ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
міста КИЄВА 01030,
м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б
тел.230-31-34
|
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
За позовом Військового прокурора Деснянського
гарнізону в інтересах держави в
особі
Міністерства оборони України
До Товариства з обмеженою
відповідальністю «Органіка-плюс», м. Київ
Про стягнення 186 679,77
грн.
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від прокуратури Калуєв В.С. - посвідчення
Від позивача Ковальчук І.В.-пред. по довір.
Від відповідача Старуцева Л.О. -пред. по довір., Юрчук
О.Ю. -пред. по довір.
Проценко С.Ю.
-пред. по довір.
В судовому зсіданні оголошувалась
короткочасна перерва відповідно до ст. 77 ГПК України
ОБСТАВИНИ
СПРАВИ:
Військовий прокурор Деснянського
гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах
держави в особі позивача - Міністерства оборони України - про стягнення з
відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Органіка-плюс»- штрафних
санкцій у розмірі 25 381, 01 грн., додаткових витрат у розмірі 161 298, 76
грн., заподіяних внаслідок неналежного виконання Договору № 251/4/206/19 про
закупівлю послуг з організації харчування особового складу військової частини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що
відповідачем не було належним чином виконано умови Договору № 251/4/2/06/19 від
21.03.2006 р. (надалі -«Договір»), укладеного між Відповідачем та Позивачем,
відповідно до якого Відповідач повинен був надати військовій частині А1048
позивача послуги з організації харчування особового складу. У зв'язку з
неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач поніс додаткові
витрати, пов'язані з організацією харчування особового складу військової
частини за рахунок власних коштів. Крім того, відповідно до умов Договору та
норм чинного законодавства у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх
зобов'язань за Договором, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 7%
від невиконаної суми зобов'язань та у розмірі 20 % від вартості неякісно
наданих послуг.
У зв'язку з цим, військовий
прокурор Деснянського гарнізону просив суд стягнути з відповідача додаткові
витрати, як збитки, та штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань за
укладеним Договором.
Ухвалою Господарського суду міста
Києва від 18.05.2007р. порушено провадження у справі та призначено розгляд
справи на 01.06.2007р.
Ухвалою Господарського суду міста
Києва від 01.06.2007р. розгляд справи було відкладено на 22.06.2007р., у
зв'язку з неявкою представників сторін.
Ухвалою Господарського суду міста
Києва від 22.06.2007р. розгляд справи було відкладено на 03.09.2007р., у
зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача.
Розпорядженням № 17 від 26.10.2007р. Заступника Голови господарського
суду міста Києва Л.Б.Іванової справа №13/116 було передано на розгляд судді
Н.І.Качан, у зв'язку з перебуванням судді О.В.Євдокимова на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста
Києва від 30.10.2007р. розгляд справи було призначено на 12.12.2007р.
Ухвалою Господарського суду міста
Києва від 12.12.2007р. розгляд справи було відкладено на 18.01.2008р., у
зв'язку з неявкою представників прокуратури та відповідача.
У судовому засіданні представник
військової прокуратури позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити
позовні вимоги у повному обсязі.
Представники позивача у судовому
засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.
Відповідач у справі проти позовних
вимог заперечував, у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального
кодексу України (надалі -«ГПК України») подав до суду відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву
відповідач заперечував проти позову та вважав позовні вимоги такими, що не
підлягають задоволенню, з огляду на їхню необґрунтованість та безпідставність.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував про те, що у позовній
заяві не міститься жодної вказівки на норми законодавства і положення Договору,
які нібито було порушено відповідачем, будь-яких додаткових витрат у зв'язку з
нібито неналежним виконанням Договору з боку відповідача, позивач не поніс,
оскільки всі грошові кошти, що мали бути використані на оплату послуг
відповідача, було використано позивачем на організацію харчування особового
складу в іншій військовій частині. Крім того, оскільки у позовній заяві на
думку відповідача не міститься жодних доказів порушення умов Договору з боку
відповідача, то відповідно, відсутні правові підстави для стягнення штрафу.
