Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-291/09 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.05.2011. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				 
					 
				
				Справа: № 2-а-291/09 Головуючий у 1-й інстанції: Гибало О.І. 
			
			Суддя-доповідач: Степанюк А.Г. 
			 ПОСТАНОВА
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 "05" квітня 2011 р. м. Київ
			Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
			головуючого судді - Степанюка А.Г.,
			суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
			при секретарі - Шейко К.В. 
			розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора Черкаського взводу ДПС Гнатенка Віталія Володимировича про скасування постанови про накладання штрафу, -
			В С Т А Н О В И Л А:
			У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до інспектора Черкаського взводу ДПС Гнатенка Віталія Володимировича про скасування постанови про накладання штрафу.
			Постановою від 18.05.2009 р. у задоволенні позову було відмовлено.
			Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права.
			Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, з ухваленням нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити повністю, з наступних підстав.
			Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та наявних фотодокументів автомобіль «Хонда»№ НОМЕР_1 5 лютого 2009 року о 10 год. 27 хв. на 49 км автодороги «Золотоноша-Сміла»був зафіксований на швидкості 109 км/год технічним приладом фіксації «Візир»в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год.», чим перевищив дозволену швидкість руху на 39 км та порушив вимоги п. 12.9 «б»ПДР України. Зазначений факт зафіксований в постанові № 39 від 05.02.2009 р. якою на Позивача ОСОБА_2 за правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
			Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР України засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст. 14-1 КУпАП.
			Проте колегія суддів вважає, що така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав. 
			Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами; фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
			Слід врахувати, що фотографія зроблена приладом «Візир»відображає автомобіль, але не відображає самого місця скоєння правопорушення, на підставі цього можна зробити висновок, що фотографія може бути зроблена в любому місці.
			Кут огляду приладу «Візир», відповідно до його ТТХ, набагато більший кута захвату відео/фото-камери, з чого виходить, що швидкість визначена приладом «Візир»зовсім не обов'язково належить автомобілю на зображенні, тому що швидкість може належати автомобілю що рухався поруч з більшою швидкістю ніж автомобіль на зображенні, або з більшою відображаючою поверхнею на момент фіксації швидкості
			В постанові зазначено, що фотоматеріали отримано за допомогою працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобу «Візир»№0812400, хоча в «Методичних рекомендаціях по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості «Візир» зовсім немає такого поняття, як робота в автоматичному режимі, а робота такого приладу відбувається тільки в ручному режимі. 
			Відповідно до ст.14-1 КУпАП, пристрій, який робить фіксацію правопорушення ПДР повинен працювати в автоматичному режимі, а пристрій «Візир»не дозволяє працювати і фіксувати транспортні засоби в автоматичному режимі, тобто без втручання людини (інспектора) він не в змозі автоматично зафіксувати правопорушення, в даному випадку інспектор натиснувши кнопку фіксації, вибравши відповідний проміжок часу натиснув кнопку фіксації, і зафіксував вибраний ним момент часу, автомобіль та місце фіксації.
			Відповідно до Закону України «Про міліцію», співробітник міліції повинен припиняти адміністративні правопорушення, а також відповідно до п.12, Наказу від 13.11.2006 № 1111, Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України інспектору чітко визначено активно реагувати і припиняти правопорушення в тому числі, перевищення швидкості, а не спостерігати за правопорушенням, яке відбувається в його присутності. Такі завдання працівників ДПС зазначені і у відомчому наказі МВС України.
			Сам факт не припинення правопорушення позбавив особу, яка керувала транспортним засобом можливості об'єктивно оцінити те, що відбувалося на місці і вказати інспектору на можливі причини помилкової фіксації швидкості автомобілю, що в свою чергу ставить під сумнів місце, час та швидкісний режим зазначений в постанові про правопорушення.
			Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
			Відповідно до пп..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
			У постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Фактично співробітником ДАІ, що склав постанову, було продемонстровано тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля позивача неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача.
			При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості, можливо поряд із більшою швидкістю рухалися декілька автомобілів. 
			Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,' винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані" встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
			Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим. Оскільки показання технічного приладу (ВІЗІР №0812400) не містить функції фіксації будь-яким способом, факту перевищення швидкості руху, як в даному випадку, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення. 
			Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
			Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
			Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 коментованого кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
			Враховуючи наведене, колегія суд приходить до висновку, що постанова інспектора адміністративної практики за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки винесена без достатніх доказів.
			Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення визначені ст. 202 КАС України.
			Враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи.
			Згідно із п. 3 ст. 198 та ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
			В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що Постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, тому, постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2009 р. підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, якою адміністративний позов задовольняється повністю.
			Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
			ПОСТАНОВИЛА:
			Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2009 р. скасувати, з ухваленням нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
			Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Черкаського взводу ДПС Гнатенка Віталія Володимировича СА № 39 від 05.02.2009 р.
			Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
			 Головуючий суддя А.Г. Степанюк 
			Судді В.В. Кузьменко
			О.І. Шурко

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...