Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 42/396 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Лізингові зобов'язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.05.2011. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.05.2011 № 42/396
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Жук Г.А.
		суддів: 
		при секретарі: 
		від позивача: ОСОБА_1.  дов. б/н від 04.11.2010 року, 
		від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 141 від 08.02.2011 року 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь», с.Трибусівка, Піщанського району, Вінницької області
		на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року 
		у справі № 42/396 (суддя  Паламар П.І.)
		за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» м. Києва
		 про визнання договору частково недійсним
		 
		ВСТАНОВИВ:
		18 листопада 2010 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Промінь», с.Трибусівка, Пищанського району, Винницької області звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» м. Києва про визнання недійсним п.3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4) до договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл від 01.07.2008 року на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як такий що суперечить вимогам ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 1 Постанові Кабінету Міністрів України № 1998 від 18 грудня 1998 р. «Про удосконалення порядку формування цін» . 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року № 42/396 позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу № 18/02-11 від 11.02.2011 року (вх. № 02-4.1/2231 від 03.03.2011 року), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. 
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом при розгляді справи, не повно зясовано обставини справи, які мають значення для розгляду справи. За твердженням апелянта судом залишено поза увагою посилання позивача на те, що спірний пункт Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) містить термін «винагорода», що суперечить умовам договору (загальні умови) та має інший вид платежу ніж передбачено п.п. 3.6, 3.7 Загальних умов фінансового лізингу. Судом не досліджено правову природу даного платежу, його залежність від курсу долара США, чим порушено вимоги ст. 34 ГПК України. Крім того, в порушення ст. 38 ГПК України, судом не розглянуто клопотання позивача про витребування від відповідача якості доказів всіх повідомлень та рахунків щодо застосування п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) та ст. 2 Додаткової угоди № 2 до договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл. від 01.07.2008 року, які лізингодавець повинен був надсилати у письмовій формі до лізингоотримувача за весь час дії договору, а також доказів направлення зазначених рахунків або повідомлень поштовим звязком, всіх банківських довідок або завірених копій банківських виписок на підтвердження факту конвертування іноземної валюти за період з 01.07.2008 року, як передбачено умовами п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору).
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.04.2011 року. 
		В судове засідання 29.04.2011 року апелянт не зявився, надіслав телеграму (вх. № 02-16/41 від 29.04.2011 року) з клопотанням про відкладення розгляду справи.
		Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.05.2011 року за клопотанням апелянта. 
		Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011 року № 01-23/2/6 склад колегії змінено.
		У судовому засіданні 20.05.2011 року представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
		Представник відповідача у судових засіданнях заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін, а скаргу  без задоволення. 
		Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі. 
		Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
		1 липня 2008 року між приватним сільськогосподарським підприємством «Промінь» (далі - ПСП «Промінь») та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (далі - ТОВ «Українська лізингова компанія») укладено договір фінансового лізингу № 01-172/08-обл., згідно якого лізингодавець (відповідач у справі) зобовязався набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування предмет, майно, найменування, модель, рік випуску,ціна, кількість та загальна вартість якого зазначаються у специфікації до даного договору, а лізингоодержувач (позивач у справі) зобовязався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах укладеного договору (а.с.13).
		Договором сторони обумовили умови придбання предмету лізингу, його вартість, лізингові платежі, відповідальність сторін, тощо. 
		Так, згідно специфікації (додаток №2 до договору) (а.с.15), предметом лізингу є зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування LEXION 580, 2008 року випуску, загальною вартістю 2 443 535,36 грн. (в т.ч. ПДВ), що становить в еквіваленті по курсу НБУ на дату підписання договору 320 000 Евро. За умовами передачі зазначений комбайн передається лізингоодержувачу 10.07.2008 року від продавця  ПНДККФ «Конкордгей», Київська область, Васильківський район, с. Гребінки.
		Додатками № 1, 4 до договору сторони узгодили графік сплати лізингових платежів та загальні умови фінансового лізингу, який визначено умови передачі предмету лізингу, строки та порядок розрахунків і сплати лізингових платежів.
		14 травня 2009 року сторонами укладена додаткова угода № 2 до цього лізингового договору, згідно з якою сторони виклали графік сплати лізингових платежів та п. 3.5 Загальних умов фінансового лізингу в іншій редакції - позивач зобовязався проводити оплату за користування майном відповідно до встановленого графіку сплати лізингових платежів на умовах укладеного договору.