Господарським судом міста Києва у
відповідності до вимог ст. 811 ГПК України, складалися протоколи
судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши наявні у справі
документи і матеріали, всебічно і повно
з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши
докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по
суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача,
Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В
И В:
Між позивачем та відповідачем 21
березня 2006 року було укладено Договір №251/4/2/06/19 про закупівлю послуг з
організації харчування особового складу військової частини А 1048 смт. Десна
(за кошти Державного бюджету України).
Відповідно до п. 1.1. Договору
відповідач зобов'язувався надавати послуги з харчування особового складу
військової частини А1048 (надалі -«В/ч А1048») у стаціонарних та польових
умовах згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та
вимогами чинного санітарного законодавства.
Пунктом 1.2. Договору передбачено
обов'язок позивача прийняти послуги через В/ч А1048 та здійснювати оплату
наданих відповідачем послуг у кількості, строки та за цінами згідно положень
Договору відповідно до специфікації, що наводиться у Договорі.
Пунктом 2.1. Договору передбачено,
що відповідач надає послуги протягом строку дії Договору у місці, визначеному
позивачем. Порядок надання послуг відповідачем, встановлений сторонами у п.
2.5. Договору, повинен був бути визначений В/ч А1048 відповідно до внутрішнього
розпорядку та специфіки завдань, які виконуються В/ч А1048. Приймання послуг за
кількістю та якістю здійснюється посадовими особами В/ч А1048 у відповідності з
вимогами чинного законодавства за відповідними документами у присутності
повноважного представника відповідача згідно з умовами п. 3.1. Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору
кількість та якість надання послуг, оформлюється актом, в якому, у випадку
встановлення фактів надання послуг, що не відповідають встановленим вимогам за
кількістю та якістю, конкретно відображається кількість та вартість, яка не
підлягає оплаті.
Згідно з п. 3.3. Договору у
випадку, якщо буде встановлено порушення якості та кількості послуг, відповідно
до встановлених норм, В/ч А1048 оформлює рекламацію і представляє її
відповідачу, який повинен негайно приступити до усунення недоліків та
відшкодування витрат у натуральному вигляді. Відшкодування витрат не позбавляє
відповідача від подальшого виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 5.1.6. Договору,
відповідач зобов'язаний двічі на місяць (станом на 15 та на останнє число
місяця) підписувати зведений акт прийому наданих послуг та подавати його
позивачу разом з рахунком на оплату.
10 квітня 2006 року за медичною
допомогою з приводу захворювання на гострий ентерит легкого перебігу звернулися
231 військовослужбовець. 11 квітня 2006 року було проведено ряд
епідеміологічних обстежень спалаху захворюваності на гострі кишкові інфекції
серед особового складу військової частини, за результатами яких було
встановлено, що причиною виникнення спалаху гострих кишкових інфекцій був
харчовий шлях.
У зв'язку з вищезазначеним спалахом
захворювання на гострий ентерит легкого перебігу у військовій частині, було
проведено обстеження їдальні, у якій відповідачем надавалися послуги з
харчування військовослужбовців, за наслідками яких було складено відповідні
акти обстеження, зокрема: акт санітарного обстеження їдальні від 11.04.2006 р.,
актом епідеміологічного обстеження від 11.04.2006 р., актом перевірки
організації харчування від 12.04.2006 р., актом санітарно-гігієнічного
обстеження від 19.04.2006 р.
За період з 11.04.2006 р. по
20.04.2006 р. позивачем було організовано харчування особового складу у іншій
військовій частині, у зв'язку з цим відповідачем відповідні послуги позивачу не
надавалися та позивачем не приймалися.
Проаналізувавши матеріали справи,
надані сторонами докази, пояснення представників військової прокуратури,
позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов
висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на
наступне.
Правовідносини між позивачем та
відповідачем, що виникли на підставі Договору, за своєю суттю були відносинами
з надання послуг. Правовідносини сторін щодо надання послуг регулюються нормами
чинного законодавства України, в т.ч. Цивільного кодексу України (надалі -«ЦК
України»), зокрема, главою 63 ЦК України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за
договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за
завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі
вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується
оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правові наслідки порушення
зобов'язань виконавця за договором послуг передбачені ст. 906 ЦК України,
відповідно до якої, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним
виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню
виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не
встановлено договором.
