ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р.
|
№ 21/360
|
Вищий господарський суд України у
складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М.
і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційні скарги товариства
з обмеженою відповідальністю “Україна-Рибсервіс”, м. Харків, та суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1.), м. Харків,
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006
зі справи №
21/360
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Новий
континент” (далі -ТОВ “Новий континент”), м. Київ,
до
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки
України (далі -Державний департамент), м. Київ,
товариства з обмеженою відповідальністю “Україна-Рибсервіс” (далі -ТОВ
“Україна-Рибсервіс”),
третя особа на стороні позивача,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -товариство
з обмеженою відповідальністю “Аква -2000” (далі -ТОВ “Аква -2000”), м. Київ,
про визнання
недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг,
за участю представників:
ТОВ “Новий континент” -не
з'явився,
Державного департаменту -не
з'явився,
ТОВ “Україна-Рибсервіс” -Сулейманової
А.М.,
ТОВ “Аква -2000” -не
з'явився,
СПД ОСОБА_1 -ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Новий континент” звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним свідоцтва
України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, власником якого є ТОВ
“Україна-Рибсервіс”, та про зобов'язання Державного департаменту після визнання
зазначеного свідоцтва недійсним внести необхідні зміни до реєстру свідоцтв
України на знаки для товарів і послуг, а також опублікувати відповідні
відомості в офіційному бюлетені.
До прийняття рішення зі справи ТОВ
“Новий континент” уточнило позовні вимоги (т. 2, а.с. 85-89) та просило:
- визнати недійсним повністю
свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, власником якого є ТОВ
“Україна-Рибсервіс”;
- зобов'язати Державний департамент
внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і
послуг щодо визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і
послуг та опублікувати відповідні відомості в офіційному бюлетені “Промислова
власність”.
Позовні вимоги мотивовано
невідповідністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1
визначеним законом умовам надання правової охорони.
Рішенням господарського суду міста
Києва від 11.04.2006 (суддя Шевченко Е.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Прийняте рішення мотивовано тим, що позивач, не будучи власником позначення, що
конфліктує із зареєстрованим за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг
НОМЕР_1, та не виготовляючи продукцію з використанням цього позначення, не
довів своє право на звернення до суду за захистом його порушених прав або
охоронюваних законом інтересів.
Постановою Київського апеляційного
господарського суду від 20.06.2006 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В.
-головуючий, судді Бондар С.В., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського
суду зі справи скасовано та позов задоволено. Постанову суду апеляційної
інстанції мотивовано необхідністю судового захисту прав позивача, порушені
внаслідок видачі ТОВ “Україна-Рибсервіс” свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для
товарів і послуг, який не відповідає умовам надання правової охорони.
У касаційній скарзі до Вищого
господарського суду України ТОВ “Україна-Рибсервіс” просить постанову
апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з
порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення
суду першої інстанції. Скаргу мотивовано відсутністю з боку позивача доказів
порушення видачею оспорюваного свідоцтва його прав і законних інтересів.
У касаційній скарзі до Вищого
господарського суду України СПД ОСОБА_1. просить постанову апеляційного
господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням
норм процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Своє прохання скаржник мотивує тим, що його не було залучено до участі у
судовому розгляді, тоді як він використовує знак для товарів і послуг за
свідоцтвом України НОМЕР_1 на підставі ліцензійного договору з ТОВ
“Україна-Рибсервіс”.
Відзиви на касаційні скарги не
надходили.
Усіх учасників судового процесу
відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу
України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення
попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників
скаржників, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
часткового задоволення касаційної скарги ТОВ “Україна-Рибсервіс” з урахуванням
такого.
