Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1640/10 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.05.2011. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №2-71/11 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 квітня 2011 року Соломянський районний суд м. Києва
		в складі головуючого судді - Калініченко О.Б.
		при секретарі - Войцеховській М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Оранта»про відшкодування шкоди, завданої порушення авторських прав, - 
		 В С Т А Н О В И В :
		 Позивачі 17.02.2010 року звернулись до суду з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з відповідача за порушення особистих немайнових авторських прав ОСОБА_4 та майнових авторських прав на 286 (двісті вісімдесят шість) творів ОСОБА_4 за неправомірне їх використанні при виготовленні та розповсюдженні видання «ІНФОРМАЦІЯ_2):
		на користь позивача ОСОБА_1 - компенсацію за порушення авторських прав в розмірі 3 304786,66 грн., що еквівалентно 3802,98 розмірам мінімальних заробітних плат станом на момент подання позовної заяви; суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.; суму понесених позивачем витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн. та витрат на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 15000 грн.
		на користь позивачки ОСОБА_2 - компенсацію за порушення авторських прав в розмірі 3 304786,66 грн., що еквівалентно 3802,98 розмірам мінімальних заробітних плат станом на момент подання позовної заяви; суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.;
		на користь позивача ОСОБА_3 - компенсацію за порушення авторських прав в розмірі 3 304786,66 грн., що еквівалентно 3802,98 розмірам мінімальних заробітних плат станом на момент подання позовної заяви; суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
		Також просили зобовязати відповідача відновити порушені особисті немайнові авторські права ОСОБА_4 та майнові авторські права позивачів шляхом опублікування за кошти відповідача в газетах «Урядовий кур'єр»та «Юридична практика»рішення суду по даній справі та інформацію про допущені порушення авторських прав на 286 творів ОСОБА_4 у місячний термін після набрання рішенням законної сили.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначали, що через книжкові магазини та мережу Інтернет в України здійснюється реалізація видання «ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому розміщено 286 творів видатної української майстрині наївного малярства ОСОБА_4 та видавцем і виготовлювачем оригінал-макету якого є відповідач. 
		Виходячи з того, що відповідно до ст. 437 ЦК України та ст. 7 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права, на сьогоднішній день єдиними та повноправними правовласниками авторських прав на твори ОСОБА_4 є лише позивачі, виключно яким як спадкоємцям на всі твори ОСОБА_4 належить весь спектр майнових авторських прав, які третім особам ніколи не відчужувались за будь-якими договорами ані самою ОСОБА_4, ані сьогоднішніми правовласниками.
		Крім того, відчуження картин, на яких втілено твори ОСОБА_4, а також їх перебування в приватних колекціях або в державних музейних фондах, - жодним чином не звужує авторських прав автора (правовласників авторських прав), а тим більше не позбавляє його (їх) таких прав, оскільки відповідно до ст. 12 Закону про авторське право та ст. 419 ЦК України авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного і відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
		Відтак, будь-яке використання творів ОСОБА_4, майнові авторські права на котрі не були відчужені, потребує обов'язкового надання правовласниками позивачами відповідного дозволу. Проте ані ОСОБА_4, ані позивачі відповідачу не надавали жодних прав на використання зображень картин ОСОБА_4, а тому використання відповідачем 286 творів ОСОБА_4 є таким, що прямо порушує гарантовані Конституцією України та законами України майнові та особисті немайнові авторські права на твори художниці ОСОБА_4.
		Окрім цього посилаються, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про видавничу справу» відносини у сфері видавничої справи регулюються, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про авторське право і суміжні права».
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про видавничу справу»можуть прийматися замовлення видавцем на виготовлення та випуск у світ збірників творів за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини.
		Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про видавничу справу»права та обов'язки видавця у відносинах з автором (співавторами) твору в галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємцями з особою, якій автори чи їх спадкоємці передали авторські майнові права, визначаються законодавством України з питань інтелектуальної власності. Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 20 цього Закону видавець зобовязаний, зокрема, дотримуватися норм авторського права.
		Також вважають, що через таке неправомірне використання відповідачем 286 творів було принижено честь, гідність та ділову репутацію народної художниці України, лауреата Шевченківської премії ОСОБА_4 та порушені передбачені ст. 438 ЦК України та ст. 14 Закону про авторське право особисті немайнові права автора, зокрема, право вимагати визнання авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.
