Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 17/052-10/8 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 23.02.2011 № 17/052-10/8
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Тищенко О.В.
		суддів: Смірнова Л.Г. 
		Алданова С.О. 
		при секретарі: Кривошеї О.В. 
		За участю представників:
		від позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_2, який виданий 29.04.2010 року, та ОСОБА_3 довіреність від 11.05.2010року;
		від відповідача: Мартиненко О.В.дов. від 06.09.2010 року
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Білоцерківський автобусний парк" 
		на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2010 
		у справі № 17/052-10/8 (Скутельник П.Ф. .....) 
		за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 
		до ВАТ "Білоцерківський автобусний парк" 
		 
		 
		про спонукання продовжити дію договору на новий термін
		СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
		 На розгляд Господарського суду Київської області були передані вимоги Фізичної особи  підприємця ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” про визнання договору № 003-ПР/07 з Додатками № 1, 2, 3, 4 від 03.01.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем „Про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування” продовженим на новий термін на тих самих умовах.
		Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача продовжувати строк договору на новий термін на тих же умовах.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2010 року у справі №17/052 позов задоволено повністю. Визнано договір про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування № 003-ПР/07 з Додатками № 1, 2, 3, 4 від 03.01.2007р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „Білоцерківський автобусний парк” та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 , продовженим до 31.12.2010р. на тих самих умовах. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 85 (вісімдесят пять гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2010 року рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2010 року у справі №17/052 залишено без змін. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010 року рішення господарського суду Київської області від 07.06.2010р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2010р. у справі №17/052-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.
		Постанова Вищого господарського суду України обґрунтована тим, що судами 1-ї та 2-ї інстанцій не надано юридичну оцінку домовленостям сторін за Договором та правовій природі цього Договору.
		По-перше, визначивши спірний Договір як договір найму транспортного засобу суди першої та апеляційної інстанцій ухилились від надання правової оцінки відсутності нотаріального посвідчення даного правочину.
		По-друге, визначивши що Договір за своєю правовою природою є договором найму транспортного засобу, залишили поза увагою положення Договору, які стосуються надання послуг, відповідно і норми ст.628ЦК України.
		По-третє, залишено поза увагою те, що Договір не містить положення про автоматичну пролонгацію його дії на новий строк.
		Крім того, вирішуючи спір на підставі норм ст.764ЦК України, судами не враховано норми ст.12ГПК України та ст.16ЦК України, і не звернуто уваги на те, чи передбачений законодавством обраний позивачем спосіб захисту порушеного права. 
		При новому розгляді справи позивач змінив предмет позову, зокрема позовні вимоги викладено в наступній редакції: Про спонукання орендодавця ВАТ Білоцерківський автобусний парк” продовжити дію договору за № 003-ПР/07 від 03.01.2007 року укладеного між сторонами на новий термін. 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у справі №17/052-10/8 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” про спонукання продовжити дію договору на новий термін, - задоволено повністю.
		Зобовязано відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк”, ідентифікаційний код: 05538721, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18, продовжити на новий термін дію Договору про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування від 03.01.2007 року за № 003-ПР/07 з Додатками за №№ 1, 2, 3, 4, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 20.10.2000 року, та відкритим акціонерним товариством „Білоцерківський автобусний парк”, ідентифікаційний код: 05538721, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18, на тих самих умовах, на яких він був укладений, шляхом укладення додаткової угоди у простій письмовій формі.
		Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк”, ідентифікаційний код: 05538721, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 20.10.2000 року, державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
		Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що спірний договір за своєю правовою природою згідно ст. 628 Цивільного кодексу України є договором змішаного типу з елементами публічності, в звязку з тим, що містить в собі елементи договорів найму транспортного засобу, надання послуг та перевезення пасажирів транспортом загального користування. 
		Посилаючись на ст. 764 ЦК України, що регламентує правовідносини найму (оренди), суд першої інстанції зобовязав відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк” продовжити на новий термін дію Договору про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування від 03.01.2007 року за № 003-ПР/07 з Додатками за №№ 1, 2, 3, 4, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством „Білоцерківський автобусний парк” на тих самих умовах, на яких він був укладений, шляхом укладення додаткової угоди у простій письмовій формі.