Місцевим господарським судом
встановлено, що:
- ТОВ “Україна-Рибсервіс”
21.02.2003 звернулося до уповноваженого відомства з заявкою № НОМЕР_2 про
реєстрацію знака для товарів і послуг у вигляді зображувального позначення, яке
включає малюнок з використанням стилізованого сонця, корабля, чайок та
стилізованих зображень людей за столами з кухлями пива;
- 15.12.2003 Державним
департаментом ТОВ “Україна-Рибсервіс” за заявкою № НОМЕР_2 видано свідоцтво
України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, зареєстрований для товарів 29
класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі -МКТП);
- позивач свої вимоги мотивує
невідповідністю зареєстрованого позначення умовам надання правової охорони
(пункт 2 статті 6 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг”), оскільки вважає його таким, що може ввести в оману щодо особи, яка
виробляє товар, з огляду на те, що з 2002 року в Україні відомий товар (сушені
кальмарі) виробництва ООО “Дальпико-Рыбсервис” (Росія), упаковка якого містить
малюнок, тотожний із зареєстрованим за свідоцтвом України НОМЕР_1 на знак для
товарів і послуг;
- згідно з висновком експертизи
об'єктів інтелектуальної власності від 28.11.2005 № НОМЕР_3:
зображувальна частина лицьової
сторони упаковки для сушених кальмарів виробництва ООО “Дальпико-Рыбсервис”
(Росія) є тотожною знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1;
зважаючи на те, що зазначена
продукція ООО “Дальпико-Рыбсервис” (Росія) реалізується в Україні з 2002 року у
незмінній упаковці, застосування знака для товарів і послуг за свідоцтвом
України НОМЕР_1 для одних і тих самих товарів може ввести споживачів в оману
щодо особи, яка виробляє цей товар;
фірмове найменування виробника
кальмарів сушених “ТОВ “Дальпіко-Рибсервіс” є відомим на території України;
комерційне (фірмове) найменування
виробника кальмарів сушених “ТОВ “Дальпіко-Рибсервіс” (ООО
“Дальпико-Рыбсервис”) не є тотожним або схожим настільки, що його можна
сплутати із знаком ТОВ “Україна-Рибсервіс” за свідоцтвом України НОМЕР_1;
- позивач “не має права
інтелектуальної власності на позначення, яке він просить визнати недійсним” і
не є виробником товару, щодо якого зареєстровано оскаржуване позначення, тоді
як “існування оскаржуваного позначення не може бути оманливим щодо позивача або
щодо товарів, які ним виробляються”.
Судом апеляційної інстанції
додатково встановлено, що позивач з вересня 2002 року використовує в Україні
спірне позначення шляхом ввозу і реалізації відповідної продукції ООО “Дальпико-Рыбсервис”
(Росія), тоді як за заявою ТОВ “Україна-Рибсервіс” знак для товарів і послуг за
свідоцтвом України НОМЕР_1 внесено до Реєстру об'єктів інтелектуальної
власності Держмитслужби України за НОМЕР_4, що призводить до зупинення митного
оформлення товару (сушених кальмарів).
Висновки апеляційного суду щодо
наявності у ТОВ “Новий континент” права на звернення до господарського суду з
даним позовом належним чином мотивовані, відповідають приписам статей 1, 2 ГПК
України і є правомірними.
Проте основною причиною даного
спору є питання щодо відповідності зареєстрованого позначення умовам надання
правової охорони.
Згідно з пунктом 1 статті 5 Закону
України від 15.12.1993 № 3689-ХІІ
“Про охорону прав
на знаки для
товарів і послуг”
(далі -Закон № 3689) правова охорона надається знаку, який не суперечить
публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються
підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Підстави для відмови в наданні
правової охорони містить стаття 6 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 Постанови
Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-ХІІ “Про введення в дію Закону
України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” свідоцтво
України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його
реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2
статті 6 Закону № 3689 не можуть одержати правову охорону позначення які є
оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи,
яка виробляє товар або надає послугу.
При цьому відповідно до підпункту
4.3.1.9. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва
України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України
від 28.07.1995 № 116 (в редакції наказу Держпатенту України від 20.08.1997 №
72) і зареєстрованих Міністерством юстиції України 02.08.1995 за № 276/812, до
позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару,
послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться
позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною
якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником,
які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане
оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в
процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.
За таких умов та з огляду на
приписи частини першої статті 41 ГПК України суд першої інстанції прийняв
обґрунтоване рішення про необхідність призначення судової експертизи для
роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань.
