Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-17467св08 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 6 квітня  2011 року                          м. Київ 
		 Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: 
		 
		головуючого Яреми А.Г., суддів: Балюка М.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,  розглянувши в судовому засіданні  справу  за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства “Закарпаттурист” про стягнення коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди  за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства  “Закарпаттурист”  на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2008 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом,  посилаючись на те, що з 2004 року до жовтня 2006 року працював на посаді заступника директора філії Синевирсько-Полянського туристично-оздоровчого комплексу “Синевирське озеро” закритого акціонерного товариства “Закарпаттурист” (далі - ТОК “Синевирське озеро” ЗАТ “Закарпаттурист”). 
		За вказаний період для забезпечення діяльності підприємства ним були витрачені власні кошти в сумі 12 325 грн. 82 коп., що підтверджується виданою відповідачем відомістю заборгованості по підзвітних сумах станом на 14 жовтня 2006 року.  
		Згідно з порядком розрахунків за виконану роботу вказана сума віднесена до підзвітних коштів і підлягає поверненню.            
		Він неодноразово звертався до керівництва ТОК “Синевирське озеро” ЗАТ “Закарпаттурист” з вимогою про проведення розрахунку по підзвітних сумах, однак кошти йому не повернуто.  
		У жовтні 2006 року він звільнився з роботи, проте в день звільнення зазначені кошти йому також повернуті не були. 
		Вважаючи, що відповідач неправомірно не повернув йому зазначені кошти, у звязку з чим відповідно до вимог ст. 117 та ст. 237-1 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодувати моральну шкоду, позивач просив стягнути з ТОК “Синевирське озеро“                    ЗАТ “Закарпаттурист”на його користь заборгованість по коштах під звіт у розмірі 12 325 грн. 82 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4620 грн. і на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн. 
		У подальшому до участі в справі як співвідповідача залучено закрите акціонерне товариство «Закарпаттурист» (далі  ЗАТ «Закарпаттурист»). 
		Рішенням Хустського районного суду від 24 грудня 2007 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути із ЗАТ “Закарпаттурист“ на користь ОСОБА_6 3 941 грн. 30 коп. заборгованості по коштах під звіт,        1 тис. грн. витрат на правову допомогу, а також на користь держави 51 грн. судового збору та  30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти вимог відмовлено. 
		Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня        2008 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, ухвалено стягнути із ЗАТ “Закарпаттурист” на користь ОСОБА_6 12 325 грн.        82 коп., а також на користь держави 72 грн. 15 коп. судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		ЗАТ “Закарпаттурист“ звернулося до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог і передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи розмір заборгованості по коштах під звіт, апеляційний суд виходив із доведеності розміру заборгованості в 12 325 грн. 82 коп. Належним і достатнім доказом цього суд вважав відомість заборгованості по підзвітних сумах станом на 14 жовтня 2006 року, яка підписана директором та головним бухгалтером ТОК “Синевирське озеро”, згідно з якою позивач поніс пов'язані з виробництвом витрати на придбання бензину, по платі за електроенергію, за харчування та за довідку про оцінку землі, на загальну суму 12 325 грн. 82 коп.  
		Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна. 
		Згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 р озділу V ЦПК України. 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним  є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Частиною 1 ст. 57, ч. 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що д оказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення  для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на  всебічному,  повному,  об'єктивному  та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден  доказ  не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з січня 2005 року до жовтня 2006 року ОСОБА_6 працював заступником директора ТОК “Синевирське озеро” ЗАТ “Закарпаттурист”. 
		Для виробничих потреб підприємства позивач використовував автомобіль ВАЗ-2121, який є власністю ЗАТ “Закарпаттурист”, у звязку з чим він поніс витрати власних коштів на експлуатацію автомобіля. 
		Правовідносини між підприємством та працівником у разі, коли для придбання товарів (робіт, послуг) працівнику видаються готівкові кошти під звіт та коли працівник придбав товари (роботи, послуги) для виробничих (господарських) потреб підприємства за рахунок власних коштів, мають характер трудових. 
		Такі правовідносини визначені й регулювалися: положеннями Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня     2004 року № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України         13 січня 2005 року за № 40/10320;  Порядку  складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 вересня       2003 року № 440 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України           9 жовтня 2003 року за № 915/8236, який був чинним у спірний період. Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від         30 листопада 1999 року № 291 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186. 
		За змістом п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  5 червня 1995 року за № 168/704, фіксування та підтвердження господарських операцій, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, здійснюється на підставі письмових свідоцтв - первинних документів. 
		Отже, якщо працівник придбав товар (роботи, послуги) на потреби підприємства за власні кошти, такий працівник звітує про витрачені кошти і додає до нього первинні документи, що є підставою для відповідних розрахунків підприємства з працівником. 
		Проте з матеріалів справи не вбачається, що первинні документи про витрачення ОСОБА_6 коштів досліджувалися судом першої чи апеляційної інстанцій. У матеріалах справи такі документи (або їх копії) відсутні. 
		Натомість відповідно до наявного в справі акта перевірки достовірності та повноти визначення витрат згідно з бухгалтерським обліком ТОК “Синевирське озеро” ЗАТ “Закарпаттурист” за 2005  2006 роки, складеного 28 листопада 2007 року аудиторською фірмою «Істина», що шляхові листи складені з порушенням вимог, дані про використання бензину в авансових звітах та в шляхових листах не співпадають, для погашення заборгованості перед позивачем може бути прийнята лише сума, підтверджена такими первинними документами: прибутковими ордерами від 28 вересня 2005 року № 2329 на суму 1420 грн. і від 7 січня 2006 року № 1 на суму 1960 грн., відрядними витратами по авансовому звіту від 7 жовтня 2005 року на суму 514 грн. 30 коп., квитанцією від         30 січня 2006 року № 87 на суму 47 грн., - на загальні суму 3941 грн.         30 коп. 
		Апеляційний суд на викладене належної уваги не звернув, у порушення ст. ст. 212 - 214 ЦПК України в своєму рішенні не вказав правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, через що був позбавлений установити характер спірних правовідносин;   взявши до уваги при визначенні розміру заборгованості  по підзвітних сумах як доказ лише  відомість указаної заборгованості, не дав оцінки  належності, допустимості й достовірності цьому доказу та  не дав жодної оцінки іншим доказам, хоча це має значення для справи. Разом із тим, суд першої інстанції, пославшись на зазначений висновок перевірки, у порушення ст. ст. 212, 213 ЦПК України також  безпосередньо не дослідив первинні документи про витрачення ОСОБА_6 коштів. 
		За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по коштах під звіт і стягнення судових витрат підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення не оскаржуються . 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства  “Закарпаттурист” задовольнити частково.  
		Рішення Хустського районного суду від 24 грудня 2007 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по коштах під звіт і стягнення судових витрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий А.Г. Ярема   Судді Верховного Суду України:  М.І. Балюк  Л.І. Охрімчук  Я.М. Романюк  
		 Ю.Л. Сенін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...