Виконавець, який порушив договір
про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності,
відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим
внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, нормами чинного
законодавства України передбачено, що у разі, якщо виконавцем допущено
невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг, і якщо
договором не встановлено інше, то виконавець відшкодовує замовнику понесені у
зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням договору збитки за наявності
вини виконавця у такому невиконанні або неналежному виконанні договору про
надання послуг.
Відповідальність позивача та
відповідача за порушення зобов'язань за укладеним Договором встановлена
розділом 6.
Відповідно до п. 6.1. Договору при
порушенні умов Договору щодо строків надання послуг, обумовлених внутрішнім
розпорядком військової частини чи специфікою завдань, які він виконує або при
відмові від надання послуг і у разі фактичного їх ненадання без письмової згоди
позивача відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 7 % від невиконаної суми
зобов'язань.
Відповідно до п. 6.1. Договору у
разі виявлення посадовими особами позивача чи військової частини (іншими
органами та організаціями, які мають відповідне право здійснювати контроль),
відмінностей щодо якості послуг, Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 20
% від вартості неякісно наданих послуг за кожен встановлений і зафіксований
випадок.
Пунктом 6.4. Договору
передбачається, що факт порушень умов Договору або відмінностей щодо якості
послуг засвідчується актом, який складається посадовими особами позивача чи
військової частини та відповідача.
Пунктом 6.7. Договору встановлено,
що у всьому, що не передбачено Договором, сторони несуть відповідальність
згідно чинного законодавства України.
Відповідно до п. 8.1. Договору у
випадку надання послуг, які не відповідають умовам Договору, або надані у його
порушення, позивач зобов'язаний при пред'явленні рекламації на підтвердження
цього додати до неї акт, оформлений відповідно до діючого законодавства.
З урахуванням наведеного суд
приходить до висновку, що правовідносини сторін з приводу відповідальності за
невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, регулюються
нормами самого Договору, зокрема розділом 6, а також нормами чинного
законодавства України, що встановлює порядок несення такої відповідальності за
невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, зокрема ст. 906
ЦК України.
У зв'язку з цим, у Договорі сторони
узгодили відповідно до норм чинного законодавства України спеціальний порядок
відповідальності відповідача за невиконання або неналежне виконання своїх
зобов'язань за Договором. Відповідно до цього порядку, відповідач несе
відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за
Договором у разі наявності наступних обставин: факту ненадання або неналежного
надання відповідачем послуг з організації харчування особового складу
військової частини; складання представниками позивача або військової частини
відповідного акту, що засвідчує факт ненадання або неналежного надання
відповідачем таких послуг; направлення позивачем рекламації з доданням до неї
вищезазначеного акту; наявності вини відповідача у невиконанні або неналежному
виконанні зобов'язань за Договором.
Відповідальність відповідача
наступає за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором за
умов виконання сторонами зазначених вище дій, які підтверджують невиконання або
неналежного виконання зобов'язань.
Як вбачається з позовної заяви,
поданої військовою прокуратурою в інтересах держави в особі позивача (стор. 6
позовної заяви), позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за
неналежне надання послуг за Договором та за неякісно надані послуги у розмірі
7% та 20% відповідно заявлено у зв'язку з фактом масових звернень особового
складу військової частини за медичною допомогою починаючи з 10.04.2006 р.
Відповідно до вищезазначених п.п.
2.3., 3.1., 3.2., 3.3., 5.1.6. Договору якість наданих відповідачем послуг
визначається згідно з відповідними оформленими актами, що складаються
уповноваженими особами відповідача та військової частини щоденно у трьох примірниках,
та зведених актів прийому наданих послуг, підписаних представниками відповідача
та військової частини, якими засвідчується належне виконання відповідачем своїх
зобов'язань за відповідний період.
У матеріалах справи знаходяться
акти № 6 за 9 квітня 2006 року та № 7 за 10 квітня 2006 року, згідно з якими
відповідачем було надано послуги з організації харчування військовослужбовців
на суму 21 843, 72 грн. та 21 804, 09 грн. відповідно. Відповідно до зазначених
актів, підписаних повноважними особами відповідача та військової частини,
кількість та якість наданих послуг відповідає розкладці, послуги надані
своєчасно, їжа приготовлена якісно.
