Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 42/232-7/667 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2011. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			"21" квітня 2011 р. Справа № 42/232-7/667   
				 
					 
				
				Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			
			
			ГоловуючогоКота О.В.  
			суддівШевчук С.Р. (доповідач)
			Кролевець О.А. 
			розглянувши касаційну скаргуАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 
				на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р.  
					у справі№42/232-7/667 господарського суду міста Києва 
						за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 
							доАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 
								третя особаКиївська міська державна адміністрація 
									простягнення 54234,90 грн. 
										та за зустрічним позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 
											доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 
												провизнання недійсним договору №06/08-2051 БО-41 від 16.10.2008р. 
													 
												
												В судовому засіданні взяли участь представники:
											
											-          позивача: Слюсар М.О. дов. №182/10 від 23.12.2010р.
										
										-          відповідача: Матвеєва В.П. дов. №Д07/2011/01/04-2 від 04.01.2011р. 
									
									                     Тарасюк В.В. дов. №Д07/2011/01/27-2 від 27.01.2011р.
								
								В С Т А Н О В И В:
							
							 В квітні 2009 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Київська міська державна адміністрація про стягнення 2 743,14 грн. інфляційних нарахувань, 2 336,84 грн. пені та 292,11 грн. 3% річних. (з урахуванням уточнень позовних вимог).
						
						В липні 2009 року в порядку ст. 60 ГПК України Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" подала зустрічний позов до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним Договору поставки природного газу №06/08-2051 БО-41 від 16.10.2008р.
					
					Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2010р. (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. (головуючий Сотніков С.В., суддів Дзюбко П.О., Сулім В.В.) у справі №42/232-7/667 первісний позов задоволено повністю в частині стягнення пені, збитків внаслідок інфляції та 3 % річних. 
				
				Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2743,14 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 292,11 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2336,84 грн. пені, 53,72 грн. витрат по оплаті державного мита, 11,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
			
