Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1/416 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2011. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29.04.2011                                                                                           № 1/416
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Яковлева М.Л.
		суддів:           
		при секретарі:           
		за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.04.2011 року по справі № 1/416 (в матеріалах справи)
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ на рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 31.01.2011 року) у справі № 1/416 (суддя – Мельник В.І.)
		 за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія 
		«Київводоканал», м. Київ
		до           житлово-будівельного кооперативу «Алмаз - 3», м. Київ 
		про: стягнення 67900,90 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернулося відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» до житлово-будівельного кооперативу «Алмаз - 3», м. Київ про стягнення боргу в розмірі 67900,90 грн. за договором № 06591/4-08 від 28.04.2006 року, а сааме - 58926,83 грн. основного боргу, 4436,38 грн. – пені, 911,43 грн. 3% річних, 3626,26 грн. інфляційних.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року (підписаного 31.01.2011 року) в позові відмовлено повністю, оскільки позивачем документально не підтверджено наявність боргу відповідача перед останнім.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
		Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року по справі № 1/416 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 12.04.2011 року. 
		Колегією апеляційного суду неодноразово оголошувалася перерва для надання можливості сторонам подання додаткових доказів, зокрема щодо встановлених тарифів та об’ємів поставленої води та прийнятих стоків.
		Відповідач, скориставшись своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 96 ГПК України, подав до суду апеляційної інстанції заперечення проти вимог апеляційної скарги.
		Крім того, позивачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, подано документи, що підтверджують зміну назви організаційно-правової форми із відкритого акціонерного товариства у публічне акціонерне товариство. Оскільки реорганізації товариства не відбулося, підстави для застосування процесуального правонаступництва в порядку ст. 25 ГПК України відсутні.
		Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року по справі № 1/416 – залишається без змін, виходячи з наступного.
		Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
		Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06591/4-08 від 28.04.2006 року про постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі (далі –договір). 
		Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України від 01.07.1994 року (які діяли на момент укладення договору) тощо. 
		На момент виникнення спірних відносин, тобто за період виникнення боргу з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року включно, діяли Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального гсоподарства України № 190 від 27.06.2008 року.
		Підпунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента (п. 2.1.2 договору).
		В пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 року вказано, що рахунки за спожиту питну воду здійснюються на основі показників засобів обліку.
		Підпунктом 2.1.4. договору регламентовано, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.
		Відповідно до п. 3.14 Правил, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року відповідачу надано позивачем послуги з водопостачання питної води та скид стічних вод в обсязі 10356 куб.м. Крім того, позивачем також заявлено до стягнення суму боргу за надання послуг водовідведення питної води, що йде на підігрів в кількості (стоки) 23272 куб.м. та послуг з надання питної води, що йде на підігрів в кількості 21554 куб.м.
		Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг. 
		Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
		Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами виник спір щодо застосування тарифів, на підставі яких вираховується сума, яку відповідач повинен сплатити відповідно до умов договору та встановлених тарифів позивачу за надані послуги, оскільки відповідач вважає, що ним в повному обсязі оплачено послуги з питного водопостачання та водовідведення. Заявлення позову за постачання питної води, що йде на підігрів та відповідно стоки питної води, що йде на підігрів відповідач вважає безпідставним.
		Апеляційним господарським судом перевірено обставини на які посилається відповідач, як на підставу свої заперечень та зазначає наступне.
		Одним із тверджень відповідача є те, що позивачем порушено умови договору, зокрема п.п. 2.2.1., а саме, позивачем порушено порядок доведення постачальником абоненту інформації щодо встановлення нових тарифів, оскільки за умовами договору в разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у рахункових документах без внесення змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів. Внаслідок цього, на думку відповідача, він повинен розраховувати суму до сплати лише на підставі повідомлених йому тарифів позивачем. Однак, це не відповідає дійсності.
		Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. 
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		А тому, колегія апеляційного суду не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), а відтак ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги не погоджуються сторонами договору, а встановлюються централізовано та відповідно споживачі повинні бути обізнані у зміні тарифів, тим більше, що споживачем є комунальне підприємство.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Згідно статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
		Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. 
		Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Алмаз – 3» станом на 30.09.2010 позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а саме № 516,517 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року (т. 1 а.с. 133). 
		Однак, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду № 516, № 517 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року та № 1332 від 30.11.2009 року, не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку. Крім того, не набули також чинності розпорядження № 1576 від 30.10.2006 року, № 143 від 12.02.2007 року, № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2007 року.
		Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що розпорядження № 1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води» визнано недійсним та скасовано постановою господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007 року; розпорядження № 640 від 30.05.2007 року визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 року у справі № 8/131; дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 року зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 842-р «Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві»; розпорядження № 517 від 29.04.2009 року визнано незаконним і не чинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі № 2а-2292/09.
		Внаслідок викладеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» від 28.08.2002 року № 1680, чинним протягом спірного періоду. Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 грн. з ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін. Враховуючи, що за спірний період позивачем відповідачу було поставлено і, відповідно, відведено 10 356 м3 питної води, оплата за вказані послуги підлягає в сумі 8450 грн. 50 коп. (10356 х 0,816). 
		Судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем, що відповідачем було здійснено оплату за послуги з постачання питної води та водовідведення в сумі 28780,92 грн., що значно більше ніж підлягає оплаті за вказані послуги, а відтак, колегія апеляційного господарського суду встановила факт відсутності боргу відповідача перед позивачем за надання зазначених вище послуг.
		Пунктами 1.3, 12.2 Правил № 65 від 01.07.1994 року (які діяли на момент укладення договору) встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені зазначеними Правилами. 
		Тобто, водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок. Як вбачається з розрахунку позивача, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до договору. 
		Пунктом 12.17 Правил № 65 (які діяли на момент укладення договору) передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. 
		Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води. Більш того, відповідно до довідки СВП «Енергозбут Київенерго», житловий будинок, який знаходиться з адресою просп. Корольова 6 та обслуговується ЖБК «Алмаз - №» взагалі не обладнаний пристроєм комерційного обліку, що не дає змоги отримати інформацію про обсяги та параметри холодної води, що іде на підігрів та використовується для цілей гарячого водопостачання (т. 1 а.с. 99). Відносно вимог про стягнення заборгованості в частині прийняття стоків гарячої води суд апеляційної інстанції встановив, що позивач кількість стоків гарячої води визначив на рівні кількості води, яка використовується для отримання гарячої води, а первинних документів, які б фіксували таку кількість, матеріали справи не містять. Тому позовні вимоги в частині стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають.
		Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води. 
		Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в постанові № 23/490 від 12.04.2011 року.
		Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано. 
		Таким чином, апеляційний суд підтримує висновок місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за послуги з постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води (код 8-51144) задоволенню не підлягають як безпідставні. 
		Інші доводи апеляційної скарги апеляційним судом до уваги не приймаються в зв’язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
		В зв’язку з викладеним вище, апеляційним суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, внаслідок чого колегія погоджується з судом першої інстанції, що позивачем документально не підтверджено наявність боргу відповідача перед останнім.
		За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
		Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. 
		Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року у справі № 1/416 –залишається без змін.
		З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
		  ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року у справі № 1/416 залишити без задоволення.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року у справі № 1/416 залишити без змін.
		3. Матеріали справи № 1/416 повернути до господарського суду міста Києва.
		 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
		Головуючий суддя                                                                       
		 Судді                                                                                          
		 
			 04.05.11 (відправлено)

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...