		Однак в спірному альбомі скрізь зазначено ім'я автора як «ОСОБА_4».
		Разом з тим, правильне написання імені народної художниці як фізичної особи - ОСОБА_4, як це зазначено у всіх офіційних документах, що посвідчують особу: свідоцтві про народження, свідоцтві про смерть, паспорті, чорнобильському та пенсійному посвідченнях тощо.
		На їх думку, використання відповідачем прізвища «ОСОБА_4»є істотним порушенням особистого немайнового права особи на ім'я, а також особистого немайнового авторського права на авторське імя народної художниці.
		Посилаються на те, що згідно з ч. 2 ст. 439 ЦК України та ч. 2 ст. 29 Закону про авторське право спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (охороняти недоторканість твору). Тому позивачі вважають, що саме вони наділені законними повноваженнями щодо слідкуванням за дотриманням особистих немайнових авторських прав на твори ОСОБА_4 третіми особами.
		Посилаються, що відповідачем було порушено також цілу низку майнових авторських прав на використання 286 творів ОСОБА_4, передбачених ст.ст. 440, 441, 443, 445 ЦК України та ст. 15 Закону про авторське право, а саме: 1) право на відтворення 286 творів ОСОБА_4; 2) включення 286 творів ОСОБА_4 як складових частин до альбому; 3) право на плату за використання 286 творів ОСОБА_4.
		Вказують, що, порушивши права позивачів на володіння, користування і розпорядження результатами творчої діяльності, які закріплені в ст.ст. 41, 54 Конституції України, відповідач завдав їм моральних страждань, змушуючи витрачати свій час на фактично безрезультатні переговори з відповідачем, усвідомлюючи його фактично зневажливе ставлення до постаті автора ОСОБА_4 та її авторських прав, та захищати свої права у судовому порядку.
		Виходячи з правил п. в) ч. 1, п.п. а), г) ч. 2 ст. 52 Закону про авторське право та з огляду на те, що відповідачем здійснено неправомірне використання 286 творів ОСОБА_4, беручи до уваги ту обставину, що відносно кожного з них здійснено порушення щонайменше п'яти (як майнових так і особистих немайнових) авторських прав, та враховуючи мінімально встановлений законом розмір компенсації за одне порушення хоча б одного з прав автора, зважаючи на той факт, що альбом перебуває в цивільному обігу та його розповсюджено шляхом продажу у невизначеній кількості примірників серед невизначеного кола осіб, беручи до уваги позадоговірний (деліктний) характер порушень авторських прав позивачів, враховуючи фактичне не усвідомлення відповідачем факту вчинення правопорушення, небажання вирішити ситуацію, що склалася, в мирному позасудовому порядку, позивачі вважають справедливим стягнення на їх користь з відповідача компенсації за порушення майнових та особистих немайнових авторських прав на 286 творів ОСОБА_4 в загальному розмірі 9914360 грн. (11409 мінімальних заробітних плат), із розміщенням в засобах масової інформації даних про такі порушення та відповідного судового рішення.
		Також, обґрунтовуючи підстави відшкодування моральної шкоди, посилаються на п. 2 ч. 2 ст. ст. 280, 1167 ЦК України та п. в) ч. 1, п. а) ч. 2 ст. 52 Закону про авторське право, вважаючи, що в даних правовідносинах, які випливають з порушення майнових або особистих немайнових авторських прав, порушення авторського права, у випадку відповідного звернення особи, автоматично тягне за собою обов'язок відшкодування моральної шкоди.
		Вказуючи, що творчість ОСОБА_4 є самобутньою, унікальною, тому таке неналежне ставлення відповідача до творчості ОСОБА_4 та відверте нехтування авторськими правами на її твори, неправильне написання прізвища народної художниці - є неприпустимими в правовій державі, та зважаючи на той факт, що відповідачем було зухвало порушено цілу низку майнових та особистих немайнових авторських прав на твори ОСОБА_4, неправильно написано прізвище автора, істотно порушивши права позивачів як суб'єктів авторського права шляхом розповсюдження альбому невизначеним тиражем серед невизначеного кола осіб, беручи до уваги позадоговірний (деліктний) характер порушень авторських прав позивачів, враховуючи фактичне не усвідомлення відповідачем факту вчинення правопорушення, небажання вирішити ситуацію, що склалася, в мирному позасудовому порядку, чим позивачам як суб'єктам авторських прав та родичам ОСОБА_4 було завдано значних душевних та психічних страждань, справедливим відшкодуванням на їх користь з відповідача вважають суму в загальному розмірі 300000 грн.
