Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-2614/09/1519 : не визначено.
Надіслано судом: 04.02.2011. Зареєстровано: 02.03.2011. Оприлюднено: 02.03.2011.
Дата набрання законної сили: 01.11.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
			 
			01 листопада 2010 р.Справа № 2-а-2614/09/1519

Категорія:2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Плавич І.В.   
				 
			
			Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
			головуючого  Джабурія О.В.
			суддів  Крусяна А.В. 
			 Шляхтицького О.І.
			 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 21.07.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі про захист прав дітей війни, - 
			В С Т А Н О В И Л А :
			Позивач 10.06.2009 року звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за період з 01.01.06 р. до 31.10.08 р.
			Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 21.07.2009 року позов задоволено частково. 
			Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі по відмові ОСОБА_3 у підвищенні до пенсії у відповідності до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та нарахуванню не в повному обсязі вказаного підвищення в період з 22.05.2008 року по наступний час - неправомірною.
			Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі нарахувати та здійснити виплату щомісячної державної соціальної допомоги, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на користь ОСОБА_2 за період з 07.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
			В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
			Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову. В апеляційній скарзі УПФ України в Малиновському районі м. Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
			Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
			Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
			Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.
			Протягом 2006-2007 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
			Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у звязку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 невиплата позивачу у період з 2006 по 2007 роки щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною.
			Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
			Відповідно до вимог ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також; у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
			Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
			Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
			Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
			Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.
			Однак такі умови не настали.
			Таким чином, позовні вимоги про підвищення розміру пенсії за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
			Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
			Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
			Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
			Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
			У 2007 році право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" підлягало реалізації у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
			Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VI підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. 
			Зазначені зміни згідно з Рішенням Конституційного cуду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). 
			Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного суду України відповідачем вказане підвищення позивачу за період з 22.05.2008р. в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось.
			В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.
			Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".
			Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
			Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00). 
			Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у задоволені позову, судова колегія зазначає наступне.
			Відповідно до вимог ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
			Відповідно до вимог ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.
			Належить врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
			Доводи позивачів щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
			За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 10.06.2008 року по 31.10.2008 року.
			Крім того, керуючись п. 4 ст. 163, ст. 267 КАС України, суд зобов'язує відповідача у двомісячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, надати до суду першої інстанції звіт про виконання постанови.
			Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
			Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, судова колегія на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
			Керуючись ст.ст. 99,100, п.4 ст.163, 195, 197; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254, 267 КАС України, судова колегія, 
			П О С Т А Н О В И Л А:
			Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі задовольнити частково, постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 21.07.2009 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в такій редакції:
			"Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі задовольнити частково.
			Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 10.06.2008 року по 31.10.2008 року.
			Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі у двомісячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі надати до суду першої інстанції звіт про виконання судового рішення.
			В задоволені іншої частині позову відмовити".
			Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку в встановлені законом порядку та строки.
			 
				 Головуючий: Джабурія О.В.
				 Суддя: Крусян А.В. 
				Суддя: Шляхтицький О.І.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...