УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 року колегія суддів
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
у складі:
Головуючого, судці
Берзіньш В.С. суддів Іващенко
В.В. Кунцова В.О. при секретарі
Дігаловій Г. Е.-У., розглянувши у
відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання зобов'язання, за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення
Сімферопольського районного суду
Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1
звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спонукання до виконання
зобов'язання, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами була досягнута
домовленість про купівлю-продаж будинку та земельної ділянки № АДРЕСА_1
Сімферопольського району. У зв'язку з відмовою відповідача від продажу будинку
позивач просить зобов'язати його укласти договір, а також стягнути збитки,
понесені з вини відповідача.
У судовому
засіданні позивач підтримав свої вимоги, пояснив, що з сином відповідача, який
загинув у ДТП, він займався бізнесом для чого використовував спірний будинок. З
відповідачем вони домовилися, що той продасть цей будинок з земельною ділянкою
за 4500 доларів США. Для придбання будинку та земельної ділянки, він взяв кредит,
але відповідач відмовився від укладення договору.
Рішенням суду у
позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання зобов'язання відмовлено.
Не погодившись з
рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про
скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його
позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
В засідання
апеляційного суду ОСОБА_1. та його представник підтримали доводи апеляційної
скарги, ОСОБА_2. та його представник проти доводів апеляційної скарги
заперечували, вважаючи їх необгрунтованними.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи,
колегія суддів
вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Справа № 22-448572006 р. Головуючий
в першій інстанции -
Шофаренко Ю.Ф. Доповідач - Берзіньш В.С.
Відповідно до
ст.ст.303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції
ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи
рішення про відмову в позові, суд виходив з необґрунтованості заявлених вимог.
Висновки суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи і
не суперечать діючому законодавству.
Так відповідно
до ст. 638 УК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору. Статтею.656 ЦК України
передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку
або іншого нерухомого майна укладається у письмовій
формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно
до ст.ст.638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо
форми договору не встановлені законом.
Із матеріалів
справи слідує, що договір купівлі-продажу спірного домоволодіння між сторонами
по справі у письмовій формі не укладався, Свідоцтво про право на спадщину
видано та право власності на домоволодіння №АДРЕСА_1 Сімферопольського району
зареєстровано за ОСОБА_2. 21.07.2005р., доказів, що між сторонами була
досягнута домовленість по всіх істотних умовах договору, суду не надано.
Доводи апелянта про укладення між сторонами усного договору купівлі-продажу
спірного майна неспроможні, оскільки суперечать положенням вищевказанних норм
закону. Посилання апелянта на визнання відповідачем факту вчинення усного
договору купівлі-продажу не підтверджуються матеріалами справи та заперечуються
поясненнями відповідача у засіданні апеляційного суду. Висловлювання наміру на
відчуження домоволодіння не може вважатись укладенням договору купівлі-продажу.
Вимоги позивача
про покладення на відповідача обов»язку по укладенню договору купівлі-продажу
спірного домоволодіння суперечать діючому законодавству, зокрема ст. 41
Конституції України, згідно з положеннями якої кожен має право володіти,
користуватися і розпоряджатися своєю
власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Статтями
316,317,319,321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на
річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно
від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та
розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається
своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може
бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Виходячи з наведеного, неспроможні і посилання апелянта
на часткове виконання ним договору купівлі-продажу спірного майна, та порушення
судом вимог норм ГК України, які регулюють підстави виникнення зобов»язанння,
умови його виконаня, забезпечення виконання зобов»язання, припинення
зобов»язання, відповідальність за порушення зобов»язання; такий договір
сторонами вчинено не було, що слідує також і із позовної заяви, в якій
заявлено вимогу про спонукання відповідача до вчинення
такого договору, зобов»язань між сторонами не виникло.
Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, зокрема
непроведення попереднього судового засідання, неналежну оцінку доказів по
справі заперечуються матеріалами справи. З урахуванням положень діючого
законодавства, обставин справи, докази відносно кредитних договорів та
договорів купівлі-продажу автомобіля та судна-катера, на які посилається
апелянт, не мають правового значення для вирішення спору відносно наявності зобов»язань по купівлі-продажу будинку та
земельної ділянки.
Оспорюючи
висновки суду, апелянт не надав доказів, які б їх заперечували.
Підстав для скасування рішення суду
за доводами апеляційної скарги немає.
Виходячи з наведеного,
керуючись ст.ст. 303, 308
Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційнії скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від
12 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена
до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців.
Судді: