Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2/990-2010 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			21 лютого 2011 р. № 2-2/990-2010   
				 
			
			Вищий господарський суд України в складі колегії
			 
			суддів:Грейц К.В., 
			Бакуліної С.В., 
			Глос О.І., 
			розглянувши касаційну скаргуВиконавчого комітету Сімферопольської міської ради 
			на постановувід 16.11.2010 
			Севастопольського апеляційного господарського суду 
			у справі господарського суду АР Крим № 2-2/990-2010 
			за позовомТОВ "УкрБілСвіт" 
			доВиконавчого комітету Сімферопольської міської ради 
			про зміну умов договору,
			ВСТАНОВИВ:
			Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2010 (суддя Толпиго В.І.) у справі № 2-2/990-2010 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБілСвіт" (далі –позивач) до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (далі –відповідач) про внесення змін до договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 22.07.2004 шляхом виключення пункту 2.1.3 з тексту договору.
			Севастопольський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв’язку зі скаргою позивача, постановою від 16.11.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Заплави Л.М., суддів Прокопанич Г.К., Фенько Т.П.) рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог та внесення змін до договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 22.07.2004 шляхом виключення пункту 2.1.3 з тексту договору.
			Відповідач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість рішення від 07.10.2010 у справі залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про планування та забудову територій (в редакції, що діяла на момент укладення договору), постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" від 30.12.2000 № 1930. 
			Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що на момент укладення спірного договору, чинне законодавство не забороняло укладення договорів про участь у соціально-економічному розвитку на зручних і вигідних для сторін умовах, зокрема, в частині визначення в якості пайової участі замовника будівництва загальної площі житла, призначеної для задоволення загальноміської черги, отже, підстави для виключення такої умови з тексту договору відсутні.
			Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
			В судовому засіданні касаційної інстанції 17.02.2011, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів в присутності представників (від позивача –Маслова В.М., від відповідача – Таранової Є.В.) оголошено перерву до 21.02.2011 до 14 год. 10 хв.
			Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 21.02.2011 не скористались.
			Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
			Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 22.07.2004 між Колективним підприємством "УкрБілСвіт", правонаступником якого є позивач, та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради укладено договір про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста, за умовами якого предметом договору є участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста при будівництві багатоповерхового житлового будинку зі вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Лермонтова, 11-17 на земельній ділянці площею 0,14 га, з них під житловий будинок ділянка площею 0,0621 га, яка надана у короткострокову оренду строком на 3 роки (п.1.1 договору); до введення житлового будинку в експлуатацію позивач зобов’язується перерахувати кошти на розвиток інженерної інфраструктури міста в сумі 34800 грн. в місцевий бюджет (п. 2.1.1 договору); позивач зобов'язується виділити відповідачеві 108,3 м2 загальної площі житла для загальноміської черги або оплатити виконкому вартість квартир по ціні, визначеної виходячи з опосередкованої вартості будівництва житла по регіонам України, затвердженої Держбудом України на момент здачі житлового будинку у експлуатацію. Квартири передаються за окремим актом приймання-передачі (п. 2.1.3 договору).
			У зв’язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-УІ, який набув чинності 14.10.2008 і згідно з яким органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об’єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, позивач листом від 28.12.2009 № 120 в порядку ст. 181 Господарського кодексу України звернувся до відповідача з пропозицією про виключення з тексту зазначеного договору пункту 2.1.3 як такого, що суперечить діючому законодавству, надіславши підписані з його сторони два екземпляри додаткової угоди №1 від 15.12.2009 до договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 22.07.2004 про внесення змін до договору шляхом виключення з тексту договору пункту 2.1.3.
			Зазначений лист та примірники додаткової угоди № 1 були отримані відповідачем 30.12.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, залишені відповідачем без реагування, в зв’язку чим, з метою приведення умов договору у відповідність до діючого законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його приписами ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 652 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, що діяла на момент укладення договору), постановою КМУ від 30.12.2000 № 1930 "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", ст. 271 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції Закону України від 16.09.2008 № 509-УІ). 
			Вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.
			Так, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що спірна умова договору не суперечила вимогам чинного законодавства, що діяло під час укладення договору, позивачем не надано належних і допустимих доказів істотної зміни обставин у розумінні суті статті 652 ЦК України 