		В судовому засіданні представники позивачів та позивач ОСОБА_1 підтримали вимоги.
		В ході розгляду справи по суті позивачі зменшили позовні вимоги щодо стягнення на користь кожного з них компенсації за порушення авторських прав по 88800 грн., що еквівалентно 100 розмірам мінімальних заробітних плат станом на момент подання позовної заяви, та у відшкодування моральної шкоди - по 30 000 грн., а також виключили з обґрунтування стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди порушення особистих немайнових авторських прав ОСОБА_4.
		Разом з тим, доповнили вимогою про стягнення з відповідача в дохід держави за порушення авторських прав на твори ОСОБА_4 штраф у розмірі 10% від суми, присудженої на користь позивачів.
		Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, мотивуючи, що безпосереднє відношення до випуску альбому має директор Всеукраїнського благодійного Фонду ОСОБА_4 ОСОБА_6, яка була автором ідеї випуску альбому, упорядником і автором статей, а також Президент цього Фонду ОСОБА_8, який був автором статей. При створені макету альбому ОСОБА_6було надано репродукції картин ОСОБА_4, а також надано доручення від ОСОБА_4, датоване 05.05.1994 року, на продаж картин, які та намалювала, з усіма правами на них. 
		Виходячи в викладеного, посилалися на відсутність будь-яких порушень з їх боку авторських прав позивачів та просили в задоволення позову до відповідача відмовити. 
		Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що народна художниця України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_3. ЇЇ спадкоємцями згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.05.1998 року та від 03.03.2011 року, виданого на підставі рішення Іванівського районного суду Київської області від 14.12.2010 року визначені її син ОСОБА_9 та її невістка ОСОБА_2 по ? частині спадкового майна, в тому числі майнових авторських прав.
		Після смерті, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 спадкоємицею всього належного йому майна, в тому числі належних йому майнових авторських прав ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2010 року, яке було замінено на нове свідоцтво від 03.03.2011 року відповідно до рішення Іванівського районного суду Київської області від 14.12.2010 року, є позивачка ОСОБА_2, оскільки його сини позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини на користь своєї матері позивачки по справі.
		При цьому своє право на звернення до суду позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обґрунтовували договором дарування майнових авторських прав на твори ОСОБА_4, укладеним 24.06.2009 року між позивачами. За даним договором ОСОБА_2 як дарувальник передала обдарованим - позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безоплатно дарунок по 1/3 частині належних їй всіх майнових авторських прав на твори народної художниці України ОСОБА_4, які на момент підписання договору належать дарувальнику на праві приватної власності.
		Однак намагання таким чином позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стати фактично співвласниками усіх майнових прав по 1/3 їх частини суперечать букві і змісту закону, яким передбачений певний порядок набуття майнових авторських прав.
		У справах про захист авторського права позивачами є: автори творів, їх спадкоємці та особи, які набули права на твори відповідно до договору чи закону (субєкти авторського права). 
		Від спадкування майнових авторських прав позивачі відмовились, закон безумно не визначає їх субєктами авторського права, а укладений ними авторський договір не відповідає нормам закону.
		Нормами ст. ст. 31-33 Закону України «Про авторське право та суміжні права»до авторських договорів законодавець відносить договори про передачу (відступлення) та передачу (відчуження) майнових авторських прав, договори (ліцензії) про передачу твору у використання, договори про передачу права на використання твору, авторський договір замовлення. 
		Разом з тим, враховуючи, що авторсько-договірні відносини мають цивільно-правовий характер, на будь-який авторський договір поширюються загальні положення цивільного права щодо форми та умов договору та відповідні норми зобовязального права.
