Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-1кс11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 4 квітня 2011 року                         м. Київ 
		  Верховний Суд України у складі: 
		 
		головуючого  Пилипчука П.П., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І.,     Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В.,     Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,  Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,  Патрюка М.В., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б.,       Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., 
		 за участю  заступника Генерального прокурора України Ударцова Ю.В., 
		 розглянувши кримінальну справу щодо  ОСОБА_3  за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної в цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року, 
		ВСТАНОВИВ: 
		Вироком Харківського районного суду Харківської області від 7 квітня 2009 року  
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мерефа Харківського району Харківської області, громадянина України, не судимого в силу статті 89 КК України, засуджено: 
		за частиною першою статті 309 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі; 
		за частиною другою статті 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за частиною другою статті 307 КК України на 5 (пять) років позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 5 (пять) років позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		 ОСОБА_3 засуджено за вчинення таких злочинів. 
		29 грудня 2007 року приблизно о 7 год. ОСОБА_3, перебуваючи за місцем свого проживання (АДРЕСА_1), незаконно виготовив особливо небезпечну психотропну речовину, що містила псевдоефедрин та метамфетамін (первитин), частину якої використав для особистого вживання, а решту цієї особливо небезпечної психотропної речовини (вагою в перерахунку на суху речовину 0,2205 г) незаконно зберігав для особистого вживання без мети збуту до її вилучення працівниками міліції о 9 год. того ж дня під час огляду його помешкання. 
		4 січня 2008 року ОСОБА_3, перебуваючи за місцем свого проживання, повторно незаконно виготовив і зберігав особливо небезпечну психотропну речовину, що містила псевдоефедрин та метамфетамін (первитин), для особистого вживання без мети збуту. Того ж дня ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції поблизу лісопосадки, розташованої біля пров. Дніпропетровського (м. Мерефа Харківського району Харківської області), які під час його особистого огляду вилучили у нього зазначену психотропну речовину вагою в перерахунку на суху речовину 0,2412 г. 
		19 червня 2008 року ОСОБА_3, перебуваючи за місцем свого проживання, незаконно виготовив і зберігав особливо небезпечну психотропну речовину  кустарно виготовлений препарат із псевдоефедрину, що містив метамфетамін (первитин), частину якого (вагою в перерахунку на суху речовину 0,0041 г) того ж дня приблизно о 16 год. 15 хв. шляхом безкоштовного пригощання незаконно збув ОСОБА_4, а частину (вагою в перерахунку на суху речовину 0,0016 г) приблизно о 16 год. 30 хв. шляхом безкоштовного пригощання незаконно збув ОСОБА_5 Залишок особливо небезпечної психотропної речовини (вагою в перерахунку на суху речовину 0,2258 г) ОСОБА_3 незаконно зберігав за місцем свого проживання для особистого вживання до його вилучення працівниками міліції о 18 год. 10 хв. того ж дня під час огляду його помешкання. 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 8 жовтня 2009 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни. 
		Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року касаційне подання прокурора, в якому порушувалося питання про виключення із судових рішень на підставі частини другої статті 59 КК України вказівки про призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна, залишено без задоволення, а судові рішення щодо нього  без зміни. 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2011 року кримінальну справу щодо ОСОБА_3 допущено до провадження Верховного Суду України за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної в цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року.  
		У заяві заступника Генерального прокурора України зазначено, що ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації майна призначено всупереч вимогам частини другої статті 59 КК України, оскільки злочин, передбачений частиною другою статті 307 КК України, ним вчинено не із корисливих спонукань . У заяві також вказано, що підставою для перегляду  ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 є неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 59 КК України,  внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. 
		На обґрунтування заяви надано копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_6, засудженого вироком Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2006 року за частиною першою статті 309, частиною другою статті 307, частиною першою статті 317 КК України, якою суд касаційної інстанції на підставі частини другої статті 59 КК України виключив вказівку про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки злочин, передбачений частиною другою статті 307 КК України, ним вчинено не із корисливих спонукань. 