			Натомість, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, визнав їх обґрунтованими, виходячи з того, що, ураховуючи зміни в діючому законодавстві, відповідачеві як органу місцевого самоврядування заборонено залучення, окрім грошових коштів, будь-яких матеріальних активів, в т.ч. житлових приміщень, в якості пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, спірний пункт 2.1.3 договору від 22.07.2004 про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста має бути виключений з тексту договору з метою приведення його у відповідність з вимогами діючого законодавства. 
			Посилання суду першої інстанції на рішення Симферопольської міської ради від 15.07.2003 № 177 "Про затвердження Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Симферопольської міської ради" як на підставу визначення пайового внеску позивача у вигляді 108,3 м2 загальної площі житла для загальноміської черги, тобто, у встановлених цим Положенням межах 8% корисної площі житла, не прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. 
			Колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а доводи касаційної скарги такими, що зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судом апеляційної інстанції обставини і досліджені докази, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції, з огляду на таке.
			Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) вихідними даними на проектування об’єкту містобудування можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
			Постановою КМУ від 30.12.2000 № 1930 "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" (що діяла на момент укладення договору) було встановлено, що граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.
			Наступною постановою КМУ від 24.01.2007 № 40, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ від 28.04.2009 № 415, граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), був зменшений до 2 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення. 
			Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року № 509-УІ Закон України "Про планування і забудову територій" доповнено статтею 271, за змістом якої пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не може перевищувати, зокрема, 5 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення з необхідними інженерними мережами та/або спорудами.
			Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.
			Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України), а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ч. 1 ст. 652 ЦК України). 
			Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, слід дійти висновку, що на час укладення договору від 22.07.2004 для розвитку комплексу інженерних, транспортних споруд і комунікацій населених пунктів могли залучатись саме грошові кошти замовників, у встановленому граничному розмірі, а з внесенням змін до Закону України "Про планування і забудову територій" і доповнення його статтею 271, в імперативному порядку встановлена заборона на залучення матеріальних активів, якими, в даному випадку, є житлові площі. 
			Наведені обставини зумовили обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміст оскаржуваного пункту договору, яким на позивача покладено обов'язок передати виконавчому комітету житлові площі, не відповідає предмету та цілям договору, а також діючому законодавству.
			Крім того, як правомірно зазначено апеляційним господарським судом, згідно ч. 5 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, отже, встановивши спірним пунктом договору обов'язок позивача передати житлові площі в якості пайового внеску, понад встановлений пунктом 2.1.1 договору пайовий внесок у вигляді коштів на розвиток інженерної інфраструктури міста в сумі 34800 грн., відповідач діяв з перевищенням наданих повноважень, що суперечать вимогам статті 19 Конституції України.
			Отже, з метою приведення договору у відповідність до вимог діючого законодавства, позивач, в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, виключивши спірний пункт 2.1.3 договору з тексту договору, втім, будь-якої відповіді не отримав, в зв’язку з чим обрав саме такий спосіб судового захисту як виключення спірного пункту з тексту договору, а не визнання його недійсним.
			За таких обставин, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку умовам спірного пункту 2.1.3 договору на відповідність його вимогам чинного законодавства як на момент укладення договору, так і на момент звернення до відповідача з пропозицією приведення договору у відповідність до діючого законодавства шляхом укладення додаткової угоди щодо виключення спірної умови з тексту договору, встановили наявність матеріально-правових підстав для внесення змін до договору способом виключення з нього спірного пункту 2.1.3. 
			Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про планування та забудову територій (в редакції, що діяла на момент укладення договору), постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" від 30.12.2000 № 1930, не віднайшли свого підтвердження, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає. 
			Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України – 
			ПОСТАНОВИВ:
			Касаційну скаргу Виконавчого комітету Сімферопольської міської залишити без задоволення.
			Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 у справі господарського суду АР Крим № 2-2/990-2010 залишити без змін.
			 Головуючий суддя                               К.В. Грейц 
			 Судді           С.В. Бакуліна
			 
			О.І.Глос

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...