		Як зазначено в ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. До змісту договору, окрім погоджених сторонами умов, належать і ті положення (умови), які приймаються ними як обовязкові в силу чинного цивільного законодавства. До договорів щодо розпорядження майновими правами в частині, не врегульованій спеціальними нормами, застосовуються загальні положення про правочини (гл. 16 ЦК) та про договори (гл. 52, 53 ЦК).
		Так, відповідно до правил ст. 31 Закону України «Про авторське право та суміжні права»субєкт авторських прав - автор чи інша особа, яка має авторське право, може передати (відчужити) свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю або частково. Передача майнових прав оформляється авторським договором.
		Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. 
		Тобто особа, яка має авторське право, за певних умов може відмовитись від своїх майнових авторських прав, передавши їх у власність іншої особи повністю або частково, при чому які мають бути чітко визначеними для того, щоб вважитись відчуженими.
		Відповідно до ст.7 Закону про авторське право субєктами авторського права є автори творів, зазначених у ст. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
		Таким чином, виходячи з відсутності у змісті договору дарування від 24.06.2009 року визначення майнових прав, які саме відчужуються, тобто однієї з істотних умов договору - предмету договору, суд не приймає його до уваги та приходить до висновку про його нікчемність, оскільки вчинений він з порушенням встановлених безпосередньо законом вимог і не створює певних юридичних наслідків у вигляді набуття позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майнових авторських прав. 
		За загальними правилами ст. 215 ЦК нікчемним правочином є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Положення ЦК про правові наслідки нікчемного правочину є імперативними, які суд може застосовувати за власною ініціативою у разі виявлення ознак такого правочину, тобто навіть тоді, коли такі вимоги не містяться у позові. 
		Отже, за таких обставин позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є особами, яким не належить право вимоги за предявленим позовом, їх права насправді не порушені, тому в задоволенні позову їм слід відмовити як неналежним позивачам.
		Таким чином, належною позивачкою в даному спорі є ОСОБА_2, яка як спадкоємець відповідно до закону набула лише майнових авторських прав, що передбачені ст. 440 ЦК та ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», оскільки згідно зі ст. 14 Закону про авторське право, якою визначений склад особистих немайнових прав автора, останні не можуть бути передані іншим особам та охороняються безстроково. 
		В червні 2009 року представниками позивачки було виявлено розповсюдження художнього альбому «ОСОБА_4», яке являє собою збірник репродукцій картин відомої майстрині з приватних колекцій, видавцем якої зазначено відповідача. 
		Зазначений альбом, підписаний до друку у 2007 році та виданий, як зазначено у вихідних даних накладом 1000 примірників. Із вихідних даних видавця зазначеного видання випливає, що макет та друк зазначеного видання здійснено ТОВ «Оранта»тобто відповідачем. 
		Належним відповідачем у справі про захист авторського права є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права субєкта авторського права, види яких та види захисту від який наведені в ст.ст. 50, 52 Закону про авторське право.
		Відповідно до ст.4 Закону України «Про видавничу справу»відносини у сфері видавничої справи регулюються цим, а також Законом про авторське право, норм якого щодо авторського права видавець зобовязаний дотримуватись згідно зі ст. 20 Закону України «Про видавничу справу».
		Відповідач ТОВ «Оранта»відповідно до Статуту, затвердженого 27.05.2007 року, здійснює, зокрема, редакційно-видавничу діяльність та надає поліграфічні послуги. 
		Згідно з договором № 60 від 21.12.2006 року, укладеним між замовником - ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»та виконавцем - ТОВ «Оранта», замовник замовив, а виконавець зобовязався виконати поліграфічні роботи для виготовлення тиражу художнього альбому «ОСОБА_4». 
		За умовами договору замовник погоджує з виконавцем необхідний для роботи матеріал, а саме зображення фотозйомки та погоджує тексти.
		Загальна вартість робіт на видання художнього альбому тиражем в кількості 1000 примірників склала без ПДВ 79650,00 грн. (з урахуванням ПДВ 20% - 95580, 00 грн.).
		Відповідно до акту здачі-прийняття робіт від 21.03.2008 року та накладній від 21.03.2008 року 1000 примірників художнього альбому «ОСОБА_4»були повністю передані замовнику ЗАТ «СВЕДБАНК ІНВЕСТ», який є правонаступником ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», а останнім перерахована вартість робіт за договором. 
