Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2921/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано судом: 16.02.2011. Зареєстровано: 25.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
			 № 2- 6305
		
		2011 рік
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 лютого 2011 року Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		в складі: головуючого
		судді Антонюка О.А.
		при секретарі Ткаченко Л.М. 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 6 м. Дніпропетровська до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська, комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 6 м. Дніпропетровська, управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Дніпропетровська, треті особи ОСОБА_2, управління з прав захисту споживачів Дніпропетровської області про визнання незаконним нарахувань комунальних послуг, зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальної і моральної шкоди, 
		 ВСТАНОВИВ:
		 КЖЕП 6 м. Дніпропетровська 01 жовтня 2007 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися. ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявили свій самостійний зустрічний позов до КВЖРЕП Жовтневого району м. Дніпропетровська, КЖЕП № 6 м. Дніпропетровська, управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Дніпропетровська про визнання незаконним нарахувань комунальних послуг, зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальної і моральної шкоди. Вказані позови ухвалою суду були обєднані в одне провадження для їх спільного розгляду.
		Представник позивача КЖЕП 6 м. Дніпропетровська в своєму позові посилався на те, що користувачами в власниками квартири АДРЕСА_1 є відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, де вони прописані і зареєстровані, з відповідачем укладено договір про надання послуг з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території, який оформлено відкриттям особистого рахунку на імя відповідача ОСОБА_1, відповідач з сімєю користуються послугами, які надає позивач і зобовязані своєчасно проводити оплату цих послуг. Але відповідачі свої зобовязання перед позивачем в частині сплати за надані послуги не виконують в повному обсязі, склалася заборгованість, яка в добровільному порядку не погашена, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди. Відповідальність за скоєння цієї шкоди згідно з укладеним договором та законом повинні нести відповідачі. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування відповідачами наданими послугами з урахуванням уточнень і розрахунків складає 1521 грн. 51 коп.. Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на корпить позивача вказану суму збитків, а також на користь держави судові витрати, задовольнивши позов в повному обсязі. Зустрічний позов не визнав, вважає його необґрунтованим і безпідставним і просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах інших відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги до них визнав, пояснивши, що комунальні послуги позивачем та відповідачами за зустрічним позовом не надаються, сплачувати немає за що, він мав пільги по сплаті комунальних послуг, яких він незаконно позбавлений, надані відповідачами розрахунки його боргів по комунальним послугам не відповідають дійсності, неправомірними діями відповідачів їм завдано моральну шкоду, позовні вимоги до них безпідставні і просив в їх задоволенні відмовити, задовольнити зустрічні вимоги та зобовязати відповідачів поновити його пільги по сплаті комунальних послуг і укласти договір з ним та членами його сімї на утримання будинку та прибудинкової території, зобовязати відповідача замінити трубу холодного водопостачання до їх квартири та стягнути матеріальну і моральну шкоду.
		Представник управління з прав захисту споживачів Дніпропетровської області в судовому засіданні позовні вимоги до них не визнав в повному обсязі, пояснивши, що все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобовязань відносно позивачів на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
		Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, про що є письмове повідомлення, про причини не явки суду не повідомила. В письмовому зверненні до суду просила справу розглядати за її відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаної третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.
		Вислухавши пояснення представників позивача і відповідачів, відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступних підстав.
		Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу № 73 від 09 червня 2003 року управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради «Про реорганізацію житлово-експлуатаційних дільниць»комунальному житлово-експлуатаційному підприємству № 6 було передано на утримання, експлуатацію та ремонт житлові будинки, в тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі комунального виробничого житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська. Між позивачем та КВЖ РЕП Жовтневого району м. Дніпропетровська на виконання вищевказаного наказу № 104 від 21 серпня 2003 року укладено договір на утримання житлових будинків і прибудинкової території, відповідно до якого КВЖ РЕП Жовтневою району м. Дніпропетровська передав позивачу функції з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків квартиронаймачами житлових приміщень, що відповідно до п. 1.5. та 1.11 Статуту позивача є головною цілю його діяльності.
		Відповідач ОСОБА_1 та члени його сімї (інші відповідачі) зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1 згідно довідки № 1612 від 17 липня 2007 року. Відповідачі є користувачами та власниками цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 квітня 1999 року. Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території від 18 лютого 2006 року, який оформлено відкриттям особистого рахунку НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_1. Відповідачі фактично користуються послугами, які їм надає позивач, відмови від споживання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території (комунальних послуг) від відповідачів позивачу не надходило.
		Пунктом 5 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги (до яких відповідно до п. І ч. 1 ст. 13 цього ж закону віднесено і послуги з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території) у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Згідно п. 17 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року власники та наймачі квартир багатоквартирних будинків повинні вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за утримання будинку та при будинкової території щомісячно не пізніше 10 числа наступного, за оплачуваним місяцем.
		Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР. Пунктом 1 та 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19 червня 1992 року встановлено, що утримання приватизованих квартир, здійснюється за рахунок коштів власників згідно Правил користування приміщенням жилих будинків та при домовими територіями незалежно від форм їх власності та власники квартир багатоквартирних будинків є власниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, і зобов'язання приймати участь у загальних витратах з утримання будинку та при домової території у відповідності до своєї долі майна.
