Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-365/09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
			 Справа: № 2а-365/09 Головуючий у 1-й інстанції: Остапенко О.М. 
			Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В. 
			 
				 У Х В А Л А
				Іменем України
				"17" лютого 2011 р. м. Київ 
				 
					 У Х В А Л А
					І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
					 17 лютого 2011 року м. Київ
					 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 
					 головуючого судді Сауляка Ю.В., 
					суддів Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,
					 
					розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Голови Київської міської державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування розпорядження, -
					 В С Т А Н О В И Л А:
					 У лютому 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Голови Київської міської державної адміністрації та Київської міської державної адміністрації, в якому просили визнати протиправними дії відповідачів щодо винесення оскаржуваних Розпоряджень від 30.01.2009 року №95 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; №96 «Про затвердження тарифів на теплову енергія, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; №97 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»та скасувати зазначені розпорядження. 
					Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2009 року справа за вказаним адміністративний позов обєднана в одне провадження з адміністративний позовом ОСОБА_6 до Київської міської державної адміністрації, третя особа Голова Київської міської державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження.
					Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2009 року в задоволені зазначених адміністративних позовів відмовлено. 
					Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана Постанова є незаконною та необґрунтованою та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привезло до неправильного вирішення справи по суті. 
					До суду апеляційної інстанції сторони не зявились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. 
					Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
					Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обовязковою.
					Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
					У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
					Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
					Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
					Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. 
					Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.02.2009 року №229 оскаржувані позивачем Розпорядження визнані такими, що втратили чинність, а тому, на час розгляду спір щодо правомірності прийнятих розпоряджень, які є предметом розгляду у дані справі, відсутній.
					З такими висновками Шевченківського районного суду м. Києва погоджується і суд апеляційної інстанції.
					Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується в тому числі на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей (п. 4 ч. 1 ст. 2).
					Згідно із ч. 1 статті 4 цього Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
					Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
					Норма цієї статті кореспондується з п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», за якою до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
					Згідно з ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
					Як вбачається із матеріалів справи оскаржувані Розпорядження прийняті виконавчим органом Київської міської ради - Київською міською державною адміністрацією та підписані міським головою Черновецьким Л.
					Таким чином, доводи апелянта про те, що дії відповідачів по прийняттю оскаржуваних Розпоряджень є протиправними не знайшли свого підтвердження.
					Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.
					Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 
					1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 
					2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 
					3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 
					4) безсторонньо (неупереджено); 
					5) добросовісно; 
					6) розсудливо; 
					7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 
					8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 
					9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 
					10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
					В той же час адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
					Однак, з апеляційної скарги представника позивача не вбачається в чому саме діями відповідачів, які оскаржені до суду, порушені права позивача, враховуючи те, що оскаржувані Розпорядження визнані такими, що втратили чинність згідно з Розпорядженням від 27.02.2009 року №229.
					Підсумовуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Шевченківського районний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження
					Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
					 Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
					 У Х В А Л И Л А:
					 Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2009 року залишити без задоволення.
					Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2009 року  залишити без змін.
					 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
					 Головуючий суддяЮ.В. Сауляк
					 СуддіО.О. Беспалов
					 Г.Г. Федорової

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...