Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2234/10/2570 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				 
					 
				
				Справа: № 2а-2234/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. 
			
			Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б. 
			 ПОСТАНОВА
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 "24" лютого 2011 р. м. Київ
			Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
			головуючого судді Глущенко Я.Б.,
			суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
			 
			розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»про стягнення страхових внесків, за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року та окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року,
			 В С Т А Н О В И В :
			 Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області звернулось у суд з позовом до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 70120,29 грн. за січень лютий 2009 року.
			Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 11726,29 грн.
			У зв'язку із виявленням порушень закону та зловживань процесуальними правами з боку позивача 21 червня 2010 року судом першої інстанції постановлено окрему ухвалу відносно начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області.
			Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати окрему ухвалу та постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
			Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
			Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду та окрема ухвала скасуванню з таких підстав.
			Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем долучені до матеріалів справи платіжні доручення про сплату страхових внесків за січень-лютий 2010 року, а позивач, у свою чергу, не надав суду належних пояснень щодо таких платіжних доручень та зарахування сплачених коштів у порядку календарної черговості їх виникнення. Крім того, суд першої інстанції спирався на зловживання позивачем своїми процесуальними правами, яке виявилось у одночасному зверненні до суду з одними й тим ж самими позовними вимогами.
			З такими висновками суду не можна погодитися.
			Колегією суддів установлено, що відповідач є платником внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. 
			У період з січня по лютий 2010 року відповідачем самостійно обчислено розмір страхових внесків, що підлягають сплаті, у загальній сумі 70120,29 грн., що підтверджується відповідними розрахунками.
			Станом на 30 березня 2010 року загальна сума боргу відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування становить 221666,71 грн. При цьому на частину заборгованості у сумі 151546,42 грн. позивачем вжито заходів примусового стягнення у судовому порядку.
			Обговорюючи правомірність визначення відповідачу спірної суми заборгованості із страхових внесків судова колегія зважає на таке.
			Пунктом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальниками, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. 
			Відповідно до ч. 3 ст. 18 вказаного Закону страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обовязку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.
			При цьому, у відповідності до положень частин 2, 3 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислення страхових внесків здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. 
			Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
			Згідно з ч. 4 ст. 20 цього Закону сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
			Частиною 6 ст. 20 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
			Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
			За правилами п.п. 10.11 п. 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
			Як убачається із матеріалів справи, відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на відкриття провадження Чернігівським окружним адміністративним судом у аналогічній справі між тими ж сторонами про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за січень 2010 року. Крім того, в обґрунтування заперечень відповідачем надані платіжні доручення, які свідчать про сплату страхових внесків за січень-лютий 2010 року на загальну суму 58394,00 грн.
			Із письмових пояснень позивача убачається, що отримані від відповідача грошові кошти у сумі 58394,00 грн. зараховані шляхом перерозподілу в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення.
			Отже, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки на момент прийняття постанови у справі мав належні докази існування заборгованості відповідача зі сплати страхових внесків.
			Відтак, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
			Відносно правомірності постановлення окремої ухвали від 21 червня 2010 року колегія суддів зважає на таке.
			Приписами ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. 
			Отже, орган судової влади наділений певними контрольно-наглядовими функціями в межах іншої влади, зокрема, виконавчої, що необхідно для її злагодженого і правомірного функціонування. Таким чином, для суду постає необхідність з метою збереження балансу здійснення влади обережно та виважено користуватися цим механізмом.
			Судова колегія приймає до уваги те, що територіально позивач розташований в іншій області, що частково перешкоджає забезпеченню явки його представника у кожне судове засідання. 
			Окрім того, протокольна ухвала про витребування додаткових пояснень постановлена судом за відсутності представників сторін та була передана телефонограмою представнику позивача без посилань на реквізити платіжних доручень, долучених відповідачем до матеріалів справи.
			За таких підстав, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги позивача на окрему ухвалу суду. 
			Посилання суду першої інстанції на зловживання позивачем процесуальними правами, що виявилось у повторному зверненні до суду з аналогічним позовом, колегією суддів не може бути кваліфіковано як порушення позивачем закону, за наслідком чого може бути постановлено окрему ухвалу, оскільки законодавцем у даному випадку визначено інший процесуальний наслідок  залишення позовної заяви без розгляду в порядку ст.155 КАС України.
			Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
			Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд 
			 П О С Т А Н О В И В :
			 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області задовольнити.
			 Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року скасувати.
			Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
			Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія»заборгованість зі сплати страхових внесків за січень-лютий 2010 року в розмірі 70120 (сімдесят тисяч сто двадцять) грн. 29 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області.
			 Окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року скасувати.
			 Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
			 
				 
					 
					Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко  
						суддяВ.П. Мельничук  
					
					суддяІ.В. Федотов

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...