		Заступник Генерального прокурора України в своїй заяві наполягає на тому, що встановлення конфіскації майна як обовязкового додаткового покарання в санкції частини другої статті 307 КК України "має характер колізії з положеннями частини другої статті 59 КК України. Пріоритет у такій колізії завжди повинно мати положення, передбачене Загальною частиною КК України, оскільки це положення загального характеру і воно вирішує ситуацію з колізійним правовим змістом на користь особи". Він просить скасувати ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3, а справу направити на новий касаційний розгляд до суду касаційної інстанції.  
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, заступника Генерального прокурора України, який підтримав доводи заяви про перегляд винесеної в справі щодо ОСОБА_3 ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню. 
		Статтями 51 і 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, є конфіскація майна. 
		Відповідно до статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі  корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. 
		Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.  
		Частиною другою статті 307 КК України, за якою засуджено ОСОБА_6 і ОСОБА_3, встановлено кримінальну відповідальність за кваліфіковані види незаконного виробництва, виготовлення, придбання,  зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також за незаконний збут  наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Однак, санкцією частини другої статті 307 КК України передбачено обовязкове застосування до винної особи конфіскації майна. 
		Як встановлено судами, і ОСОБА_6, і ОСОБА_3 вчинили збут психотропних речовин не із корисливих, а з інших мотивів  безкоштовно пригостили ними своїх знайомих. 
		Касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_6 дійшов висновку, що до цього засудженого конфіскацію майна було застосовано всупереч вимогам норми Загальної частини КК України, а саме частини другої статті 59 КК України, яка повинна мати пріоритет у застосуванні.  
		Щодо ОСОБА_3 касаційним судом було прийнято протилежне рішення  суд визнав, що конфіскацію майна до цього засудженого застосовано правильно, оскільки це додаткове покарання “передбачене спеціальним законом як обовязкове”. 
		Таким чином, суд касаційної інстанції в різних справах неоднаково застосував кримінальний закон,  у результаті чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Це сталося внаслідок неоднакового розуміння колегіями суддів питання щодо співвідношення норм Загальної і Особливої частин КК України, а саме частини другої статті 59 і частини другої статті 307 КК України. 
		Верховний Суд України, виходячи з нижченаведеного, вважає, що касаційним судом правильно було вирішено справу щодо ОСОБА_6 
		Норми Особливої частини КК України мають базуватися на нормах Загальної частини КК України. Це спеціально зазначено законодавцем у статті 65 КК України, якою встановлено загальні засади призначення покарання. Згідно з частиною першою цієї статті  суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. 
		Ураховуючи ці положення закону, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й із тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, повязані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною другою статті 59 КК України. 
		Це положення пункту другого частини першої статті 65 КК України касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_3 не врахував, унаслідок чого ухвалив помилкове рішення, визнавши, що додаткове покарання у виді конфіскації майна до засудженого застосовано правильно. У звязку з цим ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 на підставі пункту першого частини першої статті 40012 КПК України належить скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.  
		Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності з чинним законодавством. 
		На підставі викладеного, керуючись  статтями 40020, 40021, 40022 КПК України, Верховний Суд України  
		ПОСТАНОВИВ: 
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити. 
		Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року у кримінальній справі          щодо  ОСОБА_3  скасувати, справу  направити на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 
		Постанова є остаточною і не може бути оскарженою, крім як на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті 40012 КПК України. 
		Головуючий              П.П.Пилипчук 
		 
		Судді: М.І. Балюк В.В. Кривенко 
		 
		В.П. Барбара О.Т. Кузьменко 
		 
		І.С. Берднік Д.Д. Луспеник 
		 
		С.М. Вус Н.П. Лященко 
		 
		Л.Ф. Глос В.Л. Маринченко 
		 
		Т.В. Гошовська В.В. Онопенко 
		 
		М.І. Гриців Л.І. Охрімчук 
		 
		В.С. Гуль П.В. Панталієнко 
		 
		В.І. Гуменюк М.В. Патрюк 
		 
		М.Б. Гусак О.І. Потильчак 
		 
		Т.Є. Жайворонок Б.М. Пошва 
		 
		В.В. Заголдний  О.Б. Прокопенко 
		 
		М.Р. Кліменко Я.М. Романюк 
		 
		П.І. Колесник Ю.Л. Сенін 
		 
		М.Є. Короткевич А.М. Скотарь 
		 
		О.А. Коротких О.О. Терлецький 
		 
		В.І. Косарєв Ю.Г. Тітов 
		 
		О.В. Кривенда В.Ф. Школяров 
		 
		А.Г. Ярема

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...