Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-13187/10/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2011. Зареєстровано: 12.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2011.
Дата набрання законної сили: 03.02.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				 
					 
				
				Справа: № 2а-13187/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. 
			
			Суддя-доповідач: Парінов А.Б. 
			 ПОСТАНОВА
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 "03" лютого 2011 р. м. Київ
			 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 
			головуючого - судді Парінова А.Б., 
			суддів: Межевича М.В., Петрика І.Й.,
			при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О., 
			 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Києві від 04 листопада 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського»до Державної інспекції з контролю за цінами в Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
			ВСТАНОВИЛА:
			 У вересні 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 91 від 22.09.2009 року. 
			Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено.
			Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.
			Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
			Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.
			Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
			Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щопозивач є господарським товариством та не є монопольним утворенням, що займає монопольне становище на ринку тепло, - водопостачання та водовідведення та не входить до переліку природних монополій міста Києва, для яких діяльність з водопостачання та водовідведення є основною, у звязку з цим, на думку суду першої інстанції, на нього не можуть поширюватися вимоги нормативно-правових актів, якими затверджено тарифи на комунальні послуги. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є протиправним та підлягає скасуванню.
			Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне
			З матеріалів справи вбачається, що державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві з 26.08.2009 р. по 15.09.2009 р. була проведена перевірка ВАТ «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім. І.Г. Петровського»з питань дотримання підприємством державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні цін на продукти, роботи, послуги, що підлягають державному регулюванню, за результатами якої був складений акт від 15.09.2009 р. № 202 та встановлені порушення вимог розпоряджень виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), якими погоджено та затверджено тарифи на комунальні послуги в м. Києві.
			Так, перевіркою встановлено порушення позивачем наступних розпоряджень КМДА:
			-пункту 2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. № 86 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам»; 
			-пункту 1.1. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 р. № 1127 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; 
			-пункту 2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 р. № 1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»; 
			-пункту 2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.12.2008 р. № 1780 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»; 
			-пункту 2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05.02.2009 р. № 127 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для інших споживачів»; 
			-пункту 2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.04.2009 р. № 517 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».
			Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, за рахунок застосування вільних тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання і водовідведення холодної води за умови запровадження для них режиму державного регулювання ВАТ «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім.І.Г.Петровського»необґрунтовано нараховано виручку за період з серпня 2008 року по липень 2009 року у розмірі 431022,57 грн., у т.ч. ПДВ 41934,54 грн. При цьому, сума необґрунтовано отриманої виручки з урахуванням оплати за період з вересня 2008 року по липень 2009 року у розмірі 393752,65 гривень підлягає вилученню в доход бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки. 
			На підставі акта перевірки відповідачем винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 91 від 22.09.2009 року, яким вирішено вилучити у ВАТ «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім.І.Г.Петровського»в доход державного бюджету суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 393752,65 грн. та штраф у розмірі 787505,30 гривень. 
			Судом першої інстанції було встановлено, що для розрахунку вартості послуг з тепло-, водопостачання, водовідведення позивач використовував порядок формування тарифів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959.
			Задовольняючи вимоги адміністративного позову про скасування спірного рішення, суд першої інстанції зазначив, що тарифи, які встановлені Київською міською державною адміністрацією у вищенаведених розпорядженнях, застосовуються підприємствами комунальної власності, які надають комунальні послуги та не є обовязковими для застосування, зокрема, позивачем.
			Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.
			Ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
			Відповідно до ст. 8 вказаного закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).
			Закон України «Про житлово-комунальні-послуги»визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
			Згідно зі ст. 2 зазначеного закону державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується в тому числі на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.
			Згідно із ч. 1 статті 4 цього Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
			Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
			Норма цієї статті кореспондується з п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", за якою до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
			Зі змісту розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що містяться в матеріалах справи, порушення вимог яких було встановлено в оскаржуваному рішенні відповідача, вбачається, що тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води, тарифи на теплову енергію тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам було погоджено та затверджено для виконавців всіх форм власності та внесено позивача в перелік підприємств, що надають зазначені послуги.
			З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався окремо до Київської міської державної адміністрації для здійснення погодження тарифів на комунальні послуги, що застосовувалися підприємством.
			Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, застосовуючи вільні тарифи при здійсненні надання послуг постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води діяв всупереч вимогам, встановленим вищенаведеними нормативно-правовими актами, а тому застосування до нього фінансових санкцій за порушення дисципліни цін є законним та обґрунтованим.
			Згідно з п. 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі. 
			Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. 
			Зокрема, порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обовязкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обовязкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торгівельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) субєктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання. 
			Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду
			Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги адміністративного позову задоволенню не підлягають.
			Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови колегія суддів вважає обґрунтованими.
			Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
			Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
			За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не повною мірою зясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
			На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, - 
			ПОСТАНОВИЛА:
			 Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Києві задовольнити.
			Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року скасувати.
			Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського»відмовити.
			 Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
			 
				 Головуючий суддя
				 Судді
				 
					 Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2011 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...