		Як зазначено вище, макет та друк видання здійснений відповідачем ТОВ «Оранта», про що свідчить пряме посилання у виданні художнього альбому «ОСОБА_4», яке міститься на титульному аркуші книги. 
		Таким чином, здійснюючи видавничу діяльність, відповідач як видавець, що виготовив оригінал-макет твору для його друку, буде належним відповідачем відповідно до характеру порушення авторських прав.
		Майнові авторські права повязані насамперед з можливостями використання твору. Згідно з приписами ст. 15 Закону про авторське право до майнових прав автора чи особи, яка має авторське право, належить, зокрема, виключне право на використання твору у будь-якій формі і будь-яким способом, а виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема відтворення творів, включення їх як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо. (ч. 3 статті 15 Закону). 
		При цьому ніхто немає права використовувати твір без дозволу автора або іншого право володільця. Так, відповідно до ст.ст. 440, 441, 443 ЦК України використання твору має здійснюватись лише за згодою власника відповідних майнових прав, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. 
		Так, відповідно до ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 
		Відповідно до ч.2, 3 ст. 15 та п. «а» ст. 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25 цього Закону обмежень майнових прав, зокрема, використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.
		З огляду на наведене, у відповідача були відсутні правові підстави для фактичного використання ним спірних творів, виходячи з наступного.
		Відповідачем як видавцем під час виготовлення оригінал-макету не була отримана згода власника майнових авторських прав на використання творів, які увійшли в альбом. Отже, виконання ним вимог Закону при використанні ним обєктів авторського права відповідач не довів та передбачену законодавством презумпцію винного завдання шкоди не спростував. 
		Таким чином, судом зясуванням фактичних обставин справи було встановлено, що з боку відповідача мало місце використання творів шляхом їх відтворення в художньому альбомі з порушенням майнових авторських прав позивачки, оскільки використання відповідачем творів ОСОБА_4 є неправомірним з огляду на відсутність відомостей щодо надання дозволу правовласником на таке, що, в свою чергу, є підставою для поновлення порушеного права обраним позивачкою способом - шляхом стягнення компенсації. 
		Доводи представника відповідача щодо передачі автором ОСОБА_4 повноважень за довіреністю авторки, виданої 05.05.1994 року, ОСОБА_6, яка визначена як упорядник альбому, не лише не відповідають фактичному змісту довіреності, але й не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, з огляду на те, що не посвідчує факт правомірного використання творів без згоди субєкта авторського права.
		Зміст даного доручення стосується доручення ОСОБА_6 на продаж картин, які ОСОБА_4 намалювала і довірила ОСОБА_6 продавати їх з усіма правами на них. 
		Перш за все, вказане доручення не містить ні переліку самих робіт, ні визначення переданих ОСОБА_6 прав на них, а, отже, не може бути розцінене як авторський договір і тому не має правового значення для вирішення даного спору.
		Крім того, авторське право на твір і право власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
		У зв'язку з цим, незалежність авторського права і права власності на матеріальний об'єкт (матеріальний носій) проявляється через зміст особистих немайнових прав та майнових прав суб'єкта авторського права, передбачених статтями 438 - 441 ЦК, главою 75 ЦК, і права власності на матеріальний об'єкт, який згідно зі статтею 317 ЦК полягає у володінні, користуванні та розпорядженні ним. Отже, особа, придбавши картину, стає її власником, проте не набуває авторських прав на неї.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені майнові авторські права позивачки, яка є володільцем майнових авторських прав, шляхом видання репродукцій відповідних творів без її дозволу як субєкта авторського права, у звязку з чим позивачка звернулася з позовом про захист порушеного права, обравши спосіб його відновлення у вигляді стягнення з відповідача суми компенсації за порушення майнових авторських прав на спірні твори.
		Для задоволення вимог щодо виплати компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.
		Відповідно до аб. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів, використанні творів з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
		За приписами ч. 2 цієї ж статті замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»цієї частини межах (у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат) визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		Так, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.
		Однак для визначення суми такої компенсації мають бути досліджені об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права, та в даному випадку з'ясувати: суму можливої винагороди за аналогічне використання спірного твору на умовах ліцензійного договору, яка встановлювалася суб'єктом авторських прав за попередніми угодами або відповідає усталеній практиці в даній сфері; обсяг порушення (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів) тощо.
