Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-118 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2011. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа №1-118 
		2008р. 
		 В И Р О К-копія 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 9 вересня 2008 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі головуючого-судді Кабанячого В.А. 
		при секретарі Литвишко В.М. 
		з участю прокурора Моторної СП. 
		та адвоката ОСОБА_1 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу про обвинувачення 
		    ОСОБА_2, 
		ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Переяслав-Хмельницький, Київської області, українця, громадянина України, з середньої освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого 04 березня 2008 року Переяслав-Хм. міськрайонний судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, мешканця АДРЕСА_1 
		 За ст.. 355 ч.1 КК України, 
		 В С Т А Н О В И В : 
		  На початку травня 2008 року підсудний ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного законодавства, а зокрема ст. 206 Цивільного Кодексу України уклав з ОСОБА_3 договір в усній формі на виконання будівельних робіт, що у відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, являв собою домовленість (зобовязання) двох сторін спрямовану на встановлення цивільних прав та обовязків, та згідно п. 3 цієї ж статті є двостороннім договором, в результаті якого правами та обовязками наділяються обидві сторони договору. 
		Внаслідок укладення відповідного договору підсудний ОСОБА_2 повинен був виконувати будівельно-ремонтні та підсобні роботи на будівництві в обсязі визначеному роботодавцем, а ОСОБА_3 в свою чергу набув обовязку сплатити за кожен день роботи ОСОБА_2. 50 гривень 00 копійок, обовязки кожного із учасників укладеного правочину в зворотному порядку породили права один одного. 
		Таким чином, у відповідності п. 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України, підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок їх усної домовленості набули цивільні права та обовязки що виникли із їх дій, та які не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. З огляду на п. 2 цієї ж статті підсудний ОСОБА_2 з ОСОБА_3 уклали «інший правочин», і фактично, з цивільно-правової точки зору були охоплені цивільно-правовим зобовязанням, що у відповідності до п. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. 
		Згідно п. 3 ст. 510 Цивільного Кодексу України якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. 
		Дії підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підпадають під вищевизначене, зокрема те, що ОСОБА_2 виконуючи роль кредитора міг вимагати за виконану ним роботу сплати грошових коштів за кожен робочий день у відповідності до укладеного усного правочину з ОСОБА_3 у розмірі 50 гривень 00 копійок, а ОСОБА_3 виконуючи роль боржника сплатити вищевказану суму. В свою чергу вже виконуючи зворотну роль кредитора ОСОБА_3 міг вимагати від ОСОБА_2 виконання обовязків по будівництву, ремонту та підсобництву, а останній належно виконати вказану роботу. 
		Так, ОСОБА_2 почав роботу на будівництві повністю виконуючи свої обовязки обумовлені договором укладеним з ОСОБА_3. 
		08 травня 2008 року ОСОБА_2 пропрацювавши цілий день, отримав від ОСОБА_3 50 гривень, 12 травня 2008 року після роботи виконаної належним чином ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 32 гривні, а не 50 як було домовлено в умовах усного договору укладеного раніше, після чого пропрацювавши ще два дні підряд ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 суму в розмірі 150 гривень, тобто 100 гривень за виконану роботу протягом двох днів та ще 50 гривень більше, компенсуючи свою заборгованість в розмірі 18 гривень. Невдовзі виникла необхідність у проведенні ряду інших ремонтних робіт на тому ж обєкті. А тому ОСОБА_3 вирішив знову скористатися послугами ОСОБА_2 та запропонував йому виконати роботу раніше визначену усною домовленістю. Після чого за вказаною усною домовленістю визначеною ОСОБА_3, ОСОБА_2 попрацював 1,5 - 2,5 години на будівництві. Після проведеної роботи, ОСОБА_3 вважаючи, що він раніше переплатив кошти ОСОБА_2 в надміру, не сплатив останньому за виконану роботу (1,5 - 2,5 години) необхідну суму, хоча ОСОБА_2 повністю та належним чином виконав всю роботу згідно усної домовленості. 
		Отже, затративши власні сили та час ОСОБА_2 не отримав за роботу визначену договором суму. 
		Близько 22 години 00 хвилин 12 червня 2008 року підсудний ОСОБА_2 побачивши ОСОБА_3, в належному його автомобілі ВАЗ 2121 „Нива” д.н.з. НОМЕР_1, неподалік багатоповерхового житлового будинку № 45 по вул. Покровській, в м. Переяслав-Хмельницький, сів до нього в автомобіль та почав вимагати виконати умови договору і сплатити йому кошти за виконану роботу (1,5 - 2,5 години), на що ОСОБА_3 категорично відмовився сплатити ОСОБА_4 гроші, вважаючи, що він з ним раніше розрахувався в повному обсязі. 
		Підсудний ОСОБА_2 в свою чергу, отримавши відмову від роботодавця, та розуміючи, що інакше як примусом кошти від нього отримати не зможе, помітивши на панелі автомобіля мобільний телефон марки „SonyEricsson” К 510 і ІМЕІ: НОМЕР_2 що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, вартістю 364 гривні 00 копійок, з двома сім-картками мобільного зв”язку „Білайн”, вартістю 25 гривень кожна, загальною вартістю 50 гривень, в присутності ОСОБА_3 взяв його мобільний телефон та почав вимагати сплатити йому кошти за виконану роботу погрожуючи знищить його телефон. 
