Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-28/2988.1-2010 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			28 лютого 2011 р. № 2-28/2988.1-2010   
				 
					 
				
				Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          
			
			головуючого - судді Карабаня В.Я.,
			суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
			у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
			від позивача: не з'явились
			від відповідача: не з'явились
			від 3-тіх осіб: не з'явились
			прокурора: Рудак О.В.
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімеїзької селищної ради та
			касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"
			на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р.
			у справі № 2-28/2988.1-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим
			за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд"
			до Сімеїзької селищної ради
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Верховна Рада Автономної Республіки Крим
			за участю прокурора Автономної Республіки Крим
			про визнання права власності,
			 ВСТАНОВИВ:
			 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дісопівденбуд” звернулося до Господарського суду автономної Республіки Крим з позовом до Сімеїзської селищної ради та Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради про визнання права власності на буну № 1 довжиною у надводній частині 48,7м., на буну № 2 протяжністю у надводній частині 44м, на буну № 3 довжиною у надводній частині 40м, підпірну стіну набережною довжиною 188м, набережну з бетонним покриттям довжиною 188м, шириною 5м, двох сходів, що розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Баранова (західна межа ЗАТ "Морстрой").
			Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
			Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2009р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009р. скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Дісопівденбуд” право власності на буну № 1 довжиною у надводній частині 47,7м, на буну № 2 протяжністю у надводній частині 44м, на буну № 3 довжиною у надводній частині 40м, підпірну стіну набережною довжиною 188м, набережну з бетонним покриттям довжиною 188м, шириною 5м, двох сходів, що розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Баранова (західна межа ЗАТ “Морстрой”).
			Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010 року вищезазначені рішення та постанова скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
			Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.08.2010р. (суддя Лукачов С.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
			Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. (судді: Плут В.М., Волков К.В., Гоголь Ю.М.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим 24.08.2010р. скасовано, позов задоволений, визнано за позивачем право власності на вищеперераховані об'єкти.
			Не погоджуючись з прийнятою при новому розгляді постановою, Перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімеїзької селищної ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст. 21 Закону України про благоустрій населених пунктів", ст. 4 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 58, 85 Водного кодексу України, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
			Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" також звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції названих норм матеріального права, просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим 24.08.2010р.
			Розглянувши касаційні скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління” –повному задоволенню з наступних підстав.
			Господарськими судами встановлено:
			14.03.2002р. між позивачем та відповідачем –Сімеїзською селищною радою було укладено договір оренди, за яким відповідач –Сімеїзська селищна рада надала в оренду позивачу земельну ділянку площею 0,4370га за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Баранова (західна межа ЗАТ “Морбуд”) для будівництва та обслуговування яхтцентру.
			14 березня 2002р. рішенням Сімеїзської селищної ради № 77 було дозволено виконання проектно-дослідницьких робіт з будівництва яхтцентру за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Баранова (західна межа ЗАТ "Морбуд"). 
			До комплексу будівельних робіт були включені берегоукріплювальні та протизсувні споруди –буна № 1 довжиною у надводній частині 48,7м, буна № 2 протяжністю у надводній частині 44м, буна № 3 довжиною у надводній частині 40м, підпірна стіна, сходи. 
			11 червня 2002р. інспекцією ДАБК надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 18-г/07-02.
			Правила щодо набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва встановлені ст. 331 Цивільного кодексу України, згідно ч. 2 якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Таким чином, приписами даної правової норми визначаються особливості виникнення права власності на нерухоме майно.
			Відповідно до частини 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що до нерухомого майна, зокрема, належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без зміни їх призначення та знецінення.
			Позивач просить визнати право власності на підпірну стіну набережної довжиною 188м., набережну з бетонним покриттям довжиною 188м, шириною 5м, двох сходів, що розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Баранова (західна межа ЗАТ "Морбуд"), що, на думку позивача, фактично є частиною орендованої земельної ділянки. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач безпідставно не реєструє право власності позивача на зазначені споруди.
			Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Таким чином, позов про визнання права власності є позадоговірним позовом власника майна щодо визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
			Проте, як випливає із судових рішень, відповідач не оспорює право власності позивача, а як зазначає позивач, не здійснює дії щодо державної реєстрації вищезгаданого майна. 
			За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності збоку відповідача порушень прав позивача на вищезгадане майно та відмовив в задоволенні вимог в цій частині позову.
			Судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання права власності на буни №№1, 2, 3 з наступних підстав.
			Господарським судом встановлено:
			Берегоукріплювальні споруди: буна №1 довжиною у надводній частині 48,7м, буна №2 довжиною у надводній частині 44,0м, буна №3 довжиною у надводній частині 40,0м, знаходяться на земельній ділянці дна моря та, відповідно, розташовані за межами земельної ділянки, що надана позивачу в оренду, та не входить до відання органу місцевого самоврядування, яким є відповідач. 
			Згідно ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
			Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. 
			Як вже було зазначено, позивачем здійснено будівництво на земельній ділянці дна моря і ця земельна ділянка позивачеві не надавалась.
			З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
			Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційної інстанції, дійшла висновку про скасування оскарженої постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції. 
			Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.6 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційну скаргу першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково. 
			Касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" задовольнити.
			Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. у справі № 2-28/2988.1-2010 скасувати, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2010р. залишити в силі.
			 
				 
					 
					Головуючий суддя Карабань В.Я. 
					суддя 
						 Жаботина Г.В.  
					
					суддя 
						 Ковтонюк Л.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...