Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 20/205 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			18 січня 2011 р. № 20/205 
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. – головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.
			розглянув касаційну скаргу підприємства зі 100% іноземною інвестицією “Монблан”, м. Київ (далі –Підприємство)
			на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010 та
			постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010
			зі справи № 20/205
			за позовом об’єднання підприємств “Український музичний альянс”, м. Київ (далі –Об’єднання)
			до Підприємства
			про стягнення 14 766,59 грн.
			Судове засідання проведено за участю представників сторін:
			Об’єднання –Калениченка П.А.,
			Підприємства –Вицького С.В.
			 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
			ВСТАНОВИВ:
			 Об’єднання звернулося до господарського суду міста Києва з позовом ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Підприємства на підставі частини другої статті 42 Закону України “Про авторське право та суміжні права” 202 877, 72 грн. відрахувань від вартості ввезених відповідачем на митну територію України обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах (далі –відрахування) та 1 229, 16 грн., що складають 3 % річних за прострочення сплати зазначеної суми. 
			Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. –головуючий, судді Кошіль В.В., Шапран В.В.), позов задоволено з мотивів наявності у відповідача обов’язку сплатити зазначені суми.
			Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 1 963, 36 грн. не підлягають задоволенню, оскільки товар, від вартості якого обраховується дана сума, (медіаплеєр Apple MB 189RS/A, арт. Apple TV A1218 160 GB (Wi-Fi) виробництва Apple Computer Europe Inc, далі –медіаплеєр Apple MB 189RS/A); не є телевізійним приймачем, поєднаним з пристроєм, який записує звук або зображення, тому попередні судові інстанції безпідставно застосували в цій частині спору положення Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 “Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах” (далі –Постанова КМ України № 992).
			У відзиві на касаційну скаргу Об'єднання заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
			Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
			Господарськими судами у справі встановлено, що:
			- Об’єднання є єдиною організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, позивачеві та листом названого Державного департаменту від 12.02.2010 № 16-02/789;
			- Підприємство з 16.11.2009 до 17.05.2010 імпортувало на митну територію України обладнання і матеріальні носії, з яких мало сплатити згадані відрахування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: інформацією на електронному носії, поданому на запит суду Регіональною інформаційною митницею; виписками з даних митної статистики щодо імпорту обладнання і/або матеріальних носіїв за відповідними кодами, наданими Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та інформацією, наданою Ужгородською митницею;
			- відповідач під час ввезення на митну територію України імпортованого обладнання і матеріальних носіїв протягом вказаного періоду не сплатив необхідні відрахування в розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992; 
			- заборгованості відповідача зі сплати відрахувань складає 202 877, 72 грн.; 
			- господарськими судами перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних у сумі 1 229, 16 грн.;
			- відповідачем протягом вказаного періоду серед іншого обладнання та матеріальних носіїв було імпортовано на митну територію України за кодом 8523 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі –УКТЗЕД), затвердженої Законом України “Про митний тариф в Україні”, медіаплеєр Apple MB 189RS/A; 
			- досліджена господарським судами специфікація свідчить, що цей медіаплеєр є телевізійною апаратурою, яка поєднана з пристроєм, що записує чи відтворює звук або зображення.
			Причиною касаційного оскарження є питання щодо обов’язку відповідача сплачувати відрахування за ввезення на митну територію України медіаплеєра Apple MB 189RS/A .
			Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:
			а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
			б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
			в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
			За приписами частини п’ятої цієї статті розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
			Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561, під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року № 992 (3-5%), перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку. 
			Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
			З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши, що відповідач є імпортером, який не виконав обов’язку зі сплати передбачених законом відрахувань, перевіривши розмір нарахованих Об’єднанням сум до стягнення, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову. 
			Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, зокрема, й обов’язку відповідача сплатити суму відрахувань за ввезення на митну територію України медіаплеєра Apple MB 189RS/A (1 963, 36 грн.), оскільки згідно з висновками попередніх судових інстанцій, що ґрунтуються на досліджених ними доказами, назване обладнання є телевізійною апаратурою, яка поєднана з пристроєм, що записує чи відтворює звук або зображення.
			Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
			Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
			Керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
			ПОСТАНОВИВ:
			 Рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 зі справи № 20/205 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства зі 100% іноземною інвестицією “Монблан”–без задоволення.
			 Суддя І. Бенедисюк 
			 Суддя Б. Львов
			 Суддя В. Харченко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...