Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 55/340 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2011. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			"11" травня 2011 р. Справа № 55/340   
				 
			
			Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
			Головуючого судді Кузьменка М.В.,
			суддів Васищака І.М.,
			Палій В.М.,
			 
				 
				розглянувши 
				касаційну скаргу          
				Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" 
				на рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. 
				у справі № 55/340 Господарського суду м. Києва

за позовомСлужби безпеки України

до
				проДочірнього підприємства "Дніпровський круг"
				стягнення 663 559,74 грн.  
					 
				
				за участю представників:
				Служби безпеки України –Рященко О.О., Скрипніков Д.С.; 
				 ДП "Дніпровський круг"–не з'явилися; 
				 в с т а н о в и л а :
				 Служба безпеки України звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" штрафні санкції у розмірі 663 559,74 грн.
				В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 19/2-19 від 23.06.2008 р. про придбання житла на умовах пайової участі у будівництві житлового будинку в частині своєчасного введення в експлуатацію житлового будинку (а.с.2-5).
				Відповідач у справі – ДП "Дніпровський круг" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що 02.10.2010 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", згідно якого до 02.10.2011 р. введено мораторій на нарахування та виплату забудовниками штрафних санкцій. Вказаний Закон, згідно тверджень відповідача, має зворотню дію в часі відповідно до ст. 58 Конституції України (а.с.47-48).
				Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2010 р. позов задоволено повністю (а.с.55-59).
				Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
				-          відповідач порушив умови договору в частині своєчасного введення в експлуатацію житлового будинку;
				- за несвоєчасне введення в експлуатацію житлового будинку договором передбачена відповідальність у вигляді штрафу, вимоги про стягнення якого обгрунтовано заявлені позивачем.
				Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2010 р. залишено без змін (а.с.93-96).
				Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП "Дніпровський круг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
				Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (а.с.106-111).
				До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ДП "Дніпровський круг" подало клопотання про зупинення касаційного провадження до вирішення справи про банкрутство відповідача № 28/96-б Господарського суду м. Києва.
				Подане клопотання колегією суддів відхилено, з огляду на наступне.
				Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами. 
				В силу ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
				Таким чином, касаційна інстанції перевіряє законність винесеного у справі рішення і не може брати до уваги обставини, які не встановлені при його прийнятті. 
				Отже, розгляд Господарським судом м. Києва справи № 28/96-б про банкрутство ДП "Дніпровський круг" не перешкоджає розгляду поданої касаційної скарги по суті.
				Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
				Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.
				23.06.2008 р. між сторонами у справі – Службою безпеки України та ДП "Дніпровський круг" укладено договір № 19/2-19 про придбання житла на умовах пайової участі у будівництві житлового будинку в м. Боярка, вул. Білгородська, Києво-Святошинського району Київської області.
				За умовами даного договору позивач зобов’язався сплатити 11265870,00 грн., а відповідач –у термін до 20.12.2008 р. передати 25 квартир загальною площею 1463,1 кв.м. в м. Боярка, вул. Білгородська, Києво-Святошинського району Київської області. 
				Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.
				Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
				Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір. 
				При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
				Умовами договору (п. 3.3.2.) передбачено, що замовник має право у випадку порушення терміну будівництва, неякісного виконання будівельних робіт, вимагати сплату штрафу та усунення недоліків за рахунок виконавця. 
				Вимоги позивача у даній справі мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за таким договором в частині введення в експлуатацію будинку у встановлений договором строк.
				Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
				Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
				Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
				Судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору сплачено відповідачу аванс у розмірі 10702576,50 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 2 та № 27 від 26.06.2008 р. 
				Натомість відповідач свої зобов'язання не виконав, у строк, встановлений договором, будинок в експлуатацію не ввів.
				Так, згідно п. 1.3. договору, кінцевий термін, до якого мав бути введений в експлуатацію житловий будинок, - грудень 2008 року. 
				В силу ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, на строк дії цієї статті (до 01.01.2013 р.) не здійснюється; ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва переноситься на більше ніж 18 місяців. 
				У зв’язку з перенесенням строків виконання зобов’язання на 18 місяців, термін здачі в експлуатацію об’єкта будівництва було перенесено на 30.06.2010 р. 
				Таким чином, строк введення житлового будинку відповідачем прострочено, починаючи з 01.07.2010 р. 
				Судами встановлено, що розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснено за період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р.
				Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. 
				В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена неустойка, штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
				Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. 
				Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків введення в експлуатацію будинку, зазначеного у п. 1.1. договору, у вигляді штрафу у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від суми фактично сплачених коштів (п.4.6. договору).
				Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог про стягнення штрафу за період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р. у розмірі 663 559,74 грн. правильний.
				Суди попередніх інстанцій обгрунтовано не застосували до спірних правовідносин норми Закону України № 2504-VI "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким продовжено дію абз. 2 ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", але не більше ніж на 12 місяців з дня набрання чинності Законом від 09.09.2010 р., оскільки штрафні санкції нараховані позивачем за період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р., тобто до набрання чинності Законом України № 2504-VI, але після закінчення 18- місячного терміну з кінцевої дати, коли мав бути введений в експлуатацію будинок, який став предметом договору між сторонами, отже, в цей період норми ч. 4 ст. 3 Закону України України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", які дають можливість забудовнику не сплачувати штрафні санкції за вказаним договором, не діяли. 
				Посилання скаржника на те, що норми Закону України № 2504-VI мають зворотну дію в часі правильно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій.
				Так, згідно п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, вказане положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина, тобто лише фізичної особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому акті. Між тим, у Законі України № 2504-VI такої вказівки не міститься.
				За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р., якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2010 р., немає. 
				З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів 
				П О С Т А Н О В И Л А :
				постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. у справі № 55/340 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" –без задоволення.
				Головуючий суддя Кузьменко М.В. 
				Судді Васищак І.М. 
				Палій В.М.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...