Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-61027св10 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 20 квітня 2011 року                        м. Київ 
		 Колегія суддів Судової палати у цивільних справах 
		Верховного Суду України в складі 
		 головуючого       Патрюка М.В., 
		суддів:          Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., 
		Лященко Н.П.,    Охрімчук Л.І.,  
		 розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання додаткового договору недійсним, зобовязання вчинити певні дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2010 року, 
		 в с т а н о в и л а: 
		    У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що 3 грудня 2007 року між ним і публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі  ПАТ «Альфа-Банк») було укладено рамкову угоду про надання йому кредиту в розмірі 1 млн. 100 тис. доларів США. На виконання цієї угоди 3 грудня 2007 року й 28 грудня 2007 року були укладені договори про надання траншу в розмірі 1 млн. доларів США та відповідно         100 тис. доларів США. З метою забезпечення виконання зобовязання між ними також був укладений договір іпотеки від 3 грудня 2007 року, згідно з яким він передав банку в іпотеку належні йому на праві власності нежитлові приміщення та земельну ділянку площею 0,2276 га, що розташовані на АДРЕСА_1. Крім того, згідно з договорами поруки його батько, ОСОБА_4, і брат, ОСОБА_5, поручилися перед кредитором за виконання ним свого зобовязання. 
		   У грудні 2008 року він усно домовився з керівництвом Хмельницької філії ПАТ «Альфа-Банк» про надання йому відстрочки погашення сплати тіла кредиту на 6 місяців з обовязковою сплатою процентів, збільшивши в свою чергу предмет іпотеки за рахунок майна, добудованого до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. 5 грудня 2008 року було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 3 грудня 2007 року, згідно з яким він передав у іпотеку приміщення площею 1752,1 кв. м, вартістю 10220588 грн. Проте відповідач відмовився виконувати свої зобовязання щодо надання відстрочки погашення сплати тіла кредиту. 
		   Позивач вважав, що додатковий договір від 5 грудня 2008 року був укладений у результаті обману, тому, уточнивши позовні вимоги, просив на підставі ст. ст. 229, 230 ЦК України визнати недійсним укладений 5 грудня       2008 року додатковий договір до договору іпотеки від 3 грудня 2007 року; зобовязати приватного нотаріуса Шепетівського міського нотаріального округу       ОСОБА_6 зняти заборони, накладені згідно з договором іпотеки від          3 грудня 2007 року, та накласти заборону на частину нежитлового приміщення - приміщення № 1 площею 984,1 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1; вилучити з державного реєстру іпотек записи, внесені на підставі зазначеного договору іпотеки, та внести до державного реєстру іпотек відомості щодо приміщення № 1 площею 984,1 кв. м. 
		   
		Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від       17 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2010 року, позов задоволено частково: визнано недійсним додатковий договір до договору іпотеки від 3 грудня 2007 року, укладений 5 грудня 2008 року між ОСОБА_3 і ПАТ «Альфа-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу      ОСОБА_6; залишено накладену приватним нотаріусом ОСОБА_6 заборону на відчуження приміщення №1 загальною площею 984,1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1; у решті позову відмовлено.  
		 Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 липня 2010 року стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь        ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат: 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  
		 У касаційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. 
		 Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  
		 Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року. 
		    Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що додатковий договір від 5 грудня 2008 року укладався між сторонами з метою надання позивачу відстрочки погашення сплати тіла кредиту, що підтверджується заявою ОСОБА_3, зареєстрованою в банку за вхідним № 22 від 19 грудня 2008 року, згідно з якою останній у звязку з невиконанням домовленості щодо надання відстрочки погашення сплати тіла кредиту, просив скасувати спірний договір, і зазначив, що договором іпотеки від     3 грудня 2007 року не передбачено обовязок позивача укласти додатковий договір у разі здійснення ним без попередньої письмової згоди іпотекодержателя капітального ремонту, перебудування, добудови тощо предмета іпотеки. Крім того, вартість майна, переданого 3 грудня 2007 року в іпотеку, складала 8155820 грн., отже, у відповідача не було причин збільшувати розмір іпотеки на 5714334 грн.  
		 З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції.  
		     Проте погодитись із таким висновком судів попередніх інстанцій не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		     Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.  
		 Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. 
		    Предметом спору є визнання недійсним на підставі ст. 230 ЦК України укладеного 5 грудня 2008 року додаткового договору до договору іпотеки від     3 грудня 2007 року.  
		 Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1        ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.  
		 
		За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обовязковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.   
		 Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).  
		 Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		 Крім того, згідно із ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина обєкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину обєкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості. 
		 Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у звязку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.  
		 Проте в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 212-214 ЦПК України суди доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення вимог належним чином не перевірили;  не дали належної правової оцінки доводам й наданим доказам щодо укладення додаткового договору до договору іпотеки під впливом обману та не вказали, чи впливають вони на визнання спірного договору недійсним, з огляду на те, що оспорений договір є одночасно й способом забезпечення основного забезпечення; крім того, не встановили наявності підстав для визнання недійсним правочину за ст. 230 ЦК України.     
		 За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам          ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.  
		    
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  
		 у х в а л и л а:  
		 Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. 
		 Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від       17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від          28 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.   
		     Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 Головуючий                М.В. Патрюк    
		                  
		Судді:                   Т.Є. Жайворонок 
		                         
		Д.Д. Луспеник 
		 Н.П. Лященко 
		 Л.І. Охрімчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...