Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-6569/10/8/0170 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія 
		 СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		Іменем України
		Справа № 2а-6569/10/8/0170
		 
			 
			22.03.11 м. Севастополь
			Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
			головуючого суддіІщенко Г.М.,
			суддів Кучерука О.В. , 
				Щепанської О.А. 
			
			секретар судового засіданняКисельова А.О.
			за участю сторін: 
			представник позивача, - Реуцький Андрій Володимирович, довіреність № б/н від 23.03.09
			представник відповідача, Кримської митниці- Гомель Андрій Олександрович, довіреність № 17-07/571 від 20.01.11
			прокурор, - Радулов Андрій Дмитрович - посвідчення № 684 від 09.03.11, 
			представник третьої особи, - Костогриз Юлія Володимирівна, довіреність № 141/01-18 від 21.03.11
			представник третьої особи, - Дякович Клавдія Василівна, довіреність № 140/01-18 від 21.03.11
			представник третьої особи, - Сільванович Ольга Федорівна, довіреність № 139/01-18 від 21.03.11
			розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 18.11.10 у справі № 2а-6569/10/8/0170 
			за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Салта ЛТД" (вул. Коммунальная/пер.Промежуточний, 24/3, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000) 
			до Кримської митниці Державної митної служби України (вул. Мальченка, 22, Аерофлотський, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491) 
			третя особа: Торгово-промислова палата Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 15/27, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000) 
			за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська. 21, місто Сімферополь, автономна Республіка Крим, 95015)
			про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
			 ВСТАНОВИВ: 
			Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 позовні вимоги задоволені. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кримської митниці №12 від 19.03.2010. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кримської митниці №22 від 27.05.2010. Вирішено питання про судові витрати.
			На зазначене судове рішення від Кримської митниці надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
			Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що Кримська митниця після спливу 1095-денного строку не мала права донараховувати не тільки податкові зобовязання з податку на додану вартість, а й штрафні санкції. Отже, прийняті Кримською митницею Державної митної служби України податкові повідомлення від 19.03.2010 №12 та 27.05.2010 №22 є прямим порушенням з боку відповідача положень закону щодо обсягів повноважень контролюючих органів при самостійному визначенні податкових зобовязань платників податків зі спливом строку, встановленого для їх визначення. 
			З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне. 
			При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийняті податкові повідомлення:
			-№12 від 19.03.2010 про донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на суму 8645,78 грн., у тому числі: основний платіж -5763,85 грн., штрафні санкції-2881,93 грн.;
			-№22 від 27.05.2010 про донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в сумі 12653,78грн., у тому числі: основний платіж-8435,85грн. та 4217,93грн.- штрафні санкції.
			Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
			Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.
			Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.
			У частині першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. 
			Передумовою визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 8645,78 грн. та в сумі 12653,78грн став акт перевірки законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 Товариства з обмеженою відповідальністю «Салта ЛТД»від 25.02.2010 №0009/10/600000000/002227848.
			Перевіркою встановлено порушення пункту 2,5 абзацу 2 статті 267 Митного кодексу України при декларуванні митної вартості за ВМД від 22.01.2007 №600000001/7/281, від 05.02.2007 №600000001/7/546, від 16.02.2007 №600000001/7/849, від 19.03.2007 №600000001/7/546, від 16.04.2007 №600000001/7/2255, а саме: не були враховані в повному обсязі транспортні витрати на доставку товарів до митного кордону України та вартість етикеток у футлярах картонно-навивних для пляшок, які експортуються в Україну, що призвело до порушення пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо несплати податку на додану вартість у сумі 14199,71 грн. та пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України«Про ставки митних зборів»від 27.01.1997 №65 в сумі 141,99 грн. 
			Як свідчать матеріали справи, на підставі договорів №124/09-Ф від 22.12.2006, №90/09-05 від 11.10.2005, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Яснополянська фабрика тари та упаковки»(Росія) Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта ЛТД»- Покупець, Продавець прийняв на себе зобовязання з передачі у власність, відвантаження, відповідно, а Покупець з прийняття та сплати наступного товару: футлярів картонно-навивних з етикеткою, що були виготовлені та поставлені ТОВ «Фірма «Салта ЛТД». При цьому, сторонами було зазначено, що етикетка виготовляється та постачається ТОВ «Фірма «Салта ЛТД»для наклеювання. 
			Слід зазначити, що постачання товарів від ТОВ «Яснополянська фабрика тари та упаковки»здійснювалася на умовах FCA-Тула. При митному оформленні надавалися довідки від перевізників, в яких зазначалося, що транспортні витрати до митного кордону України складають 2000 грн., в підтвердження чого позивачем надані до матеріалів справи договори на перевезення, акти виконаних робіт та податкові накладні, а митна вартість визначалася відповідно до статті 267 Митного кодексу України. 
			Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
			Перевезення вантажу, який був оформлений за ВМД від 22.01.2007 №600000001/7/281, від 05.02.2007 №600000001/7/546, від 16.04.2007 №600000001/7/2255 здійснювалося ТОВ «Транспортна компанія Луганськзовніштранс».
			Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно довідок, наданих ТОВ «Транспортна компанія Луганськзовніштранс»в ході судового розгляду справи, вартість виконаних робіт з перевезення вантажів до місця перетину кордону України становить за даними поставками 2000 грн. 
			Відповідач вважає, що при декларуванні митної вартості за ВМД не були враховані в повному обсязі транспортні витрати відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних, а саме: за ВМД від 22.01.2007 №600000001/7/281 на суму 2481,00 грн., за ВМД від 05.02.2007 №600000001/7/546 на суму 2000,00грн., за ВМД від 16.04.2007 №600000001/7/2255 на суму 1976,00 грн. 
			Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що невключені до послуг з перевезення етикеток суми, що є комісійними оплатами за представлення інтересів замовника за межами України для закупівлі транспортних послуг (експедиції), неправомірно не були включені позивачем до складу митної вартості товарів, оскільки як вбачається з наданої сторонами за договором надання транспортно-експедеційних послуг калькуляції вартості щодо актів виконаних робіт, ТОВ «Фірма «Салта ЛТД»не було включено до складу митної вартості товарів суми, що були сплачені у якості комісійних витрат за представлення інтересів замовника за кордоном для закупівлі транспортних послуг експедування. Законодавець відокремив транспортно-експедіційні послуги від транспортних послуг. 
			Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення поняття «транспортні послуги». За визначенням пункту 14 Держстандарту України «Вантажні автомобільні перевезення», затвердженого ДСТУ від 27.06.1994 за №161, «…транспортна послуга це перевезення вантажів та комплекс дорожніх операцій, повязаних з доставкою вантажів ...». 
			Отже, відповідач правомірно вважає, що включенню до митної вартості підлягають суми за рахунками, що надані ТОВ «Фірма «Салта ЛТД»в рамках договору про надання послуг на транспортно-експедиційні послуги на сплату закуплених за кордоном експедиційних послуг, оскільки перелік транспортно-експедиторських послуг відповідно до статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»є значно більшим, ніж перелік витрат, які включаються до митної вартості товарів, яка є базою оподаткування з податку на додану вартість, оскільки вони є послугами, що було передбачено у якості бази оподаткування пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції на час оформлення ВМД. 
			Однак, поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, регулюється Законом України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 
			Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при здійсненні операцій, пов'язаних з імпорту товарів контролюючими органами, є митні органи, що прямо передбачено Законом. 
			Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні податкові повідомлення, прийняті Кримською митницею в порядку підпункту «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондам»" є протиправними та, відповідно, такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки прийняті із порушення строків, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондам»" . 
			Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем вантажні митні декларації: ВМД від 22.01.2007 №600000001/7/281, за ВМД від 05.02.2007 №600000001/7/546, за ВМД від 16.04.2007 №600000001/7/2255, які були оформлені у встановленому законом порядку і відповідно з часу їх оформлення розпочався перебіг строку, встановленого підпунктом 15.1.1 пунктом 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 
			Заявником апеляційної скарги не враховано, що якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання. 
			Штрафом слідує вважати плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (пункт 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
			Колегія суддів зазначає, що Кримська митниця після спливу 1095-денного строку не мала права донараховувати позивачу не тільки податкові зобовязання з податку на додану вартість та застосовувати штрафні санкції.
			Отже, Кримською митницею податкові повідомлення 19.03.2010 №12 та 27.05.2010 №22 прийняті неправомірно. 
			Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
			Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 8645,78грн. та в сумі 12653,78грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами, носять характер субєктивних припущень.
			Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
			Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").
			Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 
			Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
			Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.
			У даному випадку визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 8645,78грн. та в сумі 12653,78грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта ЛТД»грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень, як його втручання у право власності позивача.
			У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобовязання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.
			Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
			Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
			Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.
			Недоречними визнаються посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо нерозповсюдження на Кримську митницю при визначенні митної вартості товарів й донарахування або самостійного нарахування податкових зобовязань положень статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у передбачених законом випадках органи державної митної служби виконують обовязки податкових органів та мають діяти відповідно до спеціального закону з питань оподаткування, а саме Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 
			Судовою колегією не приймається до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 19.02.2008 №20-36-12 щодо розяснення про застосування граничних строків давності при самостійному визначенні митними органами сум податкових зобовязань платників податків статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не регулюється, оскільки лист Міністерства юстиції України від 19.02.2008 №20-36-12 немає ознак нормативно-правового акту, є різновидом відомчого листування між центральними органами виконавчої влади, не є обовязковим у правозастосуванні, тому не застосовується судом при вирішенні даного спору, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 
			Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
			Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
			Із таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
			Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
			 
			УХВАЛИВ:
			Апеляційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.
			Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 у справі №2а-6569/10/8/0170 залишити без змін. 
			Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
			 Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко
			Судді підпис О.В.Кучерук  
				підпис О.А.Щепанська 
			
			 З оригіналом згідно 
			Головуючий суддя Г.М. Іщенко
			 Повний текст судового рішення 
			виготовлений 28 березня 2011року

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...