		З урахуванням наведеного розрахунки суми компенсації за порушення авторських прав не є єдиною обставиною, на якій може ґрунтуватися рішення зі справи. 
		У розгляді справи про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав слід встановити та дослідити фактичні обставини, пов'язані з необхідністю визначення адекватного порушенню розміру компенсації, оскільки стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Отже, розмір компенсації входить до предмету доказування у справі.
		Розмір компенсації у межах заявлених вимог має визначатися у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. 
		Позивачка та її представники мотивували розрахунок компенсації мінімальною сумою компенсації за одне порушення одного з авторських прав, вважаючи, що відповідачем здійснено неправомірне використання 286 творів ОСОБА_4 та відносно кожного з них творів здійснено порушення щонайменше, на їх думку, п'яти (як майнових так і особистих немайнових) авторських прав, в тому числі й неправильне написання прізвища художниці (286 * 4 * 10* 869 грн.). 
		В подальшому на свій розсуд ними був зменшений розмір компенсації, однак без надання обґрунтування та нового розрахунку його іншого розміру.
		Проте суд у визначенні розміру компенсації за порушення саме майнового в даному випадку авторського права враховує суть порушення, необхідність судового захисту прав позивача, стан взаємовідносин сторін, наміри відповідача та мету створення твору, можливість його вільного використання, визначену за договором вартість робіт з його створення, кількість допущених порушень авторського права, негативний вплив на подальшу діяльність правовласника і її дохідність, виходячи з того, що відшкодування майнових втрат, завданих правопорушенням, є функцією цивільно-правової відповідальності, у звязку з чим розмір компенсації має співвідноситися певним чином з розміром спричиненої порушенням шкоди. 
		Так, суд враховує, що даний мистецький альбом був виданий зі шляхетними намірами - метою пропаганди культурної спадщини, до якої належить і постать художниці ОСОБА_4, та без настання будь-яких негативних наслідків для позивачки. Наклад видання був лише 1000 примірників, які були повністю передані замовнику, і доходу від розповсюдження альбому відповідач не отримував. 
		За вказаних позивачкою обставин, пов'язаних з визначенням розміру названої компенсації, та мотивів обґрунтування такого розміру, суд вважає, що позивачкою та її представниками не було наведено переконливих доводів та не надано належних доказів, з яких вони виходили при зверненні до суду з вимогами про стягнення заявленого розміру компенсації, а суд позбавлений права самостійної ініціативи по збору доказів, тому встановлені обставини не обґрунтовують заявлений позивачкою розмір компенсації. 
		Отже, виходячи з самого факту наявності порушення та його масштабу  способу і обсягу неправомірного використання, тобто безоплатного відтворення 286 творів ОСОБА_4 та включення їх як складових частин до альбому, що разом, виходячи зі специфіки порушення, складає комплекс дій по виданню альбому, які суд визнає одним порушенням, та більшою мірою полягає в упущеній вигоді, яку б могла отримати позивачка за використання названих творів, суд визначає розмір компенсації у 10 розмірів мінімальної заробітної плати на момент ухвалення рішення. 
		Представники позивачки в заяві про уточнення та зміну позивних вимог, зокрема у частині розміру компенсації 88800 грн., виходили з розрахунку розміру мінімальної зарплати на момент подання позову. Проте суд виходить з того факту, що на момент винесення рішення мінімальна зарплата в Україні становить 960 грн., і визначає компенсацію в сумі 9600 грн. 
		Щодо моральної шкоди, то в її обґрунтування представники позивачки посилались на зазначення відповідачем прізвища «ОСОБА_4»замість правильного написання «ОСОБА_4» як на істотне порушення особистого немайнового права особи на ім'я, а також особистого немайнового авторського права на авторське імя народної художниці.
		Проте порушення особистого немайнового авторського права може бути завданого лише самому автору, оскільки особисті немайнові права повязані з особистістю автора, належать тільки йому і не можуть бути передані. 
		Однак, дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦК України та ч. 2 ст. 29 Закону про авторське право спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (охороняти недоторканість твору). При цьому право на імя багато в чому ідентичне праву авторства, оскільки визнання авторства означає, що автору належить право називати себе так, як він того бажає.
