Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 10/81/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			27 січня 2011 р. № 10/81/10 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючого Грейц К.В., 
			суддів :Бакуліної С.В.,
			Рогач Л.І. 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державної екологічної інспекції в Запорізькій 
			області 
			на постановувід 19.10.2010 року Запорізького апеляційного 
			господарського суду 
			у справі 
			господарського суду№ 10/81/10
			Запорізької області 
			за позовомДержавної екологічної інспекції в Запорізькій 
			області 
			доТовариства з обмеженою відповідальністю 
			“Південний завод гідравлічних машин” 
			простягнення 18 386,10 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники : 
			від позивача: не з’явились 
			від відповідача:не з’явились  
				 
			
			В С Т А Н О В И В:
			Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південний завод гідравлічних машин” на користь держави шкоди в сумі 18386,10 грн., завданої державі внаслідок порушення повітряохоронного законодавства. 
			Позовні вимоги вмотивовані встановленим за наслідками проведеної перевірки порушенням відповідачем статті 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, оскільки за результатами проведених вимірювань встановлено наднормативний вміст забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. 
			Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, зазначивши, що позивач провів перевірку дотримання відповідачем природоохоронного законодавства за межами наданої йому компетенції; у зазначений в акті період територія відповідача розташовувалась у зоні контролю Державної екологічної інспекції Азовського моря. 
			Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Алейникова Т.Г.) від 01.06.2010 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді –Коробка Н.Д., Колодій Н.А.) від 19.10.2010 року, у справі № 10/81/10 у позові відмовлено з огляду на відсутність у позивача повноважень на складання акта перевірки, надання відповідачем доказів, що спростовують його вину у заподіянні шкоди. 
			В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права.
			Скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального права, а саме статей 1, 60, 88 Водного кодексу України, відповідно до приписів яких та за пунктами 1 та 7 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі територія, на якій розташований відповідач, відноситься до зони діяльності позивача та не знаходиться у зоні прибережної захисної смуги, встановленої рішенням органу місцевого самоврядування; судами надано оцінку законності чинних актів Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, що виходить за межі компетенції судів господарської юрисдикції, поза тим спір по суті не розглянуто та не вирішено.
			У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
			Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
			Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
			Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
			Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
			Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 09.11.2007 року, за результатами цільової перевірки дотримання вимог законодавства про охорону повітря ТОВ “Південний завод гідравлічних машин” (відповідач), Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області (позивач) було складено акт, в якому зазначено, що підприємство працює без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
			В період з 15.09.2008 року по 28.10.2009 року працівниками Державної екологічної інспекції в Запорізькій області було здійснено відбір проб викидів стаціонарних джерел ТОВ “Південний завод гідравлічних машин”. За результатами вимірювань позивачем встановлено вміст забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел (протоколи вимірювань №№ 2, 3, 4 (від 19.09.2008р.), №№ 5, 6, 7 (від 22.09.2008р.), № 8 (від 23.09.2008р.), № 9 (від 24.09.2008р.), № 10 (від 22.09.2008р.), № 11 (від 25.09.2008р.), №№ 12, 13 (від 26.09.2008р.), № 17 (від 15.10.2008р.), №№ 18, 19 (від 17.10.2008р.), № 20 (від 21.10.2008р.), № 21 (від 28.10.2008р.)).
			За Методикою розрахунку відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 29.05.1995р. № 38, з урахуванням протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел та довідки відповідача про фактичні години роботи стаціонарних джерел, позивачем розраховано суму шкоди, яку заподіяно державі внаслідок порушення повітряохоронного законодавства, і визначено, що вона складає 18386,10 грн.
			Судами прийнято до уваги, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 року № 548, повноваження Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі поширюються на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території прибережної захисної смуги завширшки два кілометри від урізу води вздовж Азовського та Чорного морів, навколо заток та лиманів, які мають зв’язок з морем, у межах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а в місті Севастополі до урізу води Чорного моря. Державна екологічна інспекція діє в межах своїх повноважень на відповідній території.
			За пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.12.2006 року № 527, діяльність Державної екологічної інспекції Азовського моря поширюється на територію від державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області), територію прибережної захисної смуги завширшки два кілометри від урізу води Азовського моря, його заток та лиманів у межах Донецької, Запорізької, Херсонської областей, та на Арабатську стрілку Автономної Республіки Крим до мису Казантип (смт. Щолкіне); на усі об’єкти, розташовані в зоні діяльності інспекції. 