Також у зведених актах кількості та
якості наданих послуг №1 за період з 04.04.2006 р. по 10.04.2006 р. включно та
№2 за період з 21.04.2006 р. по 30.04.2006 р. включно, підписаних повноважними
особами відповідача та військової частини, кількість та якість наданих послуг
розкладці відповідає, послуги надані своєчасно, їжа приготовлена якісно (копії
актів є у матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи,
зокрема, з Акту епідеміологічного обстеження спалаху захворюваності на гострі
кишкові інфекції серед особового складу строкової служби військової частини 8,
складеного начальником епідеміологічного відділу Центру державного
санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних Сил України та начальником
медичної служби 63 санітарно-епідеміологічної лабораторії 11 квітня 2006 року
(надалі «Акт від 11.04.2006 р.», копія якого знаходиться у матеріалах справи),
в ході епідеміологічного обстеження спалаху захворюваності на гострі кишкові
інфекції серед особового складу строкової служби частини було встановлено, що
перші ознаки захворювання у військовослужбовців з'явилися близько 2 години
10.04.2006 р., а до 11:00 звернулися та були активно виявлені 241
військовослужбовець.
Таким чином, харчове отруєння
особового складу військової частини, могло статися у військовослужбовців
строкової служби не пізніше 9 квітня 2006 року.
Згідно Книги обліку контролю за
якістю приготування (копія витягу є у матеріалах справи) сніданок, обід та
вечеря 09.04.2006 р. приготовлені доброякісно, санітарний стан їдальні
задовільний (підпис чергового фельдшера), видачу їжі дозволено (дозвіл
чергового по військовій частині на видачу їжі та підписи ст. лейтенанта і
капітана), оцінка командира частини (особи, на яку покладено інспектуючи та
перевіряючи функції) смакових якостей їжі та повновагості порцій -задовільно
(підпис командира військової частини підполковника П. Д. Ромигайла). Зазначену
книгу обліку складено та підписано Інструктором-поваром ОСОБА_1.
Будь-які докази складання та
направлення позивачем на адресу відповідача будь-яких рекламацій щодо якості
наданих послуг з харчування військовослужбовців військової частини за вказаний
період сторонами у справі не надавалися та у матеріалах справи відсутні.
Окрім того, у матеріалах справи
знаходиться копія Акту приймання-передачі технологічного обладнання та
столового посуду представника замовника, яке передається виконавцю (ООО
«Органіка-плюс») від 10.04.2006 р. № 908, відповідно до якого військова частини
на підставі п. 2.2. Договору та згідно відомості було передано відповідачу
нерухоме майно: споруду кухні-їдальні, споруду продовольчого складу,
матеріальні засоби загальною залишковою вартістю 89 464, 6 грн. та матеріальних
засобів квартирно-експлуатаційної служби у солдатській їдальні (копія
відповідного акту разом з відомостями є у матеріалах справи).
Крім того, відповідно у Дефектному
акті від 22.03.2006 р., складеному комісією з представників відповідача та
працівників і військовослужбовців, та затвердженому начальником Остерської
квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України полковником М.
Кнутовим 29.03.2006 р., містяться суттєві зауваження до приміщень їдальні, в т.ч.
загальнобудівельні зауваження, зауваження щодо внутрішньої електророзводки,
крівлі, водопостачання та водовідведення, опалення та гарячого водопостачання,
з указанням переліку конкретних видів робіт, що мають бути виконані у їдальні
(копія Дефектного акту знаходиться у матеріалах справи).
Факт того, що станом на момент
передачі та після моменту такої передачі приміщення їдальні перебували у вкрай
незадовільному стані підтверджується письмовими поясненнями начальника 63 СЕЛ -
головного санітарного лікаря гарнізону майора Сосницького В. О. від 04.04.2006
р., а також Актом перевірки організації харчування та доведення встановлених
норм забезпечення до особового складу, що харчується в їдальнях, які тимчасово
передані суб'єктами підприємницької діяльності ТОВ «Органіка Плюс»та ЗВП
«Хутровик»№ 1131 від 12.04.2006 р., Актом санітарного обстеження їдальні від
11.04.2006 р., складеним завідуючою епідеміологічним відділом Козелецької
райСЕС Орищенко Л. С. (копії є у матеріалах справи).