		Крім цього, суд дійшов висновку, що укладення Договору від 03.01.2007 року за № 003-ПР/07 у простій письмовій формі в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України та ст. 51 Цивільного кодексу України є правомірним та нотаріальної форми не потребувало в звязку з тим, що обидві сторони являлись офіційно зареєстрованими субєктами господарювання, внаслідок чого укладення цього договору фізичною особою, яка офіційно зареєстрована в якості субєкта підприємницької діяльності, за наслідками та з метою здійснення останньою підприємницької діяльності через те, що в цьому випадку на фізичну особу при укладенні договору розповсюджувались виключно вимоги щодо форми договору, які встановлюються законодавством для юридичних осіб. 
		Відповідач не дотримався строків передбачених ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, а саме: не заявив протягом одного місяця після закінчення строку дії договору про відмову у продовженні договору - повідомив позивача про відмову у продовженні договору на новий термін 15.02.2010 року (1,5 місяці після закінчення строку дії спірного договору). 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у справі № 17/052-10/8, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не вірно застосовував до спірних правовідносин положення ст. 764, яка передбачає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. 
		Крім цього, сторонами було досягнуто згоди щодо порядку та умов його пролонгації (п. 7.1- п. 7.4 договору №00030ПР/07 від 03.01.2007 року). Він продовжувався Додатковими Угодами до договору. В договорі відсутнє положення про автоматичну пролонгацію його дії на новий строк. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 09.02.2011 року. 
		Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.02.2011 року було оголошено перерву до 23.02.2011 року.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у справі №17/052-10/8 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
		Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у справі №17/052-10/8.
		Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		03.01.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Білоцерківський автобусний парк” (Замовник) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування № 003-ПР/07.
		Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобовязався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати послуги по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а замовник оплачувати такі послуги.
		Для надання виконавцем послуг, передбачених цим договором, замовник передає виконавцю згідно акту прийому-передачі (додаток № 1 до цього договору) автотранспортний засіб ЛАЗ-695 НГ держ. № 98-31 КХН (далі в тексті „майно” або „автотранспортний засіб”. (п. 2.1 Договору).
		Згідно п. 2.3 Договору передане майно має бути повернуте замовнику по закінченню терміну дії цього договору чи достроково на вимогу замовника. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
		Відповідно до п.. 3.1.12. договору виконавець зобовязаний щомісячно у строк до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, вносити у касу замовника суму місячної виручку, мінімальний розмір якої за місяць залежить від маршруту (напрямку), на якому виконавець надавав послуги за завданням замовника. 
		Згідно п. 7.1 Договору Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами:,
		Термін дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пп.. 7.1 Договору та закінчується 31.12.2007р.
		Відповідно до п. 7.3 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
		Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору (п. 7.4 Договору).:
		Відповідно до п. 7.5 Договору зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення кронами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України.
		На виконання договору замовник передав, а виконавець прийняв транспортний засіб: ЛАЗ-695 НГ держ. № 98-31 КХН, що підтверджується підписаним обома сторонами договору актом прийому-передачі № 3 (а.с. 14-15), і приступив до виконання своїх зобовязань за договором.
		01.01.2008р., 01.04.2008р., 01.07.2008р., 01.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Білоцерківський автобусний парк” (Замовник) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (Виконавець) укладено додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 до договору про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування № 003-ПР/07 від 03.01.2007р., якими термін дії договору продовжено до 31.03.2008р., 30.06.2008р., 31.12.2008р., 31.12.2009р. відповідно.
		Позивач направив на адресу відповідача заяву № 26 від 15.02.2010р. (а.с. 22), в якій зазначив про чинність договору на новий термін на тих же умовах.
		Відповідач в свою чергу листом № 5 від 15.02.2010р. (а.с. 23) повідомив позивача про те, що він вирішив не продовжувати строк дії договору на 2010р., оскільки відпала потреба у наданні позивачем послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом.
		 При новому розгляді позивач просив зобовязати відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк” продовжити на новий термін дію Договору про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування від 03.01.2007 року за № 003-ПР/07 з Додатками за №№ 1, 2, 3, 4, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством „Білоцерківський автобусний парк” на тих самих умовах, на яких він був укладений, шляхом укладення додаткової угоди у простій письмовій формі.
		 Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
		 Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Таким чином, частина перша даної статті ви значає цивільно-правовий договір як домовле ність (угоду) двох або більше сторін, спрямова ну на встановлення, зміну або припинення ци вільних прав та обов'язків. Отже, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на дося гнення певного правового результату.
		Як вже зазначалось вище, 03.01.2007р. між сторонами було укладено договір про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування № 003-ПР/07, відповідно до якого виконавець зобовязався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати послуги по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а замовник оплачувати такі послуги.
		Відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. 
		Проаналізувавши спірний договір, судовою колегією встановлено, що останній за своєю правовою природою згідно ст. 628 Цивільного кодексу України є договором змішаного типу, який містить в собі елементи договорів надання послуг та перевезення пасажирів транспортом загального користування, та найму (оренди) транспортного засобу. 
		У звязку з цим, до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми чинного законодавства України, які регулюють відносини надання послуг та перевезення пасажирів транспортом загального користування та найму (оренди) транспортного засобу. 
		Відповідно до вимог ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. 
		Згідно із вимогами ст.ст. 903, 904 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 
		Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 908 Цивільного кодексу України).
		Згідно ст. 910 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів). 
		Даючи правову оцінку природі спірного договору суд першої інстанції повинен був проаналізувати умови договору, його предмет, права, обовязки сторін, термін дії договору, оплату послуг. 
		Натомість суд першої інстанції здійснив лише перелік норм цивільного кодексу України не повязуючи дані норми безпосередньо з правовідносинами, які виникли між сторонами. 
		Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції помилково застосував норми законодавства, що регулюють відносини оренди (найму) транспортного засобу. При цьому саме на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України було зобовязано відповідача пролонгувати спірний договір. 
		Київський апеляційний господарський суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Як вже зазначалось вище, відповідно до ч.2ст.628ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		За умовами п.1.1.Договору позивач зобовязався за завданням відповідача протягом визначеного в Договорі строку надавати послуги по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а відповідач оплачувати такі послуги. 
		Таким чином, основним предметом спірного договору є надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування. 
		Нормами законодавства, які регламентують правовідносини перевезення пасажирів транспортом загального користування не передбачено автоматичну пролонгацію дії договору. 
		Саме пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни в цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору .
		Спірний договір не містить положення про автоматичну пролонгацію його дії на новий строк. 
		Отже, п. 7.4 Договору сторони передбачили умови щодо продовження терміну дії договору, а саме оформленням додаткової угоди до Договору .
		Додатковою угодою № 4 до договору про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування № 003-ПР/07 від 03.01.2007р. термін дії договору було продовжено до 31.12.2009р.
		Матеріали справи не містять Додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору після 31.12.2009 року.
		Таким чином, строк дії договору закінчився 31.12.2009 року. 
		Стаття 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
		Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.
		Вволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
		Волевиявлення в праві - передбачений законодавством зовнішній вияв волі дієздатних суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки. Становлячи різновид фактів юридичних, волевиявлення може виражатися у діях правомірних і неправомірних. Формою волевиявлення може бути не тільки реальна активна поведінка, а й бездіяльність. Волевиявлення організації виявляється в діях її органів або належним чином уповноважених представників. Юридичне значення може надаватися в деяких випадках не тільки прямому волевиявленню, а й непрямому (т. з. конклюдентному), в якому воля суб'єкта виражається не безпосередньо, а через такі дії (або бездіяльність), які дають змогу з безперечністю встановити її зміст і спрямованість. Волевиявлення повинне бути свідомим, вільним (невимушеним), справжнім (не удаваним) і здебільшого мати певну форму. 
		Будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. 
		Таким чином, саме для укладання договору на новий строк потрібна воля двох сторін, волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
		Оскільки воля відповідача на продовження договору на новий термін відсутня, то у суду відсутні підстави для зобовязання відповідача поза його волі пролонгувати спірний договір. 
		Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 
		1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 
		4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про продовження дії договору не ґрунтуються на чинному законодавстві Україні та є такими, що не підлягають задоволенню, тому рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. 
		Таким чином, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у справі 17/052-10/8 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу у звязку із задоволенням апеляційної скарги з Позивача на користь Відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50грн.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” задовольнити повністю.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у справі №17/052-10/8 скасувати.
		3. Прийняти нове рішення, яким:
		Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. 
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 20.10.2000 року) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк”(код ЄДРПОУ 05538721, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18) 42,50грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. 
		4. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк”( код ЄДРПОУ 05538721, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 0,50 грн., перераховане до Державного бюджету України згідно квитанції №135 від 04.01.2011р.
		5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
		6. Матеріали справи №17/052-10/8 повернути до Господарського суду Київської області.
		7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		Головуючий суддяТищенко О.В. 
		 СуддіСмірнова Л.Г.
		 Алданова С.О.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...