Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 41/286 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			09 лютого 2011 р. № 41/286   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			Черкащенка М.М., - головуючого,
			Студенця В.І.,
			Харченка В.М., 
			розглянувши касаційну скаргуКП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення " Спецжитлофонд" 
			на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року 
			у справі господарського судум. Києва 
			за позовомАЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 
			доКП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення " Спецжитлофонд" 
			простягнення 560522,69 грн.,
			В засіданні взяли участь представники:
			 
			- позивача:Іваненко І.П., 
			- відповідача:Войтович В.А.,  
				 
			
			ВСТАНОВИВ:
			           У червні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" 389240,63 грн. –основного боргу, 37225,87 грн. –пені, 111349,20 грн. –інфляційних витрат та 22736,99 грн. –3 % річних. 
			          Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2010р. позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 389095,20 грн. основного боргу, 37011,27 грн. пені, 83081,69 грн. інфляційних витрат, 20844,27 грн. 3% річних, 5300,32 грн. державного мита, 223,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
			          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року дане рішення скасоване частково та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: 
			"Позов задовольнити частково. 
			          Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 272 152 (двісті сімдесят дві тисячі сто п’ятдесят дві) грн. 50 коп. основного боргу, 106 730 (сто шість тисяч сімсот тридцять) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 20 934 (двадцять тисяч дев’ятсот тридцять чотири) грн. 61 коп. 3 % річних, 3998 (три тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 18 коп. державного мита та 168 (сто шістдесят вісім) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
			          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 803 (вісімсот три) грн. 55 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. 
			          В іншій частині позовних вимог відмовити." 
			          Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року та рішення господарського суду м. Києва від 30.07.2010 року скасувати і прийняте нове рішення, яким у позові відмовити. 
			          В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
			Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" було укладено договір № 3101540 о/р 3101540 про користування електричною енергією. 
			          Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. 
			          Відповідно до п. п. 2.1, 4.1 Договору позивач постачає електричну енергію, як різновид товарної продукції споживачу, в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії (Додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної енергії, виконання Споживачем ПКЕЕ, ПУЕ, згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів, а відповідач своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу. 
			          Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 2Д до Договору, п.п.1, 2, 3, 5, 13, 18 цього додатку передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця. Період між датами зняття показань засобів прирівнюється до розрахункового періоду, що розпочинається в наступному календарному місяці та тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. 
			          Щомісяця 20-22 числа споживач, зобов’язується направляти свого уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Довженко, 12Б, для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки "Звіт про використану електроенергію", "Звіт про результати вимірів активної потужності"). 
			          Крім цього, споживач надає підписаний акт приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди. 
			Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої активної електричної енергії один раз за фактичними показаннями споживання електроенергії. 
			Постачальник надає уповноваженому представнику споживача в день подання звіту рахунок на повний обсяг активної електричної енергії, який підлягає оплаті в поточному розрахунковому періоді, та має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з моменту його отримання. 
			          Споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок та оплату за перетікання реактивної енергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього Договору до 15 числа розрахункового періоду, наступного за звітним. 
			          Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за період з 01.06.2006 р. по 01.05.2010 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 1290169, 57 грн. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 900928, 94 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 389240, 63 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача. 
			          Частина боргу в сумі 145, 43 грн. погашена до звернення позивача з позовом до суду. 
			          Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед позивачем складала 389095, 20 грн. (389 240, 63 грн. –145, 43 грн.). 
			           Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
			          Згідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
			          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
			Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. 
			          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
			          Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
			          Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
			          Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
			          Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
			          Згідно з ч.ч. 2 - 5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
			          Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що сума основного боргу за період з 01.06.2006 року по 01.05.2010 року нормативно та документально доведена та із правомірним застосуванням до позовних вимог про стягнення основного боргу позовної давності й задоволенням позовних вимог про стягнення основного боргу за період з 01.06.2007 року по 01.05.2010 року в сумі 272152,50 грн.
			          Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. 
			          Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що пеня мала бути нарахована позивачем за період з 01.06.2006 року по 01.12.2006 року, а відповідно, враховуючи позовну давність, в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, правомірно відмовив. 
			          Ст. 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. 
			Відповідно, апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи строк позовної давності, обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, а саме: 30934,61 грн., - 3% річних, 106730,61 грн. - інфляційних нарахувань. 
			          У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
			          З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, тоді як ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
			          Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
			          Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
			          Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
			 
			                                                  ПОСТАНОВИВ:
			 
			Касаційну скаргу залишити без задоволення.
			Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року у справі № 41/ 286 залишити без змін.
			 
				 Головуючий, суддя М.М.Черкащенко
				 Судді В.І.Студенець
				 В.М.Харченко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...