			За розробленим та погодженим з керівниками відповідних інспекцій Протоколом розмежування функцій між Державною екологічною інспекцією Азовського моря, Рескомприроди Автономної Республіки Крим, Державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в Донецькій, запорізькій та Херсонській областях та Державними екологічним інспекціями в Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях діяльність Державної екологічної інспекції Азовського моря в двохкілометровій водоохоронній зоні від урізу води Азовського моря поширюється на всі підприємства, що розташовані в адміністративних межах м. Бердянська на південь від умовної межі, що проходить по лінії Мелітопольське шосе –пр. Леніна - вул. Свободи –Приморський проспект –вул. Калініна. Вказаний Протокол розмежування функцій був чинним до 12.05.2008 року, коли наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 12.05.2008 року № 242 до Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря було внесено зміни щодо поширення її діяльності на територію від державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області), територію завширшки 100 метрів від урізу води Азовського моря, його заток та лиманів у межах Донецької, Запорізької, Херсонської областей, та на території Кримського півострова до мису Казантип (смт. Щолкіне) включно, а також Арабатської стрілки.
			Товариство з обмеженою відповідальністю “Південний завод гідравлічних машин” розташоване за адресою м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 77, тобто, на південь від Мелітопольського шосе.
			Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що на момент складання позивачем акта про порушення відповідачем природоохоронного законодавства (09.11.2007 року) функції державного контролю щодо впливу підприємства відповідача на навколишнє природне середовище здійснювала Державна екологічна інспекція Азовського моря, а не позивач; відтак в обґрунтування позовних вимог подано докази, що не відповідають принципам належності та допустимості доказів згідно зі статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.                     
			Відповідно до частини 1 статті 4 та статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки. Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).
			Згідно зі статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
			За статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
			Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з’ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв’язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.
			Відповідно до статті 2 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими нормативно-правовими актами.
			Статтею 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” визначена відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема, до яких віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
			Відповідно до вимог статті 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. 
			Згідно Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” та “Про охорону атмосферного повітря” наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 18.05.1995 року за № 38 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. 
			Дана Методика встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
			Пунктом 4.2 Методики встановлено, що збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємством незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, дана норма також передбачена у статті 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. 
			Згідно з пунктами 5.1, 5.2 розділу 5 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид; викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид; викиди, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів їх утворення і вмісту в газах. 
			Виходячи з викладеного вище, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону є порушенням природоохоронного законодавства, за яке застосовується цивільна відповідальність у вигляді застосування збитків.
			Зазначаючи про відсутність у матеріалах справи доказів вчинення відповідачем порушення приписів законодавства як відповідного цивільного правопорушення у вигляді викидів у атмосферу забруднюючих речовин з 09.11.2007 року без наявності відповідного дозволу суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки матеріалам справи: результатам вимірювань, здійсненими уповноваженим органом (протоколи вимірювань №№ 2, 3, 4 (від 19.09.2008р.), №№ 5, 6, 7 (від 22.09.2008р.), № 8 (від 23.09.2008р.), № 9 (від 24.09.2008р.), № 10 (від 22.09.2008р.), № 11 (від 25.09.2008р.), №№ 12, 13 (від 26.09.2008р.), № 17 (від 15.10.2008р.), №№ 18, 19 (від 17.10.2008р.), № 20 (від 21.10.2008р.), № 21 (від 28.10.2008р.)), довідці відповідача про використання цих стаціонарних джерел у господарській діяльності, наявному у матеріалах справи дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря забруднюючими джерелами від 12.06.2008 року, акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 18-21 грудня 2007 року. Водночас судами не з’ясовано зміст акта цільової перевірки дотримання повітряохоронного законодавства та не наведено правових обґрунтувань того, що лише відповідний акт може бути прийнято судом як належний доказ відсутності у господарюючого суб’єкта дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
			Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували спірні правовідносини сторін. 
			Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
			Судові рішення вказаним вимогам не відповідають з наведених вище підстав. Допущені судами процесуальні порушення унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
			Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні господарського суду першої та апеляційної інстанції, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду.
			Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
			 П О С Т А Н О В И В:
			 Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року у справі № 10/81/10 задовольнити частково.
			Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2010 року у справі № 10/81/10 – скасувати.
			Справу № 10/81/10 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
			 
				 
					 
						 
							 
							Головуючий-суддя К. Грейц 
								С у д д іС. Бакуліна
							
							 Л. Рогач

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...