справа №2-1145/07
PI ШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007
року Рівненський міський суд в особі судді Олексюк Г.Є. при секретарі Сахончик
Т.В.
з участю
представника позивача адвоката ОСОБА_3, представника відповідача адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у
відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ДП
«Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління» ТзОВ «Рівненський МЖК»
до ОСОБА_1про стягнення заборгованості в розмірі 370 грн. 66 коп.,-
встановив:
Дочірнє підприємство «ЖЕРБУ» ТзОВ «Рівненський МЖК» звернулось до суду з
позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1. заборгованості за надані
житлово-комунальні послуги в розмірі 161 грн. 86 коп.
Представники позивача в судовому засіданні уточнили підстави та предмет
позову, збільшили позовні вимоги до 370 грн. 66 коп. та суду показали, що 25
травня 1999 року між ДП «ЖЕРБУ» ТзОВ «Рівненський МЖК» та ОСОБА_1. був
укладений договір власника квартири багатоквартирного будинку про участь у
витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до п.2.2.3
договору відповідачка зобов'язана щомісяця вносити на їх рахунок плату за
надані послуги, однак свої обов'язки виконує неналежно. Так, станом на
01.01.2007 року борг за надані житлово-комунальні послуги складає 370 грн.66
коп.
Представники позивача вважають, що відповідачка зобов'язана сплачувати дані
кошти, оскільки такий обов'язок покладений на неї безстроковим договором від
25.05.1999 p.,
який сторонами не розірваний та є чинним на день розгляду справи. Окрім
цього обов'язок відповідачки сплачувати кошти за надані житлово-комунальні
послуги покладений на неї законами, а саме ст. 10 Закону України «Про
приватизацію державного житлового фонду» та ст.ст.20,24 Закону України «Про
житлово-комунальні послуги».
Відтак, просять позов задоволити та стягнути з ОСОБА_1. на користь ДП
«ЖЕРБУ» ТзОВ «Рівненський МЖК» заборгованість в розмірі 370 грн. 66 коп.
Відповідачка ОСОБА_1. та її представник адвокат ОСОБА_2. позовні вимоги
не визнали, вважають їх безпідставними та просять в позові відмовити.
В судовому засіданні відповідач та її представник пояснили, що договір від
25.05.1999 p.,
укладений між ОСОБА_1. та ДП «ЖЕРБУ» втратив чинність 01.01.2006 р.
відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні
послуги». Будь-якого іншого договору між сторонами укладено не було, в зв'язку
з чим посилаються на відсутність договірних відносин між ОСОБА_1. та позивачем
і відповідно на обов'язок відповідачки сплачувати будь-які кошти за
житлово-комунальні послуги. Вважають, що обов'язок підготувати договір про
житлово-комунальні послуги відповідно до ст.20 Закону «Про житлово-комунальні
послуги» покладено на позивача, що ним виконано не було. При відсутності
договірних відносин між сторонами, у позивача не виникло ні обов'язку надавати
житлово-комунальні послуги, ні права стягувати вартість цих послуг з
відповідачки.
Окрім цього, відповідачка та її представник вважають, що
і договір від 25.05.1999 р. не має юридичної сили, оскільки в ньому не
визначені істотні умови, встановлені законом. Так, в договорі не визначено
предмет позову, а саме він не містить обов'язок власника будинку забезпечити
утримання прибудинкової території та обов'язок співвласника, тобто
відповідачки, брати участь у витратах на виконання цих робіт. Між сторонами не було
погоджено і ціни договору. Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та
ремонт будинку, який є відповідно до п.6 договору невід'ємною його частиною,
укладено не було. Не було погоджено також і строк дії договору. Посилаються при
цьому на оригінальний примірник договору, який був наданий суду відповідачкою.
Просять в позові
відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши
матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення,
оскільки позовні вимоги є безпідставними.
Судом встановлено, що 25 травня 1999 року між ДП «ЖЕРБУ» ТзОВ «Рівненський
МЖК» та ОСОБА_1. був укладений договір власника квартири багатоквартирного
будинку про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території,
п.2.2.3 якого зобов'язував відповідачку вносити щомісячно кошти на рахунок
«Власника будинку» за житлово-комунальні послуги.
Суд вважає безпідставним посилання представників позивача на чинність
даного договору на день розгляду справи. Так, відповідно до п.1 Прикінцевих
положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання
житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають
бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не
приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають
чинність.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги», набрав чинності 30.07.2004 p., договір між
сторонами був укладений 25.05.1999 p., тобто до набрання Законом чинності і відповідно даний
договір повинен бути приведений у відповідність із Законом до 01.01.2006 р.
Договір у відповідність із Законом «Про житлово-комунальні послуги» приведений
не був і відповідно він втратив чинність з 01.01.2006 року.
Відповідно до ст.509 ЦК
України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор
має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Суд вважає, що між сторонами відсутні будь-які зобов'язання, в тому числі
щодо надання житлово-комунальних послуг позивачем та плата за ці послуги
відповідачем, оскільки між ними відсутні договірні відносини.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на
договірних засадах.
Істотні умови договору між виконавцем та споживачем житлово-комунальних
послуг визначені в ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Стаття 32 даного Закону визначає, що нарахування плати за
житлово-комунальні послуги проводиться відповідно до умов договору.
Пунктом 2 Порядку формування тарифів на послуги з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 p.,
встановлено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням
будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку
окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг.
В зв'язку з цим суд не приймає до уваги як доказ по даній справі наданий
представниками позивача Тариф квартплати, який є додатком до рішення
виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.12.2005 р. № 354, оскільки
він не свідчить про розміри тарифів саме по житловому будинку № АДРЕСА_1, а
позивачем
не було надано суду жодних доказів фактичного надання ним житлово-комунальних
послуг, визначених даним тарифом.
Суд не
приймає до уваги посилання представників позивача на обов'язок відповідачки
сплачувати житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 10 Закону України «Про
приватизацію державного житлового фонду», в зв'язку з набранням чинності Закону
України «Про житлово-комунальні послуги», який і визначає основні засади
організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та
споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і
споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Суд не приймає до уваги також посилання представників позивача і на ст.20
та 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки дані статті
визначають права та обов'язки споживача і балансоутримувача відповідно до
укладеного між ними договору. В судовому засіданні було встановлено, що договір
між сторонами відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
укладений не був.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,213-215,226 ЦПК України,
ст. 11,509 ЦК України,
Законом «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України
№ 560 від 12.07.2005 р., суд, -
ВИРІШИВ:
В позові ДП «Житлово-експлуатаційного ремонтно-будівельного управління»
ТзОВ «Рівненський МЖК» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості в розмірі 370
грн. 66 грн. відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через
Рівненський міський суд з поданням в 10 денний строк заяви про апеляційне
оскарження з наступним поданням в 20 денний строк після подачі цієї заяви
апеляційної скарги. Рішення може бути також оскаржено і без подання заяви про
апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк з
дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в
10 денний строк рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.