Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-3/2011 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УКРАЇНА
		КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
		КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		____________________________________________________________________
		Справа №1-3/2011
		 В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 13 квітня 2011 року селище Компаніївка
		 
			 Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:
			головуючого судді Брегея Р.І.,
			при секретарі Городніцькій Г.І.,
			за участю прокурора Зіновєва М.В.,
			захисника адвоката ОСОБА_1, 
			 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення:
			ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лужок Компаніївського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, неодруженого, з неповною середньою освітою, безробітного та такого, що проживає по АДРЕСА_1 і відповідно до ст.89 КК України не має судимості,
			 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, 
			 В С Т А Н О В И В :
			 Підсудному предявлено обвинувачення у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, який поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, котра зазнала нападу (розбій), за таких обставин.
			07 квітня 2008 року у ОСОБА_2, який на той час не досяг повноліття, виник умисел на вчинення розбійного нападу стосовно пенсіонера ОСОБА_3
			З цією метою, керуючись корисливим мотивом, підсудний заздалегідь підготувався до вчинення злочину, а саме, перефарбував іграшковий пістолет, надавши вигляду справжньої зброї, і вирізав отвори для очей та рота в зимовій спортивній шапці, з метою приховати обличчя.
			Реалізовуючи злочинний намір, ОСОБА_2, одягнувши шапку та взявши згаданий пістолет, о 11:00 годині 08 квітня 2008 року прийшов до домоволодіння ОСОБА_3, яке розташоване по АДРЕСА_2
			Маючи намір примусити господаря передати майно, подзвонив у дзвінок, викликавши ОСОБА_3 на вулицю, де вчинив напад, націливши пістолет на останнього та висловився про здійснення ним пограбування.
			ОСОБА_3, сприйнявши іграшковий пістолет за справжню зброю, а погрозу підсудного як реальну, прийняв міри до самозахисту, змусивши ОСОБА_2 до втечі з місця вчинення злочину. 
			Отже, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України.
			Підсудний, даючи пояснення суду, визнав лише фактичні обставини справи.
			Твердив, що у такий спосіб намагався викликати у потерпілого фізичну агресію з метою змусити останнього спричинити йому тілесні ушкодження або ж позбавити життя.
			Пояснив, що вважав це єдиним способом припинення тривалого конфлікту батьків, змусивши матір прийняти рішення про переїзд з ним та братами і сестрами до іншого населеного пункту на постійне місце проживання.
			Суд, допитавши підсудного, потерпілого, свідків, експертів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину з таких підстав. 
			Перш за все, предявляючи обвинувачення підсудному, орган досудового слідства, не визначився з описом майна потерпілого (кошти, предмети побуту, одягу, їжа тощо), яким мав намір заволодіти ОСОБА_2.(Том І а.с.53)
			Однак, у постанові про порушення кримінальної справи стосовно підсудного зазначено, що останній мав намір заволодіти коштами ОСОБА_3.(Том І а.с.1)
			Із системного аналізу матеріалів дослідчої перевірки вбачається, що слідчий дійшов такого висновку після зясування суті вторинних пояснень ОСОБА_2.(Том І а.с.16-17)
			Ці пояснення підсудного відібрані з грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства і не можуть братись судом до уваги, як один із доказів вини ОСОБА_2, з таких підстав.
			Так, звертаючись до органів внутрішніх справ, потерпілий вказав, що напад вчинив підсудний.(Том І а.с.9)
			Пояснення ж ОСОБА_2 відібрала особа, яка за посадовими обовязками не мала повноважень на проведення дослідчої перевірки.
			Більше того, в матеріалах справи відсутні письмові вказівки керівника органу дізнання стосовно надання відповідного доручення ОСОБА_5 
			В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 не змогла пояснити, хто доручив їй відібрати пояснення у підсудного.
			На той час працівники органу дізнання достеменно знали, що підсудний не безпідставно підозрюється у вчиненні злочину, не досяг повноліття та страждає психічним захворюванням.(Том І а.с.6)
			Однак, всупереч аналізу положень ст.ст.45, 167-168 КПК України, опитали ОСОБА_2 за відсутності законного представника та захисника.
