Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/107 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			05 квітня 2011 р. № 14/107   
				 
					 
				
				Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
			
			
			головуючий суддяМуравйов О.В., 
			суддіПолянський А.Г., 
			Яценко О.В.,

розглянувши 
				
				касаційну скаргуТОВ за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон" 
			
			на постанову від 26.01.2011 р. Київського апеляційного господарського суду  
			у справі№ 14/107 господарського суду міста Києва  
			за позовомВАТ "Ірпінський комбінат "Перемога" 
			до
			 треті особиТОВ за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон"
			1.          Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.
			2.          Головне управління статистики у м. Києві  
			про розірвання договорів застави
			за участю представників сторін: 
			позивача – Кирик О.В. дов. від 31.01.2011 р.,
			відповідача –Прохоровський А.С. –ген. директор,
			треті особи –не з'явились, 
			В С Т А Н О В И В:
			           Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.11.2010 р. (суддя –Дідиченко М.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Визнано недійсними з моменту укладення п. 5 ст. 9, п. 7 ст. 9, п. 14 ст. 6 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Ірпінський комбінат "Перемога"та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон"по відношенню до підпунктів "а", "в", "г", "д", "е", "з", "и", "к", "л"п. 4 ст. 5 вказаного договору, п. 5 ст. 9 договору по відношенню до п. "б", "ж", слова "в безспірному порядку". Визнано недійсним з моменту укладення положення підпунктів "г", "д", "е"п. 1 ст. 7 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Ірпінський комбінат "Перемога"та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон"в словах "в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди"по відношенню до підпунктів "а", "б", "в", "г", "д", "е", "ж", "з", "и", "к", "л" п. 4 ст. 5 вказаного договору. Визнано недійсним з моменту укладення положення підпунктів "о", "п", "р"п. 2 ст. 8 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Ірпінський комбінат "Перемога"та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон"в словах "в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди"по відношенню до підпунктів "а", "б", "в", "г", "д", "е", "ж", "з", "и", "к", "л" п. 4 ст. 5 вказаного договору. Визнано недійсним з моменту укладення положення підпункту "ш"п. 2 ст. 8 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Ірпінський комбінат "Перемога"та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон" в словах "в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди". Визнано недійсним з моменту укладення п. 6, 8 ст. 9 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Ірпінський комбінат "Перемога"та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон".
			          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 р. (судді –Мартюк А.І., Лосєв А.М., Іваненко Я.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. залишено без змін. 
			Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду та частково з рішенням господарського суду, ТОВ за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
			Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. 
			Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
			Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
			З матеріалів справи вбачається, що 04.11.1999 р. між сторонами було укладено договір оренди лінії по формуванню та різанню цегли з правом викупу № АР/П-09/99, відповідно до якого відповідач передає позивачу в строки та на умовах і за винагороду встановлену договором у тимчасове використання лінії по формуванню і різанню цегли, яка встановлюється на виробничих площах позивача. 
			З метою забезпечення виконання позивачем зобов’язань по вищевказаному договору, сторонами було укладено договори застав, а саме: договір про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 04.10.2000 року; договір про заставу цінних паперів № 4/10-ТВЗ від 04.10.2000 року; договір про заставу цінних паперів № 4/10-БМ від 04.10.2000 року, відповідно до яких відповідач отримав в заставу належні позивачу прості іменних акцій Закритого акціонерного товариства "Перемога-ЗІБ", Закритого акціонерного товариства "Перемога-ТВЗ" та Закритого акціонерного товариства "Перемога-БМ". 
			Пунктом 5 ст. 9 спірного договору було передбачено, що у випадку закінчення його дії, припинення та/або дострокового розірвання незалежно від дій сторін, орендар зобов’язаний в безспірному порядку відшкодувати орендодавцеві суму недоотриманої орендної плати, з розрахунку мінімальної орендної винагороди. Ця сума недоотриманої орендної плати приймається і розраховується як математична різниця між сумою, визначеної правилом а) пункту 2 статті 1 цього договору і фактично виплаченою сумою орендних платежів до моменту такого розірвання, припинення, закінчення. Пунктом 7 ст. 9 договору передбачено, що у розірванні договору з будь-якої причини, незалежно від провини і/або ініціативи кожної зі сторін, орендар зобов’язаний негайно провести остаточний розрахунок з орендодавцем у сумі мінімальної орендної винагороди –у розмірі 2 700 000 грн., а також виплатити повну суму штрафних санкцій, визначену в пункті 6 цієї статті. Пунктом 14 ст. 6 договору встановлено, що у випадку розірвання (припинення) даного договору однією із сторін, повна сума мінімальної орендної винагороди, що складає 2 700 000 грн., підлягає виплаті в безспірному порядку на користь орендодавця, незалежно від режиму використання і/або простою орендованого майна. 
			Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. 
			Судом першої інстанції правомірно визначено, що обов’язковою умовою застосування певного виду забезпечення виконання зобов’язання є порушення стороною зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
			Однак, підпунктами г, д, е, п. 1 ст. 7 та підпунктами о, п, р, ш п. 2 ст. 8, п. 8 ст. 9 договору визначено, що суми, які ними визначені є безспірними, що суперечить ч. 1 ст. 1 ГПК України. 
			Колегія суддів відзначає, що оцінивши договір оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року на предмет законності на момент укладення, господарський суд вірно встановив невідповідність певних положень зазначеного договору нормам законодавства та визнав його недійсним керуючись п. 1 ст. 83 ГПК України. 
			Звертаючись з касаційною скаргою на спірні рішення судів, скаржник зазначав про помилкове не застосування судом строку позовної давності до пред'явлених позивачем вимог.
			Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). 
			Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). 
			З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності (т. 2 а.с. 80). 
			Місцевим господарським судом розглянуто вимоги позивача про розірвання договорів застави та у задоволенні позову було відмовлено.
			Разом з цим, місцевий господарський суд визнав недійсними окремі положення договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року, який пов’язаний з предметом спору на підставі пункту 1 статті 83 ГПК України з власної ініціативи.
			 Пункт 1 ст. 83 ГПК України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству. У даному випадку мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову.
			З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду вимог позивача було саме розірвання договорів застави, а не визнання недійсними окремих положень договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року, стосовно окремих пунктів якого і подавалось клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.
			Таким чином, відповідачем не було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності відносно розірвання договорів застави.
			Також, підлягають відхиленню твердження скаржника про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та порушив принцип диспозитивності.
			Договір оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року визнано судом недійсними, але він прямо пов'язаний з предметом спору - договорами застави цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 10.10.2000 року, № 4/10-ТВЗ від 10.10.2000 року та № 4/10-БМ від 10.10.2000 року. Врахувавши суперечність положень договору оренди законодавству, суд правомірно за власною ініціативою визнав окремі положення договору оренди недійсними.
			Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.
			Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
			В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
			Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "Торгівельно-виробнича фірма "Інтерон" залишити без задоволення.
			Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 14/107 залишити без змін.
			 Головуючий суддя Муравйов О.В.
			Судді Полянський А.Г.
			 
			                                                                                Яценко О.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...