Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 01/76-68(04/92-68(06-5-400/401) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			15 березня 2011 р. № 01/76-68(04/92-68(06-5-400/401)   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
			розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Азуріт-СТ”, м. Київ (далі –ТОВ “Азуріт-СТ”)
			на рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2010 та
			постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2010
			зі справи № 01/76-68
			за позовом ТОВ “Азуріт-СТ”
			до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному будівництву”, м. Київ (далі –Управління), та
			Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст “Діпромісто”, м. Київ, в особі його Волинської філії (далі –Інститут), м. Луцьк Волинської області
			про стягнення 1 050 000 грн. компенсації за порушення авторських прав та 250 000 грн. моральної шкоди.
			Судове засідання проведено за участю представників сторін:
			ТОВ “Азуріт-СТ” –Нікогосян Р.Г., Шульги В.П.,
			Управління –не з'яв.,
			Інституту –Бідзіля А.Я.
			 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
			 ВСТАНОВИВ:
			           ТОВ “Азуріт-СТ” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Управління та Інституту 1 050 000 грн. компенсації за порушення авторських прав та 250 000 грн. моральної шкоди.
			          В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі порушили особисті немайнові права позивача, оскільки Управління відмовилося від укладеного з ТОВ “Азуріт-СТ” контракту від 30.08.2006 № 14-3х, предметом якого є проектно-кошторисна документація на будівництво “багатосекційного п’ятиповерхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями (торговельно-розважальний центр) по вул. Ватутіна в м. Ковель” (далі –Договір № 14-3х, проект за Договором № 14-3х), на другому завершальному етапі виконання робіт, який визначено сторонами як “робоча документація”, і в подальшому на замовлення Управління переробку цього проекту згідно з зауваженнями комплексної державної експертизи, його доробку та авторський нагляд здійснював Інститут.
			          Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
			Рішенням господарського суду Волинської області від 30.09.2010 (суддя Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 (колегія суддів у складі: суддя Мельник Г.І. –головуючий, судді Новосад Д.Ф. Михалюк О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що підстави для висновку про порушення відповідачами авторських прав позивача відсутні, оскільки у справі не встановлено фактичних даних щодо наявності в останнього цих прав. 
			ТОВ “Азуріт-СТ” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами положення частини третьої статті 430 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). 
			          Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
			Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
			Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
			Господарськими судами у справі встановлено, що:
			- з метою виконання умов згаданого Договору № 14-3х ТОВ “Азуріт-СТ” (замовник) уклало з фізичною особою - підприємцем Юришинець С.Є. (виконавець, далі - ФОП Юришинець С.Є.) контракт від 10.09.2006 № 10/09 (далі - Договір № 10/09) про розробку проектної документації на будівництво багатосекційного п’ятиповерхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями (торговельно-розважальний центр) по вул. Ватутіна 70 б в м. Ковель за розділом “Архітектурні рішення”;
			- предметом Договору № 10/09 є об’єкт авторського права –архітектурна частина проекту за Договором № 14-3х;
			- у Договорі № 10/09 не визначено способи та умови використання зазначеного об’єкта замовником –ТОВ “Азуріт-СТ;
			- Управління, посилаючись на те, що ТОВ “Азуріт-СТ” роботи за Договором № 14-3х виконувало невчасно та не в повному обсязі, запропонувало контрагенту цей правочин розірвати;
			- в подальшому Управління надіслало Інституту замовлення від 22.06.2007 № 212/1 на розроблення робочого проекту 60-тиквартирного житлового будинку з торговельно-розважальним центром по вул. Ватутіна, 70-Б у м. Ковелі, а також уклало з Інститутом договір від 25.06.2007 № 878 на розроблення проектно-кошторисної документації та договір від 14.07.2007 № 880А про авторський нагляд за реалізацією проектних рішень під час будівництва цього об’єкта; 
			- згідно з висновком судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 21.04.2009 № 71/08 при створенні Інститутом робочого проекту будівництва 60-ти квартирного житлового будинку з торговельно-розважальним центром по вул. Ватутіна 70-б використано проект за Договором № 14-3х.
			Причиною спору зі справі є питання про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації та моральної шкоди за порушення авторських прав позивача.
			Відповідно до статті 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права” твір архітектури - твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо).
			У статті 1 Закону України “Про архітектурну діяльність” зазначено, що:
			архітектурне рішення - авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер’єру об’єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі; 
			проект - документація для будівництва об’єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об’єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
			Згідно з частинами першою і другою статті 418 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. 
			Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. 
			Згідно з частиною другою статті 31 Закону України “Про архітектурну діяльність” особисті немайнові права на об’єкт архітектури як об’єкт авторського права належать його автору (співавторам) незалежно від умов договору (контракту) між автором та замовником (забудовником) або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює.
			Частиною другою статті 430 ЦК України встановлено, що майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.
			У частині першій статті 424 ЦК України зазначено, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
			Використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (частина третя статті 426 ЦК України).
			За приписами статті 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб’єкти авторського права мають подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
			Згідно з частиною другою статті 1112 ЦК України договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об’єкта замовником. 
			У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції з посиланням на статтю 1112 ЦК України виходили з того, що: Договір № 10/09 не є договором про створення об’єкта інтелектуальної власності на замовлення, оскільки в цьому правочині не визначено способи та умови використання відповідного твору архітектури –архітектурної частини проекту за Договором № 14-3х; оскільки Договір № 10/09 за своїм змістом є договором підряду, ТОВ “Азуріт-СТ” не набуло за цим договором авторських прав (майнових та немайнових) на відповідний твір архітектури, тому відсутні підстави для висновку про порушення авторських прав позивача, зокрема, у зв’язку в використанням архітектурної частини проекту за Договором № 14-3х у створеному Інститутом проекті 60-тиквартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна, 70-Б у м. Ковелі.
			З урахуванням наведеного місцевий та апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовили в задоволення позову.
			Доводи ТОВ “Азуріт-СТ” про набуття цим товариством майнових авторських прав відповідно до наведеного положення статті 430 ЦК України не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових актів, оскільки згідно з установленими у справі фактичними обставинами створення об’єкта інтелектуальної власності на замовлення не було. 
			Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
			Таким чином, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
			Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 зі справи № 01/76-68 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Азуріт-СТ” –без задоволення.
			 
				 Суддя           В. Селіваненко
				 
					 Суддя           І. Бенедисюк 
					 
						 Суддя           Б. Львов

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...