			Підсудний в судовому засіданні вказав, що не повідомляв працівнику міліції про наявність корисливого наміру в його діях, та, нечитаючи пояснень, розписався під ними.
			Свідок ОСОБА_5 показала, що рукописний текст про прочитання ОСОБА_2 пояснень виконала вона, оскільки він не зміг це зробити.
			Факт того, що підсудний не читав вторинні пояснення, доводиться не тільки його поясненнями в судовому засіданні, а і висновком комісії лікарів стосовно дослідження стану здоровя останнього станом на березень 2007 року. (Том І а.с.122) 
			Зокрема, ще тоді комісія лікарів-психіатрів встановила, що ОСОБА_2 читає по складам, а зміст прочитаного в цілому не розуміє.
			Як під час дослідчої перевірки, досудового та судового слідства підсудний надавав послідовні пояснення щодо відсутності в його діях корисливого мотиву.
			Зокрема, в первинних поясненнях, які відбирались за участі законного представника, твердив, що у такий спосіб намагався викликати у потерпілого фізичну агресію з метою змусити останнього спричинити йому тілесні ушкодження або ж позбавити життя.
			А причиною того слугував конфлікт між батьками, на котрий хотів вплинути таким чином, змусивши матір виїхати на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.(Том І а.с.14-15)
			Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надав під час допиту в якості підозрюваного, обвинуваченого та відтворення обстановки та обставин події злочину.(Том І а.с.30-31, 50-51, 55-56)
			Більше того, свідок ОСОБА_6, котра проживає разом з потерпілим, показала, що до приїзду працівників міліції підсудний надав їй такі ж пояснення стосовно підстав та мотиву вчинених дій.
			Допитана, як свідок, ОСОБА_4 (мати підсудного) пояснила, що їй син надав такі ж пояснення щодо вчиненого як і свідку ОСОБА_6
			З аналізу інших матеріалів справи вбачається відсутність доказів, які б прямо вказували на наявність у підсудного корисливого мотиву.
			Так, показання потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 надав первинні пояснення на місці вчинення злочину під впливом матері є лише припущенням, на якому не може ґрунтуватись обвинувачення.
			Зокрема, це заперечувала свідок ОСОБА_4, а дружина потерпілого, ОСОБА_6, вказала, що підсудний самостійно пояснював їй про причини вчиненого. 
			Судом детально перевірялись пояснення ОСОБА_2 стосовно взаємовідносин між матірю і батьком.
			Так, батьки підсудного одружились у 1989 році, а розлучились 14 лютого 2008 року за рішенням суду.(Том І а.с.120-121)
			Після розлучення та до порушення кримінальної справи сімя підсудного проживала в одному населеному пункті Компаніївського району Кіровоградської області.
			В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що її колишній чоловік, ОСОБА_7, котрий є батьком підсудного, тривалий час зловживав алкогольними напоями, не бажав займатись господарством та утримувати 6 дітей, серед яких ОСОБА_2 найстарший. 
			Окрім того, зазначила, що ОСОБА_7 не любив підсудного, оскільки останній допомагав їй у господарстві, та ображав його з приводу наявності психічних вад.
			Твердила, що підсудний часто був свідком сімейних сварок, під час яких ОСОБА_7 наносив їй тілесні ушкодження, та захищав її.
			Свідок ОСОБА_7, даючи показання суду не заперечував показання колишньої дружини стосовно тривалого конфлікту між ними.
			Визнав, що під час сварок наносив дружині тілесні ушкодження, а підсудний захищав матір.
			Окрім того, повідомив, що останній конфлікт з ОСОБА_4 мав місце 07 квітня 2008 року.
			Свідок ОСОБА_8, яка проживала по сусідству з родиною підсудного, надала суду показання, із змісту яких вбачається про наявність неприязних відносин між батьками ОСОБА_2
			Суд не бере до уваги характеристику взаємовідносин в родинні підсудного, яку надав орган місцевого самоврядування, оскільки в судовому засіданні селищний голова ОСОБА_9 не зміг чітко вказати, хто готував її зміст.(Том І а.с.132) 
			Більше того, за змістом характеристика суперечить показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, які узгоджуються між собою.
			Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту тривалого конфлікту між батьками підсудного, останній епізод якого мав місце напередодні 08 квітня 2008 року, очевидцем котрого був ОСОБА_2
			Для зясування питання про вплив конфлікту батьків на поведінку підсудного судом призначено комплексну судово-психолого-психіатричну експертизу з урахуванням наявності у ОСОБА_2 психічного захворювання, котре виявлене ще до порушення кримінальної справи.
			За своєю суттю комплексний психолого-психіатричний підхід до дослідження психіки підсудних з ознаками патології дає змогу повніше розкрити їхні реальні можливості, причини формування в них деяких особливостей, що впливають на поведінку в кримінальних ситуаціях.
			Так, експерти встановили, що за наявності психічних вад підсудного слід вважати осудним, а конфлікт батьків з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_2 є психотравмуючим для нього та таким, який впливав на його поведінку, змушуючи захищати матір.
			Водночас, експерти зазначили, що підсудний міг вважати одним із дієвих способів змушення батька не чинити насильство стосовно матері спричинення йому іншою особою тілесних ушкоджень.(Том І а.с.238-240)
			Надалі, суд з метою ретельної перевірки пояснень ОСОБА_2 в частині джерела інформації стосовно підготовки до вчинення діяння, яке орган досудового слідства кваліфікує як злочин, призначив додаткову згадану комплексну експертизу.
			Відповідаючи на запитання суду, експерти зазначили, що копіювання дій та використання по схожості, навіювання більш сильній особистості є характерними для людей з легкою розумовою відсталістю, на яку страждає підсудний.(Том І а.с.272-274)
			Відтак, цей висновок узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 стосовно отримання інформації про готування до вчинення імітації нападу на потерпілого з перегляду художнього фільму 07 квітня 2008 року.
			Разом з тим, при проведенні додаткової згаданої комплексної експертизи, яку виконали інші експерти-психіатри, останні вийшли за межі поставлених запитань та дійшли висновку, що підсудного слід вважати обмежено осудним.
			В судовому засіданні голова тієї комісії експертів, психіатр ОСОБА_10, не зміг пояснити, чому вони, складаючи висновок, вийшли за межі поставлених запитань.
			Більше того, мотивувальна частина висновку додаткової експертизи не містить відповідної аргументації стосовно незгоди з висновком попередньої комісії експертів.
			Також, суд зазначає, що при проведенні комплексної експертизи і додаткової такої ж експертизи комісії лікарів-психіатрів користувались одним і тим же обсягом матеріалів кримінальної справи.
			За таких обставин, суд не бере до уваги висновок додаткової комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи в частині визнання ОСОБА_2 під час вчинення діяння, яке орган досудового слідства кваліфікує як злочин, обмежено осудним.
			Отже, суд дійшов висновку, що підсудного слід вважати осудним.
			Доказом того є бажання ОСОБА_2 безпосередньо вплинути на поведінку батьків, змусивши останніх припинити насилля в сімї.
			З аналізу, встановлених судом обставин справи, вбачається, що орган досудового слідства не надав жодного доказу, який би спростовував пояснення підсудного стосовно відсутності в його діях корисливого мотиву.
			Натомість, пояснення підсудного стосовно відсутності згаданого мотиву узгоджується з сукупністю показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та висновками експертів.
			Відтак, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутня обовязкова складова субєктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, корисливий мотив.
			Як наслідок того, підсудний підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину.
			Керуючись ст.ст.321-324, 333-335 КПК України, суд 
			 З А С У Д И В :
			 ОСОБА_2 визнати невинним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.
			Запобіжний захід підписку про невиїзд скасувати.
			Речові докази вязану шапку та іграшковий пістолет знищити, металевий засув повернути потерпілому ОСОБА_3, а спортивну куртку ОСОБА_2.
			Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом 15 діб з моменту проголошення.
			 
				 Суддя _________

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...