		За документами, що посвідчують особу, правильним написанням прізвища художниці є ОСОБА_4. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що за життя ОСОБА_4 їй було відомо про застосування двох варіантів написання її прізвища, з приводу чого вона зазначала, що вона є ОСОБА_4, проте вона не спростувала і зазначення її прізвища як ОСОБА_4. 
		Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2010 року встановлено, що має місце неоднозначність застосування прізвища художниці, виходячи з того, що, починаючи з 1994 року прізвище художниці визначалось як ОСОБА_4 в офіційних рішеннях у відзначення її діяльності, таких як Указ № 5/94 від 06.01.1994 року Президента України Л. Кравчука, розпорядження № 246/96-рп від 19.08.1996 року Президента України Л. Кучми. За даними Міністерства юстиції України до благодійних організацій належить благодійний фонд ОСОБА_4 та значиться зареєстрованим Всеукраїнський благодійний фонд ОСОБА_4. 
		Крім того, згідно з довідкою, виданою 27.05.2010 року вченим секретарем Інституту української мови Національної академії наук України В.О. Яцій, прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є графічними варіантами того самого прізвища та з лінгвістичного погляду їх можна вважати ідентичними.
		Також з повідомлення заступника генерального директора Національного музею у Львові ім. А. Шептицького від 28.05.2010 року вбачається, що у науково-інформативних матеріалах на підставі усталеної у науковому та науково-популярному обігу традиції прізвище художниці подавали у паралельному (подвійному) написанні ОСОБА_4 (ОСОБА_4).
		Наведене вище підтверджується переліком публікацій протягом 1960-1998 років з використанням двох варіантів написання прізвища майстрині, на який посилається професор кафедри історії мистецтва Львівської Національної академії мистецтв Я.О. Кравченко.
		За викладених обставин, враховуючи, що мистецький альбом був виданий для вшанування памяті видатної української художниці з нагоди її 100-річного ювілею, зазначення прізвища художниці як ОСОБА_4 не є його спотворенням, ідентифікує її як автора включених у альбом творів та не спростовує її авторство. Та й позивачка не просила у звязку з цим визнання авторства творів ОСОБА_4 шляхом зазначення належним чином її імені як автора. 
		Суд враховує, що такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди полягає в покладанні на порушника обовязку щодо виплати субєкту авторського права грошової компенсації за фізичні або моральні страждання, які зазнає у звязку з порушенням його прав.
		Однак особливістю застосування цього способу захисту є те, що вимога про компенсацію моральної шкоди може бути заявлена тільки фізичними особами та лише у звязку з порушенням їх особистих немайнових прав, які у спадок не переходять. 
		Крім того, позивачка просила про публікацію у місячний термін після набрання рішенням законної сили в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та судового рішення щодо цих порушень. Однак нею не було викладено мотивів та обґрунтування застосування такого заходу та не визначено, якого змісту має бути інформація та яким чином це впливає на поновлення її права або що є загроза його порушення, виходячи з того, що в основному це є засобом попередження нових правопорушень.
		Також відповідно до ст. 52 Закону про авторські права суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10% від суми, присудженої судом на користь позивача, яка передається у встановленому порядку державного бюджету. 
		Між тим, таке право належить саме суду, який може використати його, знов такі ж, з метою запобіганню нових правопорушень з боку відповідача, тому його застосування також має бути обґрунтованим та виправданим. Суд правових підстав для накладення на відповідача такого штрафу не вбачає, а позивачкою вони жодним чином не були обґрунтовані.
		Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи те, що позивачкою не надане документальне підтвердження судових витрат, правові підстави для їх відшкодування відсутні.
		Разом з тим, згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в дохід держави.
		Керуючись ст.ст. 420, 426, 432, 433, 435, 438, 439, 440, 443, 445 ЦК України, Законом України «Про авторське право та суміжні права», Законом України «Про видавничу справу», ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Оранта»про відшкодування шкоди, завданої порушення авторських прав, задовольнити частково. 
		Стягнути з ТОВ «Оранта»на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 9600 грн., судовий збір в розмірі 96,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити. 
		Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ТОВ «Оранта»про відшкодування шкоди, завданої порушення авторських прав, залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Солом'янський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. 
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. 
		 Суддя:

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...