		Після чого підсудний ОСОБА_2 разом з телефоном, який належить ОСОБА_3, залишив салон автомобіля в якому вони вдвох перебували, обіцяючи повернути після сплати боргу. 
		  Підсудний  ОСОБА_2  свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України визнав повністю і пояснив, що він на початку травня 2008 року найнявся на роботу на будівництво до його знайомого ОСОБА_3, та домовився з ним про те, що попрацює декілька днів, так як йому потрібні були гроші, вони домовилися про оплату в розмірі 50 гривень за день, він попрацював чотири чи пять днів та ОСОБА_3 дав йому 250 гривень. 
		   Він вважав, що ОСОБА_3 заплатив за виконану ним роботу не достатньо, та 12 червня 2008 року близько 22 години 00 хвилин побачив, що його автомобіль ВАЗ 2121 „Нива” д.н.з. НОМЕР_1 стоїть на дорозі неподалік магазинів „Панна” та „Анастасія”, підійшов до нього та сів в салон автомобіля на переднє пасажирське сидіння, вони почали розмову про те, що ОСОБА_3 винен йому ще гроші за роботу, так як він вважав, що він не сплатив йому повну суму, він попросив у нього 50 гривень, але той відмовився йому їх давати, тоді він попросив, щоб той позичив 20 грн., бо йому не було навіть за що купити цигарок, але той відмовлявся йому навіть позичати гроші. 
		Під час розмови до ОСОБА_3 зателефонували на мобільний телефон, і він сказав, що йому треба їхати, він в свою чергу сказав, що поїде з ним, тоді ОСОБА_3 завів двигун автомобіля яким він керує, та вони обїхавши „Критий ринок” підїхали до будинку № 45, по вул Покровська, там він виїхав на тротуар, і сказав, що йому треба з кимсь поспілкуватися, вони сиділи в автомобілі, тоді він знову почав просити, щоб той йому дав хоч якісь гроші, але ОСОБА_3 все одно не хотів йому давати ні копійки, тоді він побачив мобільний телефон „SonyEricsson” К 510 і, чорного кольору з сірими лініями по боках, що належить ОСОБА_3, та взяв його, після чого сказав ОСОБА_3. що їхнє грошове питання потрібно все одно вирішити якимось чином, він казав йому, щоб вони поїхали до його керівника, та він сам попросить в неї гроші за виконану роботу, якщо той не в спромозі дати їх йому. Але ОСОБА_3 відмовився іти на будь-які компроміси, тоді він сказав що знищить його телефон, а потім подумавши сказав, що коли той виплатить йому гроші, тоді він поверне йому телефон. Після цього він вийшов з автомобіля, та закрив дверцята, ОСОБА_3 в свою чергу якось неадекватно себе повів, та коли той закрив двері різко здав автомобілем назад, та заднім колесом переїхав йому праву ногу, він відчув різкий біль, але ходити зміг та пішов вбік будинку за місцем свого проживання, а ОСОБА_3 поїхав у невідомому йому напрямку.    
		Наступного дня він зателефонував своєму товаришу ОСОБА_5 та запитав, чи не може він прийняти у нього телефон „SonyEricsson” К 510 і, під заставу той погодився, вони зустрілися і через знайомого залишили в заставу телефон хлопцю на імя ОСОБА_5. Після чого він поїхав до м. Києва на заробітки, а коли повернувся, дізнався що телефон ОСОБА_3 продали, тому не зміг викупити його та повернути власнику.    
		Злочинні дії підсудної ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.355 КК України, як умисні дії, які виразились примушуванні до виконання цивільно - правових зобовязань, тобто вимоги виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобовязання з погрозою пошкодження чи знищення майна потерпілого за відсутності ознак вимагання. 
		При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_2, суд приймає до уваги тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного, його негативну характеристику, що він раніш судимий, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, чистосердечне каяття у вчиненому і вважає за необхідне обрати йому міру покарання у вигляді позбавлення волі . 
		 Керуючись ст.323,324 КПК України, суд ,- 
		 З А С У Д И В : 
		ОСОБА_2 за ч.1ст.355 КК України до 6 (шести) місяців обмеження волі. 
		 Остаточну міру покарання на підставі  ст.71 КК України,  за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання, за призначеним вироком Переяслав-Хм. міськрайонного суду від 4 березня 2008 року,  визначити 1 (один) рік 9 місяців позбавлення волі виходячи із співвідношення один день позбавлення волі - за два дні обмеження волі. 
		Строк відбування покарання відраховувати з моменту взяття під варту. 
		 Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню-підписку про невиїзд. 
		  Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, р/р №35222002000460 в УДК у Київської області, МФО821018, код 25574713 - 405 гр.65 коп. за проведення товарознавчої експертизи. 
		 Речові докази по справі : мобільний телефон «Sony Ericsson» К 510 і ІМЕІ: НОМЕР_2  повернути ОСОБА_3. 
		 На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб, засудженим з моменту вручення йому копії, іншими учасниками процесу з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області через міськрайонний суд. 
		   СУДДЯ :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...