Таким чином, обладнання, з якого
здійснювалося харчування особового складу військової частини, було передано
відповідачу за актом фактично у стані, який не відповідає санітарним вимогам,
та лише 10.04.2006 р., тобто, вже після того, як мало місце харчове отруєння
військовослужбовців.
Окрім того, у позовній заяві та
доданих до ній матеріалах не міститься доказів того, що військовослужбовці
військової частини зверталися за медичною допомогою; оформлення діагнозу
військовослужбовців; проведення обстеження хворих; поміщення хворих в ізолятор
та причини такого поміщення; які саме військовослужбовці зверталися за медичною
допомогою; харчування зазначених військовослужбовців перед зверненням за
медичною допомогою саме у їдальні, яку обслуговував відповідач починаючи з
10.04.2006 р.; складання кінцевого висновку щодо причин виникнення спалаху,
який згідно Акту від 11.04.2006 р. повинен був бути наданий після закінчення
лабораторних досліджень.
У структурі по дням захворюваності
військовослужбовців строкової служби військової частини на гострі кишкові
інфекції (по підрозділах) -додаток № 1 до Акту від 11.04.2006 р. та у письмових
поясненнях ОСОБА_2 (копії є у матеріалах справи), вказується лише загальна
кількість військовослужбовців, які захворіли протягом 10.04.2006 р., та
знаходяться в ізоляторі.
У матеріалах справи відсутні також
витяги з журналів обліку хворих, журналів контролю медичного огляду, медичні
картки, історії хвороб військовослужбовців, що зверталися за медичною допомогою
10.04.2006 р.
Подання про відсторонення від
роботи, винесеним 63 санітарно-епідеміологічною лабораторією Центру ДСЕН
Збройних Сил України №11 від 11.04.2006 р., підписане начальником лабораторії
Сосницьким В. О., встановлено лише факт не проходження медичного огляду
працівниками відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та запропоновано
відсторонити вказаних працівників від роботи на термін проходження попереднього
медичного огляду.
Таким чином, матеріалами справи не
підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та масовим
отруєнням військовослужбовців військової частини, а з наданих сторонами у
справі доказів вбачається, що послуги з організації харчування були надані
відповідачем якісно відповідно до умов Договору (зокрема, акт №6 за 09.04.2006
р., акт №7 від 10.04.2006 р.; зведений акт №1 за період з 04.04.2006
-10.04.2006 рр., та засвідчуються даними з Книги обліку контролю за якістю
приготування за 09.04.2006 р.).
Будь-які інші докази того, що під
час здійснення харчування особового складу військової частини відповідачем було
допущено порушення умов Договору, сторонами у справі не надавалися і у
матеріалах справи відсутні.
З огляду на це, суд приходить до
висновку, що правові підстави для застосування до відповідача заходів
відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за
Договором та стягнення у зв'язку з цим відповідної суми штрафу, відсутні.
Що стосується позовних вимог
позивача щодо стягнення з відповідача суми додаткових витрат, нібито понесених
позивачем у зв'язку з організацією харчування особового складу військової
частини за рахунок власних коштів, то суд вважає за необхідне зазначити
наступне.
Відповідно до п. 6.5. Договору
підлягають відшкодуванню незалежно від сплати штрафу завдані порушенням
Договору збитки без урахування штрафу.
Відповідно до ст. 906 ЦК України
замовнику підлягають відшкодуванню збитки, завдані невиконанням або неналежним
виконанням договору про надання послуг за плату, з боку виконавця.
Відповідно до ст. 610 Цивільного
кодексу України (надалі -«ЦК України») порушенням зобов'язання є його
невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання
(неналежне виконання).
Правові наслідки порушення
зобов'язання встановлені ст. 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 зазначеної
статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України
особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування. Згідно ст. 224 Господарського кодексу України
(надалі - «ГК України») учасник господарських відносин, який порушив
господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської
діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні
інтереси якого порушено.
Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК
України під збитками розуміються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі
знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було
порушено (упущена вигода).
