Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 16-4-11-29/107-08-2660 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			17 березня 2011 р. № 16-4-11-29/107-08-2660   
				 
					 
				
				Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			
			
			головуючого –суддіГрека Б.М. –(доповідача у справі), 
			суддів :Капацин Н.В.,
			Кривди Д.С. 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВійськового прокурора Південного регіону  
			на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.01.11 
			у справі№ 16-4-11-29/107-08-2660 
			господарського судуОдеської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Південного оперативного командування  
			простягнення 3400393,58 грн. 
			за участю представників від: 
			скаржникаСтояновський Є.О. (посв. №194) 
			позивачаКорепанова О.О. (дов. від 29.12.10) 
			відповідачаЄремеєва К.С. (дов. від 02.03.11)  
				 
			
			В С Т А Н О В И В :
			 Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про стягнення 2873589,95 грн. інфляційних витрат та 526803,63 грн. трьох відсотків річних внаслідок порушення грошового зобов’язання в частині сплати за спожиту електричну енергію у розмірі 6329493,27 грн. В обґрунтування заявленого позову ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” посилалося на приписи ст. 625 ЦК України, а також рішення господарського суду Одеської області від 19.01.05 у справі №5/208-04-7012, від 06.11.06 у справі №4/364-06-9058, від 08.09.03 у справі №23/144-03-4322 та від 25.10.01 у справі №17-2-18/01-7430, якими з КЕВ м. Одеси стягнуто борги за спожиту в період з 01.08.98 по 31.08.04 електроенергію загалом в сумі 7079937,27 грн.
			З врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 29.07.10, під час нового розгляду справи 06.09.10 представником позивача надані суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивачем було зменшено заявлену до стягнення суму 3% річних, обмеживши їх нарахування з врахуванням строку позовної давності. Таким чином, відповідно до остаточної редакції позовних вимог ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” просило суд стягнути з КЕВ м. Одеси інфляційні витрати в розмірі 2815585,07 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №17-2-18/01-7430, на суму боргу в розмірі 3181211,42 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №23/144-03-4322, а також на суму боргу в розмірі 781148,53 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 5/208-04-7012, за період з червня 2005 року по травень 2008 року, а також на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №4/364-06-9058, за період з жовтня 2006 року по травень 2008 року. Також позивач просить суд стягнути з КЕВ м. Одеси 3% річних у розмірі 536822,51 грн., нараховані ним на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №17-2-18/01-7430, а також на суму боргу в розмірі 781148,53 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №5/208-04-7012, за період з 26.06.05 по 31.05.08; на суму боргу в розмірі 3181211,42 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №23/144-03-4322, за період з 21.06.05 по 31.05.08; на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №4/364-06-9058, за період з 01.10.06 по 31.05.08.
			Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.10 (суддя Желєзна С.П.) провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Головного управління Державного казначейства в Одеській області припинено, у задоволенні позову відмовити. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому поданий в даній справі позов до КЕВ м. Одеси не підлягає задоволенню через його безпідставність. Водночас в частині позову ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Головного управління Державного казначейства в Одеській області, згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеною в уточненнях позовних вимог, наданих представником позивача у судовому засіданні 06.09.10, позивачем жодних вимог до Головного управління Державного казначейства в Одеській області не висувається, за таких обставин є підстави для застосування при розгляді даної справи положень п.п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
			За результатом апеляційного перегляду справи Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Журавльова О.О., суддів: Савицького Я.Ф., Михайлова М.В.) 25.01.11 прийнято постанову, якою рішення господарського суду Одеської області від 12.11.10 скасовано частково, позов задоволено, стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” 2815585,07 грн. індексу інфляції, 536822,51 грн. трьох відсотків річних, 25500 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 12.11.10 залишено без змін.
			Постанова мотивована тим, що оскільки сума, стягнута судовими рішеннями, відповідачем так і не була сплачена, то заборгованість не можна вважати погашеною, а тому на неї мають нараховуватися інфляційні та 3% річних.
			Не погоджуючись із постановою, військова прокуратура Південного регіону України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на невірне застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.
			Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з КЕВ м. Одеси інфляційних втрат від знецінення грошових коштів в розмірі 2815585,07 грн., нарахованих на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 17-2-18/01-7430, на суму боргу в розмірі 3181211,42 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 23/144-03-4322, а також на суму боргу в розмірі 781148,53 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі 
				№ 5/208-04-7012, за період з червня 2005 року по травень 2008 року, та на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі №4/364-06-9058, за період з жовтня 2006 року по травень 2008 року, а також 3% річних у розмірі 536822,51 грн., нарахованих позивачем на суму боргу в розмірі 1830086,61 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 17-2-18/01-7430, а також на суму боргу в розмірі 781148,53 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 5/208-04-7012, за період з 26.06.05 по 31.05.08; на суму боргу в розмірі 3181211, 42 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі  
					№ 23/144-03-4322, за період з 21.06.05 по 31.05.08; на суму боргу в розмірі 537046,71 грн., стягнуту за судовим рішенням по справі № 4/364-06-9058, за період з 01.10.06 по 31.05.08.
				
				Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов’язання відповідача на підставі договору чи Глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні і це не заперечується відповідачем, як і обсяг боргу, а тому апеляційний господарський суд з огляду на те, що діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, доходить висновку про те, що реалізація позивачем свого права на звернення до суду про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання в частині оплати спожитої електроенергії та ухвалення у зв’язку з цим судових рішень господарського суду Одеської області від 19.01.05 у справі  
					№5/208-04-7012, від 06.11.06 у справі №4/364-06-9058, від 08.09.03 у справі №23/144-03-4322 та від 25.10.01 у справі №17-2-18/01-7430, не припиняє грошових зобов’язань відповідача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
				
				Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що уточнені позовні вимоги ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до КЕВ м. Одеси є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
			
			Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на наступне. У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
			Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
			Отже, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. При цьому  
				ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошові зобов’язання не виконуються й після ухвалення рішення про стягнення основного боргу.
			
			За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
			Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов’язання в матеріалах справи відсутні, тому апеляційний суд дійшов цілком правомірного висновку, що діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань відповідача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
			Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційну скаргу Військового прокурора Південного регіону залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.11 у справі № 16-4-11-29/107-08-2660 залишити без змін.
			 
				 Головуючий - суддя                              Б. Грек 
				 
					 Судді                                                                                                              Н. Капацин
					 
						                     Д. Кривда

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...