Проте місцевий суд залишив поза
увагою те, що проведення експертизи потребує здійснення певних підготовчих дій:
встановлення кола питань, які мають бути роз'яснені експертом, достатнього для
правильного вирішення спору; встановлення фактичних обставин щодо значимих дій
сторін зі справи (які можуть вплинути на висновки експерта); збір і перевірка
на належність і допустимість доказів, які має досліджувати експерт, та інше.
Водночас висновок судового експерта
відповідно до частини п'ятої статті 42 ГПК України для господарського суду не є
обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею
43 цього Кодексу. Згідно з вимогами статті 43 ГПК України суд має дати оцінку
як процесуальній складовій експертного висновку, так і обґрунтованості його
змісту по суті, а також оцінити відповідність висновку іншим наявним в
матеріалах справи доказам.
За таких обставин місцевому
господарському суду для правильного вирішення даного спору належало:
- враховуючи обсяг правової охорони
за свідоцтвом України на знак
для товарів і
послуг № 36626 (пункт
4 статті 5 Закону № 3689), встановити повний перелік товарів і послуг,
щодо яких між сторонами наявний конфлікт позначень;
- встановити дату і обставини появи
в Україні продукції ООО “Дальпико-Рыбсервис” (Росія), упаковку якої позивач
вважає тотожною з зареєстрованим ТОВ “Україна-Рибсервіс” знаком для товарів і
послуг (з'ясувати можливість фактичного ознайомлення з нею споживачів до подачі
заявки № НОМЕР_2);
- встановити, чи з самого початку
поставок до України ООО “Дальпико-Рыбсервис” використовувало упаковку, зразки
якої наявні в матеріалах справи (з датою виготовлення 21.11.2002, т. 1, а.с.
43,44);
- поставити перед експертом питання
щодо відповідності зареєстрованого позначення умовам надання правової охорони
саме на момент подання 21.02.2003 заявки № НОМЕР_2;
- шляхом експертного дослідження
з'ясувати, чи є позначення за свідоцтвом України НОМЕР_1 таким, що породжує у
свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним
походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не
відповідають дійсності (при позитивній відповіді - з'ясувати фактори, які на це
впливають).
Проте цього ні місцевим, ані
апеляційним господарськими судами зроблено не було.
Отже, попередні судові інстанції
припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47
ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення
усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110
ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до
частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
До того ж місцевим господарським
судом на порушення приписів статей 82, 86 ГПК України залишено без відповідного
реагування подане ТОВ “Новий континент” доповнення до позовної заяви від
22.07.2005, в якому він просить залучити до участі у справі як третю особу ООО
“Дальпико-Рыбсервис” (Росія) та визнати за позивачем право попереднього
користувача на наведене ним позначення (т. 1, а.с. 104-105). Це порушення
процесуальних норм не було усунуто й судом апеляційної інстанції.
З огляду на наведене справа має
бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого
необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам
сторін належну правову оцінку і вирішити
спір відповідно до вимог закону.
В свою чергу, касаційна скарга СПД
ОСОБА_1 не підлягає задоволенню через відсутність підстав вважати, що судові
рішення зі справи безпосередньо стосуються його прав і обов'язків. При цьому
касаційна інстанція бере до уваги те, що: СПД ОСОБА_1. не є власником
оспорюваного свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1; не має права
на виключне використання цього зареєстрованого позначення; його права на
використання знака для товарів і послуг (торговельної марки) є опосередкованими
і похідними від прав власника знака - ТОВ “Україна-Рибсервіс”, яке бере участь
у даній справі.
Між тим у разі виникнення
необхідних підстав питання про залучення СПД ОСОБА_1 до участі у справі може
бути вирішено місцевим або апеляційним господарськими судами у новому розгляді
справи.
Крім того, не підлягає задоволенню
Вищим господарським судом України клопотання про залучення до участі у справі
ТОВ “МЕТРО Кеш енд Кері Україна” як третьої особи внаслідок відсутності у
касаційної інстанції необхідних для цього повноважень.
Керуючись статтями 1117,
1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю “Україна-Рибсервіс” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду
міста Києва від 11.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 20.06.2006 зі справи № 21/360 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до
господарського суду міста Києва.
3. Касаційну скаргу суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя
Б.Львов