Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-20/9932-2006 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			20 січня 2011 р. № 2-20/9932-2006   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
			 
			Головуючого суддіДобролюбової Т.В., 
			суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. 
			за участю представників сторін
			позивача і відповідача:
			 прокуратури:
			 
				 розглянувши у відкритому
				судовому засіданні касаційну скаргу 
				не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;
				Громадський С.О. –прокурор відділу ГПУ, посв. 76.
				 Заступника прокурора Автономної Республіки Крим 
				на ухвалу 
				відСевастопольського апеляційного господарського суду 15.10.10 
				у справі
				Господарського суду №2-20/9932-2006
				Автономної Республіки Крим  
				за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-Центр"  
				доСімферопольського комунального автотранспортного підприємства №122801 
				провизнання договору дійсним та визнання права власності  
					 
						 
					
					Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-Центр" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольського комунального автотранспортного підприємства №122801 про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна від 24.05.06, укладеного між сторонами у справі, та визнання за позивачем права власності на майно згідно з переліком зазначеним у позовній заяві. В обґрунтування позову, позивач посилався те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору, і це, на його думку, за приписами статті 220 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 24.05.06 дійсним у судовому порядку. 
				
				Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 08.06.06 (суддя Луцяк М.І.) позов задовольнив. Суд, вмотивовуючи рішення, виходив з того, що оскільки сторони досягли згоди щодо істотних умов оспорюваного договору і відбулося його часткове виконання, а відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, то це за приписами статті 220 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору дійсним. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 220, 334, 657 Цивільного кодексу України.
				          Заступник прокурора міста Сімферополя 06.10.10 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.06.
				          Севастопольський апеляційний господарський суд ухвалою від 15.10.10 (судді Латинін О.А., Ткаченко М.І., Остапова К.А.) відмовив Заступнику прокурора міста Сімферополя у задоволенні клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги та відмовив у прийнятті апеляційної скарги, повернувши її прокурору без розгляду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання. Ухвала обґрунтована приписами абзацу 7 частини 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 53, 93 Господарського процесуального кодексу України. 
				Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.10, просить її скасувати, як таку що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а саме, статті 129 Конституції України, абзацу 7 частини 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, а матеріали справи скерувати на розгляд по суті до апеляційного суду. Прокурор посилається на те, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги та повертаючи її без розгляду, позбавив прокуратуру конституційного права на оскарження судового рішення в апеляційному порядку. Прокурор наголошує на наявності підстав для відновлення пропущеного строку на оскарження рішення місцевого суду.
				Сторони не скористались наданим їм законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
				Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Севастопольським апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
				Відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. 
				За приписами частини 2 статті 93 вказаного Кодексу (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. 
				Згідно з частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску процесуального строку, що встановлений законом, поважною та відновити його. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили такий пропуск. Відтак, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску. 
				Заступник прокурора м. Сімферополя звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.06, у жовтні 2010 року, що підтверджується штампом суду на апеляційній скарзі. Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку, прокурор вказував на те, що прокуратурі міста про прийняття оскаржуваного рішення стало відомо лише 30.09.10 під час ознайомлення з матеріалами справи. 
				Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 15.10.10, Севастопольський апеляційний господарський суд питання щодо поважності причин пропуску прокурором процесуального строку, виходячи з приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України, не досліджував. 
				Водночас, колегія суддів зазначає, що, у разі відсутності підстав для відновлення строку, суд апеляційної інстанції (як того вимагає частина 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України) залишає апеляційну скаргу без розгляду, а не відмовляє у її прийнятті. 
				Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. При цьому, право апеляційного оскарження прокурором рішення господарського суду передбачено статтями 29, 91 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, відмовивши у прийнятті апеляційної скарги, Севастопольський апеляційний господарський суд всупереч статті 19 Конституції України, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України. 
				Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною й обґрунтованою, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа передачі для здійснення апеляційного провадження до Севастопольського апеляційного господарського суду. 
				Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
				 П О С Т А Н О В И В :
				Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.10 у справі №2-20/9932-2006 скасувати. Справу скерувати до Севастопольського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження зі стадії прийняття апеляційної скарги. 
				Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити. 
				 Головуючий суддя Т.Добролюбова
				 Судді Т.Гоголь
				 В.Швець 
				 Повний текст постанови складений 25.01.11.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...