Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-339км11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2011. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА 
		іменем  україни 
		 
		 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого - судді     Шилової Т.С., 
		суддів -          Марчук Н.О., Сахна Р.І., 
		з участю прокурора      Cаленка І.В. 
		   розглянула в судовому засіданні 1 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці Чернівецької області від 10 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 
		Цим     вироком   
		      ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, 
		засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього певних обовязків. 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, 
		засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього певних обовязків. 
		   В апеляційному порядку справа не переглядалася. 
		   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнанні винними в тому, що вони, будучи службовими особами, працюючи інспекторами патрульної служби взводу роти БПС при УМВС України в Чернівецькій області, 09 липня 2009 року під час пішого патрулювання в м. Чернівці близько 23 год. зупинили потерпілого ОСОБА_3 та без представлення і пояснення причин зупинки почали вимагати у нього документи, які посвідчують його особу. 
		Отримавши від потерпілого пояснення щодо відсутності при собі документів та проживання неподалік від місця затримання, а також поспілкувавшись по мобільному телефону із дружиною ОСОБА_3, яка підтвердила особу чоловіка та зобовязалась принести його паспорт, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали вимагати від потерпілого пройти з ними до місця стоянки патрульного автомобіля для подальшої доставки його до районного управління внутрішніх справ і складання протоколу про нібито вчинене ним адміністративне правопорушення.  
		В подальшому, отримавши відмову від потерпілого пройти з ними, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, будучи представниками влади, перевищуючи службові повноваження, почали штовхати ОСОБА_3, намагаючись скрутити йому руки, а коли, перечепившись за бордюр, той впав спиною на землю, умисно, користуючись безпорадністю потерпілого, без попередження про використання спецзасобів, нанесли йому удари гумовим кийком ПР-73 по спині та в потиличну частину голови, потім бризнули в ліву частину обличчя сльозогінний газ Терен-4, спричинивши ОСОБА_3 хімічний опік очей. 
		Застосовуючи безпідставно спецзасоби, наносячи удари потерпілому по тулубу та голові, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 принижували його честь і гідність, внаслідок чого у потерпілого відбувся мимовільний акт дефекації, а також йому були спричинені легкі тілесні ушкодження. Дії засуджених були зупинені перехожими, які збіглися на крики ОСОБА_3 про допомогу. 
		   У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок через порушення кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених. При цьому посилається на те, що, кваліфікуючи дії засуджених за ч. 2 ст. 365 КК України, всупереч вимогам статті 334 КПК України суд у вироку не встановив такої обовязкової ознаки обєктивної сторони злочину, як відсутність ознак катування, не мотивував застосування ст. 75 КК України, звільнивши засуджених від відбування основного покарання з випробуванням, не проаналізував фактичні дані, що містяться у показаннях потерпілого, свідків, висновках експертиз, не дав їм належної оцінки, а обмежився лише їх перерахуванням, не навів показання засуджених, у порушення вимог ст. 54 КК України суд не обговорив питання про можливість позбавлення засуджених спеціального звання. 
		   Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав. 
		   Висновки суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 365 КК України прокурором в касаційній скарзі не оспорюються. 
		   Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженим покарання вимогам закону внаслідок його мякості, не ґрунтуються на матеріалах справи.  
		Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Обгрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та призначаючи кожному з них покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і звільняючи їх від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд, як вбачається з вироку, врахував як характер та спосіб вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, так і відсутність обтяжуючих обставин, наявність помякшуючих обставин, а саме: щире каяття, повне визнання своєї вини, позитивні характеристики з місця колишньої роботи та проживання, те, що до кримінальної відповідальності вони притягуються вперше. 
		Посилання прокурора в касаційній скарзі на неврахування судом обтяжуючої покарання обставини  вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою  не заслуговує на увагу, оскільки вказана обставина досудовим слідством як обтяжуюча для ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не визначалась, під час судового слухання прокурор також не уточнював обвинувачення в частині віднесення цієї обставини до обтяжуючої. 
		Наведені вище дані про особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наявність ряду обставин, які помякшують покарання, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про призначення засудженим покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 365 КК України та про можливість звільнення їх на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. 
		Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, вимог ст.ст. 65-67 КК України не порушив. Призначене засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. 
		Те, що судом першої інстанції у вироку не зазначено такої ознаки обєктивної сторони злочину, передбаченої ч. 2 ст. 365 КК України, як відсутність ознак катування, колегія суддів не вважає тим істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке б давало підставу для скасування вироку. 
		Твердження прокурора про те, що суд не обговорив питання про можливість застосування ст. 54 КК України та позбавлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спеціального звання  молодший сержант міліції, що вважає порушенням кримінального закону, яке тягне скасування вироку, є безпідставним. Оскільки за змістом вказаної норми закону застосування позбавлення спеціального звання як виду покарання здійснюється на розсуд суду, з урахуванням всіх обставин справи. 
		Таким чином, суд, не позбавивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спеціального звання, вимог ст. 54 КК України не порушив. 
		При цьому суд першої інстанції на законних підставах, виходячи з характеру вчиненого злочину, призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ на 3 роки. 
		Перевіркою матеріалів кримінальної справи тих істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для скасування судового рішення, не встановлено.  
		   Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів  
		 у х в а л и л а: 
		 вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці Чернівецької області від 10 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а  касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України - без задоволення.     
		                         С у д д і: 
		   Шилова Т.С.           Марчук Н.О.              Сахно Р.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...