У частині 2 ст. 224 Господарського
кодексу України (надалі -«ГК України») під збитками розуміються витрати,
зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не
одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено
склад та розмір відшкодування збитків, до яких включаються: вартість
втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог
законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам,
вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені
стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків,
мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою
стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених
законом.
Крім того, пунктом 2.4. Договору
передбачено, що обсяги послуг відповідно до кількості військовослужбовців,
визначаються військовою частиною шляхом подачі відповідачу заявки за формою, що
наводиться у додатку №4 до Договору, на необхідну кількість за кожну норму
харчування та додаткових норм щодоби до 18.00 дня, що передує дню отримання
послуг.
Відповідно до п. 4.4. та п. 4.5.
Договору загальна вартість послуг з організації харчування за Договором може
змінюватися за узгодженням сторін. Розрахунок за Договором здійснюється за
фактично надані відповідачем та отримані військовою частиною послуги на
підставі належним чином зведених актів прийому наданих послуг.
У матеріалах справи відсутні
відповідні заявки, надані відповідно до умов Договору щодо організації
харчування особового складу військової частини за період з 11.04.2006 р. по
20.04.2006 р. включно, так само відсутні і будь-які докази того, що за вказаний
період на користь відповідача здійснювалося перерахування будь-яких грошових
коштів, пов'язаних з оплатою послуг із здійснення харчування у вказаний період.
Окрім того з довідки-розрахунку
витрат по харчуванню особового складу строкової служби на базі військової
частини А 1414 від 02.03.2007 р. №536 та довідки-розрахунку штрафу від
02.03.2007 р. № 535 відповідно до п. 6.1. договору № 251/4/2/06/19 від
21.03.2006 р. за період з 11.04.06 по 21.04.06 р. відповідно до розрахунку
вартості харчування особового складу в їдальні військової частини А1048 згідно
акту №7 кількість наданих послуг від 10 квітня 2006 року станом на 10 квітня
2006 р. (копії знаходяться у матеріалах справи) вбачається, що вартість
добового харчування військовослужбовців В/ч А1048 згідно Договору Виконавцем
становила 12, 91 грн., натомість вартість харчування військовослужбовців В/ч
А1048 у військовій частині А1414 складала 8, 91 грн. Згідно Акту №7 від
10.04.2006 р. загальна вартість послуг Відповідача з харчування особового
складу В/ч А1048 за 1 добу (10.04.2006 р.) складала 21 804, 99 грн. Згідно
довідки-розрахунку витрат по харчуванню особового складу строкової служби на
базі військової частини А 1414 від 02.03.2007 р. №536 загальна вартість послуг
з харчування особового складу В/ч А1048 на базі військової частини А1414 за 1
добу складала 14 663, 52 грн.
Таким чином, загальні витрати на
організацію харчування особового складу В/ч А1048 на базі військової частини
А1414 протягом 11.04.2006 р. -21.04.2006 р. були б менші ніж ті, що були б
понесені у разі надання послуг з харчування військовослужбовців В/ч А1048
працівниками відповідача.
У матеріалах справи відсутні
будь-які докази того, що позивачем було фактично сплачено грошові кошти на
закупівлю харчів та послуг, пов'язаних із організацією харчування
військовослужбовців В/ч А1048 у іншій військовій частині, тобто, що Позивачем
фактично було понесено вказані додаткові витрати саме у розмірі 161 298, 76
грн.
З урахуванням наведеного суд
приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у цій частині не доведені та
не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України
кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України
господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Аналізуючи матеріали справи, суд
дійшов висновку про те, що позивачем у справі не доведено факту здійснення
відповідачем порушення умов Договору, зокрема, неналежне виконання своїх
зобов'язань з організації харчування та невиконання своїх зобов'язань, що призвело
до заподіяння позивачу збитків.
За таких обставин, позов визнається
судом не доведеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України
оскільки позивачу у позові відмовлено, то суд покладає судові витрати на
позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись
ст.ст. 901, 906 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 82-85 ГПК України, Договором
сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову
відмовити.
Рішення господарського суду набирає
законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя
Н. І. Качан
Дата
підписання рішення 08 лютого 2008 року