Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/29-Д : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			17 січня 2011 р. № 6/29-Д   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
			 
			головуючого Демидової А.М., 
			суддів:Кролевець О.А.,
			Шевчук С.Р., 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" (позивач)  
			на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. (залишено без змін рішення господарського суду Житомирської області від 21.06.2010р.) 
			у справі№ 6/29-Д 
			за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" 
			доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кондор"  
			пророзірвання договору оренди № 172 від 03.08.2006 р.  
			за участю представників: 
				від позивачаЩуцький А.В. 
			
			від відповідачане з'явився  
				 
			
			ВСТАНОВИВ:
			 У лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Житомир-Авто" (далі ВАТ"Житомир-Авто") (на даний час найменування - Публічне акціонерне товариство "Житомир-Авто" (далі ПАТ"Житомир-Авто")) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор" (далі - ТОВ "Кондор") про розірвання договору оренди нерухомості № 172 від 03.08.2006 р., укладеного позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрованого в реєстрі за № 11611.
			Позовні вимоги мотивовані істотним порушенням відповідачем умов спірного договору оренди, що виражається в нерегулярній і не в повному обсязі оплаті орендних платежів та в неукладенні додаткового договору на відшкодування комунальних витрат.
			Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.06.2010 р. у справі №6/29-Д (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. (колегія суддів у складі: Зарудяної Л.О.головуючого, Вечірка І.О., Ляхевич А.А.), у задоволенні позову відмовлено. 
			Не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області від 21.06.2010р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р., ПАТ "Житомир-Авто" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким розірвати спірний договір, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.188 ГК України та ст. 651 ЦКУкраїни).
			Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2010 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ПАТ"Житомир-Авто" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 17.01.2011р. о 12 год. 10 хв.
			Сторони, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.
			Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
			Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.08.2006 р. між ВАТ"Житомир-Авто" (Орендодавець) та ТОВ "Кондор" (Орендар) було укладено договір оренди № 172 об'єкта нерухомості, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_1. (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування споруди, що визначені у цьому Договорі, та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. 
			Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів. 
			Згідно з п. 3.6 Договору об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі. 
			Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції договору про внесення змін та доповнень від 07.11.2007 р. до договору оренди № 172 від 03.08.2006 р. строк оренди складає три роки з дати підписання Договору. 
			У п. 4.2 Договору сторони передбачили, що якщо жодна сторона в строк 1 (один) місяць після закінчення строку оренди не заявить про намір припинити Договір, строк оренди автоматично пролонгується на 3 (три) роки.
			Розмір орендної плати складає 5,00 грн., включаючи ПДВ 20%, за квадратний метр орендованої площі в місяць (п. 5.1 Договору). 
			Відповідно до п. 5.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше п'ятого числа поточного місяця за поточний місяць оренди.
			Згідно з п. 5.6 Договору вартість комунальних послуг (електропостачання, водопостачання та водовідведення, послуги зв'язку тощо) не враховані в орендній платі і підлягають сплаті окремо, у відповідності з договором на відшкодування комунальних послуг орендодавцю та додатків до нього.
			На виконання умов Договору позивач передав відповідачу об'єкт нерухомості за актами приймання-передачі від 31.08.2006 р. та 07.11.2007 р.
			У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Кондор" розрахунків зі сплати за оренду позивач направив на адресу відповідача лист від 21.12.2009 р. № 533, у якому просив до 20.01.2010 р. сплатити борг в сумі 66 234,26 грн. або звільнити орендовані приміщення та по акту приймання-передачі передати їх ВАТ "Житомир-Авто". 
			Також позивач направив відповідачу лист від 13.01.2010 р. № 9/3, в якому просив протягом семи днів погасити заборгованість, яка станом на 12.01.2010 р. складає 58720,07грн. 
			Відповідач у листі № 100119/1 від 19.01.2010 р. зазначив, що вимога позивача про сплату боргу в сумі 66 234,26 грн. є безпідставною, оскільки станом на 19.01.2010 р. переплата за орендну плату за користування приміщеннями становить 3 585,92 грн. 
			08.02.2010 р. позивач направив на адресу ТОВ "Кондор" претензію з вимогою погасити суму боргу, яка станом на 08.02.2010 р. становила 66 555,78 грн. Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.
			Згідно з п. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
			Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
			Частиною першою статті 206 ГК України визначено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу. 
			Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. 
			Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, в двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. 
			Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
			Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що пропозиція про розірвання Договору висловлена ним у листі № 533 від 21.12.2009 р.
			За таких обставин, колегією суддів Вищого господарського суду України визнаються обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про недотримання позивачем порядку розірвання договорів, передбаченого ст. 188 ГК України, враховуючи, що у листі № 533 від 21.12.2009 р. пред'явлено вимогу про погашення боргу, звільнення орендованих приміщень тощо, а не пропозицію щодо розірвання договору оренди об'єкта нерухомості № 172 від 03.08.2006 р. 
			Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач наявність боргу зі сплати за оренду заперечує, посилаючись на те, що позивач в односторонньому порядку збільшив розмір орендної плати з 5,00 грн. за 1 кв.м орендованої площі до 7,00 грн., тоді як за даними відповідача станом на 19.01.2010 р. переплата зі сплати за оренду становить 5 904,63грн. 
			Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. 
			Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до п.п. 10.5, 10.6 Договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві. 
			Проте, як встановлено судами, зміни до Договору в частині розміру орендної плати у встановленому законом та Договором порядку не вносились.
			Також судами попередніх інстанцій враховано, що господарським судом Житомирської області у справі № 10/205 досліджувалось питання заборгованості відповідача за даним договором оренди. Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.06.2010 р. у вказаній справі, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р., позов ПАТ "Житомир-Авто" до ТОВ "Кондор" про стягнення 63 873,64 грн. заборгованості задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Кондор" на користь ПАТ "Житомир-Авто" 12 768,78 грн. заборгованості за спожиту електроенергію згідно з договором оренди об'єкта нерухомості № 172 від 03.08.2006 р. В іншій частині позову (в т.ч. про стягнення боргу зі сплати за оренду) відмовлено. 
			Щодо посилання позивача на неукладення відповідачем додаткового договору на відшкодування комунальних витрат (п. 5.6 Договору), колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду, що вказана обставина не є підставою для розірвання Договору, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, позивачем не доведено, що такий договір не було укладено саме з вини відповідача, враховуючи, що у справі відсутні докази, які б свідчили, що позивач надсилав відповідачу проект договору на відшкодування комунальних витрат.
			Крім того, колегією суддів касаційної інстанції визнається правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що наявність заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 12 768,78 грн. також не може бути підставою для розірвання договору оренди, оскільки оплата послуг з електропостачання повинна здійснюватись за окремим договором, який не укладено. 
			Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
			Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
			Враховуючи обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає правомірними висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у зв'язку з ненаданням позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог щодо розірвання договору оренди від 03.08.2006 р. належних та допустимих доказів.
			Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
			Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
			На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено у задоволенні позову. 
			У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст.105 ГПК України. 
			Твердження оскаржувача про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає. 
			Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
			П О С Т А Н О В И В:
			 Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" залишити без задоволення.
			Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. та рішення господарського суду Житомирської області від 21.06.2010 р. у справі №6/29-Д залишити без змін. 
			 
				 Головуючий суддя А.М. Демидова
				 
					 Судді О.А. Кролевець
					 
						 С.Р. Шевчук

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...