мушкетівська автобаза” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року у справі № 6/170 (9/267) залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року у справі № 6/170 (9/267) без змін.
			 
				 
					 
					Головуючий-суддя К. Грейц 
						С у д д іС. Бакуліна
					
					 О. Глос

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...