			В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.
			Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
			Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
			Третя особа не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.
			В судовому засіданні 18.04.2011р. оголошувалась перерва до 21.04.2011р.
			Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
			Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 16 жовтня 2008 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник) та Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (покупець) укладено Договір № 06/08-2051 БО-41 поставки природного газу заводу “Енергія” Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов’язався передати протягом жовтня–грудня 2008 року газ в обсязі до 202 тис. м3, а покупець - прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 Договору та додаткової угоди до цього договору № 1 від 26 листопада 2008 р., яка є невід’ємною його частиною.
			На виконання умов Договору, позивач протягом жовтня-грудня 2008 року передав у власність відповідача природний газ в обсязі 27,215 тис. м3 вартістю 47607,39 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2008 на суму 13047, 94 грн.; від 30 листопада на суму 8508,79 грн. та від 31 грудня 2008 на суму 26050,66 грн.
			В свою чергу, відповідач умови Договору виконав у повному обсязі 06.04.2009р. шляхом оплати вартості всього отриманого газу, проте така оплата здійснена з порушенням встановленого Договором строку.
			Відповідно до ч. 2 п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. 
			Суду надано три акти прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2008 на суму 13047, 94 грн.; від 30 листопада на суму 8508, 79 грн. та від 31 грудня 2008 на суму 26050,66 грн. дані акти оформлені належним чином та підписані сторонами Договору. Достовірних та переконливих доказів підписання АЕК "Київенерго" вказаних актів іншого числа, ніж того, що вказано в акті суду не надано.
			У зв'язку з простроченням виконання зобов’язання за Договором №06/08-2051 БО-41 від 16 жовтня 2008 р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.
			Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
			Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.
			В пункті 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За розрахунком позивача, який визнаний судом обґрунтованим, розмір пені складає 2 336,84 грн., враховуючи, що відповідач припустився прострочення платежу з 11.11.2008р. по 06.04.2009р.
			За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення передбаченої п.7.2 Договору пені.
			Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суди задовольнили вимоги і в частині стягнення 2 743,14 грн. інфляційних втрат та 292,11 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.11.2008р. по 06.04.2009р.
			Щодо зустрічних позовних вимог, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про їх безпідставність, враховуючи наступне.
			В обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання Договору недійсним, відповідач посилається на те, що спірний Договір був укладений АЕК “Київенерго” під впливом тяжких обставин, а саме: необхідністю виконання розпорядження Київської міської ради від 15 вересня 2008 року № 1247 “Про початок опалювального сезону у м. Києві”; необхідністю запобігання відключенню споживачів теплової енергії внаслідок припинення або обмеження газопостачання на виробничі об'єкти АЕК “Київенерго”; неповного виконання Київською міською державною адміністрацію своїх обов'язків щодо відшкодування АЕК “Київенерго” різниці між затвердженим розміром тарифів на теплову енергію та економічно обгрунтованими витратами на її виробництво; монопольним становищем ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на ринку постачання природного газу та відсутністю альтернативного постачальника.
			Відповідно до ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
			У розпорядженні Київської міської ради від 15.09.2008 № 1247 “Про початок опалювального сезону у м. Києві”, відсутні будь-які вказівки чи посилання, які б в силу свого змісту прямо чи опосередковано вказували на необхідність укладення АЕК “Київенерго” спірного договору саме з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.
			Крім того, нормативний акт взагалі не може кваліфікуватись як тяжка обставина для позивача за зустрічним позовом, у розуміння ст. 233 ЦК України.
			Його видання має систематичний (щорічно) характер, а тому можна зробити висновок, що позивач за зустрічним позовом заздалегідь був обізнаний про його видання, а відповідно і про можливі негативні наслідки, а його невиконання не може призвести до незворотних наслідків для АЕК “Київенерго”.
			Щодо зазначення АЕК “Київенерго” в якості тяжкої обставини необхідність запобіганню відключенню споживачів теплової енергії внаслідок припинення або обмеження газопостачання на виробничі об'єкти АЕК “Київенерго” слід зазначити наступне.
			Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1687 “Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення” цей Порядок визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу (далі - споживач) у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, на період різких похолодань (далі - відповідний графік), а також відсутності у споживачів планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць (далі - ліміт природного газу), який виділяється постачальником в установленому порядку.
			Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1687 “Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення” газопостачання може бути припинено (обмежено) споживачем або газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством чи Державною інспекцією з енергозбереження. 
			Згідно п. 3 зазначеної Постанови газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання.
			Крім того, при вчиненні дій пов'язаних з припиненням подачі газу підприємства виконують вимоги п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”, відповідно до якого газотранспортні та газодобувні підприємства НАК “Нафтогаз України”, а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу: обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів.
			З матеріалів справи вбачається, що АЕК “Київенерго” отримала кошти в якості компенсації різниці між підтвердженими затратами на виробництво теплової енергії і тарифами, встановленими в м. Києві. Таким чином, зазначене посилання як на тяжку обставину здійснено відповідачем безпідставно.
			Крім того, відповідач не був позбавлений права на захист свого порушеного права в судовому порядку шляхом заявлення позову до Київської міської державної адміністрації про зобов'язання затвердити економічно обґрунтовані тарифи. Також АЕК “Київенерго” не позбавлений й права звернутись з позовом про відшкодування збитків завданих дією економічно необгрунтованих тарифів.
			АЕК “Київенерго” вказує на монопольне становище ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, що призводить до неможливості укладення договору з альтернативним постачальником.
			Однак, господарському суду не надано доказів того, що ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” є монополістом в сфері постачання природного газу.
			Відповідно до постанови КМУ № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”, реалізація природного газу для задоволення потреб установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, здійснюється дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, що не перевищують граничних рівнів цін на природний газ, установлених Кабінетом Міністрів України.