		Але відповідачі свої зобов'язання перед позивачем у частині сплати за надані послуги з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території не виконують у повному обсязі, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість у розмірі 1521 грн. 51 коп. станом на лютий 2011 року. Сума заборгованості розрахована на підставі розрахунку оплати та розрахунку квартплати по місяцям (розрахунок суми боргу), які подані суду. Нарахування плати за надані послуги з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території позивачем проводиться відповідно до тарифів, які були затверджені рішеннями виконкому Дніпропетровської міської ради: рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 5295 від 13 грудня 2005 року, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 4271 від 13 грудня 2007 року, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 57/26 від 26 грудня 2007 року, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 4382 від 20 грудня 2007 року, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 180 від 22 січня 2007 року, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 3763 від 20 листопада 2007 року та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 4083 від 22 грудня 2008 року та інш..
		Згідно з ст. ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового оборогу.
		Відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг наданих позивачем невиконані і заборгованість у розмірі 1521 грн. 51 коп. в добровільному порядку не погашено. Позивач звільнений рішенням № 21/6 сесії Дніпропетровської міської ради 5 скликання від 08 листопада 2006 року, рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 11/56 від 28 квітня 2010 року та інш. від сплати судового збору та втрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
		Статтею 1166 ЦК України встановлено право особи на відшкодування у повному обсязі майнової шкоди, завданої неправомірними діями особистому немайновому праву. Цією ж статтею на особу, яка завдала шкоди покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.
		В судовому засіданні знайшли своє підтвердження неправомірні дії відповідачів стосовно позивача та завдання цими діями шкоди правам позивача, а тому на відповідачів може бути покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.
		Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню. Стосовно зустрічних вимог вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Статтею 1166 ЦК України встановлено право особи на відшкодування у повному обсязі майнової шкоди, завданої неправомірними діями особистому немайновому праву. Цією ж статтею на особу, яка завдала шкоди покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.
		В судовому засіданні не знайшли своє обєктивного підтвердження неправомірні дії відповідачів за зустрічним позовом стосовно позивачів та завдання цими діями шкоди правам позивачів, а тому на відповідачів може бути покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі. Питання надання пільг було вирішено управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Дніпропетровська в передбаченому законом порядку і воно не оскаржене, сини ОСОБА_1 (відповідачі за первісним позовом) є повнолітніми і згідно закону не перебувають на утриманні батька, пільги на них не розповсюджуються. Стосовно заміни труб холодного водопостачання, то воно проводиться відповідно заявки в порядку черговості та технічної можливості з урахуванням терміну експлуатації, що і було підтверджено в ході судового засідання. 
		Ст. 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		В позовній заяві та під час судового розгляду відповідачами Вязовськими не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння цим позивачам за зустрічним позовом відповідачами моральних страждань, вони не довели вину відповідача, не надав доказів причинно-наслідкового звязку між діями (винними, а не будь-якими) третіх осіб, відповідача та начебто завданою шкодою.
		Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). 
		Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації, чого зроблено не було.. 
		Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
		Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
		Тобто, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано. 
		Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Таким чином неправомірними діями відповідачів, повязаними з невиконанням умов договорів, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному звязку зі вказаними діями відповідачів.
		Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідачів Вязовських проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не базуються на фактичних даних та обєктивно нічим не підтверджені. Сама по собі наявність чи відсутність договору на надання послуг безпосередньо з конкретним відповідачем, відсутність зареєстрованої власності на житло мешкання чи інше не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову КЖЕП 6, оскільки відповідачі прописані та зареєстровані у вказаному житлі, вважають його своїм і претендують на нього, користуються послугами позивача і частково виконує умови договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання шкоди).
		За таких обставин суд вважає, що позивач довів вину вказаних відповідачів в скоєнні шкоди шляхом утворення заборгованості по сплаті за надані послуги, згідно розрахунку з урахуванням часу користування послугами заборгованість складає 1521 грн. 51 коп., а тому можливо стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь КЖЕП № 6 м. Дніпропетровська заборгованість в сумі 1521 грн. 51 коп., стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь держави судові витрати: судовий збір 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 81 грн., а ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в задоволенні позову до КВЖРЕП Жовтневого району м. Дніпропетровська, КЖЕП № 6 м. Дніпропетровська і управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Дніпропетровська про визнання незаконним нарахувань комунальних послуг, зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальної і моральної шкоди слід відмовити.
		Таким чином, позов КЖЕП № 6 знайшов своє підтвердження в ході судового засідання і підлягає задоволенню в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.
		 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 23, 526, 549-552, 1166, 1167 ЦК України, п 5 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 17 Правил користування приміщеннями жилих будинків та будинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, ст. ст. 3, 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд 
		 ВИРІШИВ:
		 Позовні вимоги задовольнити.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 6 м. Дніпропетровська заборгованість в сумі 1521 грн. 51 коп.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь держави судові витрати: судовий збір 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 81 грн..
		ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в задоволенні позову до комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська, комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 6 м. Дніпропетровська і управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Дніпропетровська про визнання незаконним нарахувань комунальних послуг, зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовити.
		 Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
			 Суддя -

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...