			Згідно п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” визначення становища суб'єктів господарювання на ринку належить до компетенції Антимонопольного комітету.
			Поняттю “суб'єкт природних монополій” надано визначення ст. 1 вказаного Закону, відповідно до якої під цим поняттям розуміють суб'єкта господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
			ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” не визнана у встановленому Законом порядку монополістом щодо такого товару як постачання природного газу.
			Крім того, згідно ч. 2 ст. 5 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень. Порядок ведення такого переліку та методика включення визначені відповідно Положенням про складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій, яке затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.12.2006р. № 537-р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2006р. за № 1358/132) та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.20025р. № 49-р (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за №. за № 317/6605).
			Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність тяжких обставини в розумінні статті 233 ЦК України при укладенні спірного Договору, оскільки позивач не є монополістом в сфері постачання газу, а відповідач не був позбавлений права у виборі контрагента для укладення договору з постачання природного газу, відповідач отримує субвенції з державного та місцевого бюджету в якості компенсації різниці між затратами на виробництво теплової енергії і затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами.
			В обґрунтування укладення спірного Договору на вкрай невигідних умовах відповідач посилається на п. 5.1. Договору, яким сторонами узгоджено нарахування та сплата покупцем збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (12%) на витрати постачальника. 
			На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06р. № 605 “Про деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України” із змінами і доповненнями та наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.04.08р. №247 НАК “Нафтогаз України” наказом №199 від 26 травня 2008 року, затвердила прейскурант цін на природний газ ресурсів НАК “Нафтогаз України” для застосування дочірніми компаніями (підприємствами), у статутному фонді яких, Компанії належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами (компаніями) і ввела його в дію з 1 червня 2008 року.
			Відповідно до п. 3, 4 цього прейскуранту, затверджені ціни на природний газ без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки 12% до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат НАК “Нафтогаз України” на його реалізацію.
			Відповідно до ч. 1 п. 1. Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ (далі - Порядок), затвердженого постановою КМУ від 11.06.05 №442, збір у вигляді цільової надбавки визначено у відповідних відсотках (в залежності від категорії споживачів) до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
			Частиною третьою визначено, що під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість. 
			Таким чином, застосування збору до затвердженого тарифу на природний газ в розмірі 12 % у вигляді цільової надбавки передбачено чинними нормативно-правовими актами.
			Пунктом 3.9. спірного Договору встановлено умови за існування яких постачальник має право припинити або обмежити постачання газу.
			Безпідставними є посилання відповідача на невідповідність зазначеного пункту Договору вимогам законодавства спростовується тим, що відповідно до постанови КМУ № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”, споживачі, які не уклали договорів про закупівлю природного газу та/або не здійснюють розрахунків за використаний природний газ і послуги з його транспортування, обмежуються у газопостачанні або відключаються від газових мереж у встановленому порядку.
			Крім того, порядок припинення або обмеження постачання газу визначений у постанові Кабінету Міністрів України № 1687 “Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення” від 08.12.2006 року.
			Відповідно до п. 7.9 спірного Договору у разі відхилення фактичного обсягу споживання газу від підтвердженого постачальником та/або узгодженого сторонами планового обсягу поставки у бік збільшення, покупець зобов’язується до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сплатити вартість спожитого газу понад плановий обсяг. В іншому разі покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і планового обсягу поставки.
			На думку відповідача, зазначена умова Договору є вкрай неприйнятною для нього.
			Проте, чинним законодавством, зокрема постановою КМУ № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” передбачено наступний порядок забезпечення споживачів природним газом.
			Мінпаливенерго, Мінекономіки і НКРЕ разом з НАК “Нафтогаз України” щороку розробляють прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні (з поквартальною розбивкою) з урахуванням потреби в ньому національної економіки, бюджетних установ та організацій, населення, а також можливостей газотранспортної системи і не пізніше ніж 20 грудня року, що передує планованому, подають на затвердження Кабінету Міністрів України.
			Контроль за дотриманням прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні здійснюють Мінекономіки, Мінпаливенерго, НКРЕ.
			НАК “Нафтогаз України” на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні розробляє на кожний наступний місяць розрахунковий (плановий) баланс надходження та розподілу природного газу в Україні, який не пізніш як за три дні до початку місяця доводяться до відома Мінпаливенерго, Мінфіну, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та НКРЕ.
			Зазначеною постановою встановлюється певний порядок дій уповноважених органів, щодо визначення обсягів споживання газу споживачами, так і контроль за кількістю споживання встановлених об'ємів газу, тобто встановлюється певна дисципліна щодо порядку і кількості споживання газу. 
			Неприпустимим є відхилення фактичних обсягів споживання газу від узгоджених сторонами, так як це впливає на відхилення фактичних обсягів споживання від планового балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, що розробляється НАК “Нафтогаз України” на кожний місяць, а тому штраф у розмірі 200% за відхилення фактичного обсягу споживання газу від узгодженого сторонами - є співмірною та цілком припустимою санкцією за порушення дисципліни споживання газу.
			Отже, враховуючи вищевикладене, господарські суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним спірного Договору.
			Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
			З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст.33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судового рішення.
			Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
			 П О С Т А Н О В И В:
			          
			Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. у справі №42/232-7/667 залишити без змін.
			 Головуючий                                                             О.В. Кот 
			С у д д я                                                                       С.Р. Шевчук 
			С у д д я           О.А. Кролевець

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...