		Так, згідно п. п. 3.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) лізингоодержувач зобовязаний здійснювати усі платежі в національній валюті України відповідно затвердженого сторонами графіку. Авансовий платіж сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від лізингодавця (п.3.2), чергові лізингові платежі сплачуються відповідно до встановленого графіку сплати лізингових платежів (Додатку №1 до договору) на умовах укладеного договору.
		Пунктами 3.6, 3.7 Загальних умов сторони передбачили, що лізингоодержувач сплачує винагороду, яка визначається виходячи з вартості предмету лізингу, кількості днів за період з дня підписання Акту до цієї дати та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла і цей період. Всі інші чергові платежі, сплачуються згідно графіку та у строки передбачені п. 3.4,3.5 даних загальних умов.
		Згідно п.3.9 Загальних умов лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та Загальних умов, коригується (на дату сплати) на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = Sо х k - Sо, де: Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу згідно п. 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долара США, за яким АКІБ «УкрСиббанк» по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується.
		Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, перевищує більше ніж на 0,6 % курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізінгоодержувач зобовязаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення (п. 3.9).
		Додатковою угодою № 2 від 14 травня 2009 р. сторони внесли зміни до вищевказаного договору, у т.ч. виклали п. 3.9 Загальних умов в новій редакції:
		- на дату сплати, визначену п. 3.5 Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = Sо х k - Sо, де: Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу згідно п. 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долара США  4,58, за яким АКІБ «УкрСиббанк» по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується.
		Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, перевищує більше ніж на 0,6 % курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізінгоодержувач зобовязаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.
		Таким чином, зміни в п. 3.9 Загальних умов стосувалися визначення курсу гривні до долара США на момент конвертування у гривню коштів у іноземній валюті, отриманих лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.
		Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у справі копіями спірного договору та додаткової угоди № 2 (а.с.16-19).
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відносини між сторонами договору лізингу регулюються нормами ЦК України (§ 6 гл. 58), ГК України (§ 5 гл. 30) та Закону України «Про фінансовий лізинг». Однак, вважає за необхідність звернути увагу також і на норми ЦК України та ГК України, які регулюють загальні положення про зобовязання (ст.ст. 509-625 ЦК України, ст.ст. 173-178 ГК України) та положення про договір, як домовленість сторін (ст.ст.626-654 ЦК України, ст.ст. 179-188 ГК України).
		Отже, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (632 ЦК України). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
		Договором сторони передбачили (п.3.1. договору), що лізингоодержувач зобовязаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, згідно графіку та умов ст. 3 Загальних умов, які складаються з авансового лізингового платежу  сума яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів, які складаються з сумі, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу (п.3.1.1. договору) та суми винагороди (комісії) (п.3.1.2 договору).
		Пунктом п. 3.9 Загальних умов (додатку № 4 до договору фінансового лізингу) сторони у справі визначили порядок розрахунку чергового лізингового платежу за встановленою формулою.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що даний пункт договору не встановлює будь-якого іншого платежу, а лише визначає склад винагороди та сторони погодили можливість зміни її розміру в залежності від зміни курсу гривні до долара США.
		Внесення відповідних умов до договорів даного виду чинним законодавством не заборонено, як і використання в розрахунку окрім офіційного курсу НБУ і курсу АКІБ «Укрсіббанк», що відповідає нормі 533 ЦК України.
		Таким чином, умовами оспорюваного Договору встановлено порядок зміни лізингових платежів шляхом коригування суми винагороди, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не передбачає односторонньої зміни умов договору, оскільки, з огляду на вимоги ст.ст. 180,190 ГК України ціна є погодженою умовою при укладенні договору.
		Судом вірно встановлено, що сторонам при визначенні грошового зобовязання за договором фінансового лізингу не забороняється використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягає сплаті сторони визначили у гривнях. 
		Вирішуючи спір про визнання угод недійсними суд повинен встановити наявність обставин з якими закон повязує визнання угоди недійсною і визнання відповідних правових наслідків.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
		Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено, що п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4) до договору 01-172/08-обл. від 01.07.2008 року не відповідає чинному законодавству України, оскільки диспозитивні положення ч.2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України, згідно яких сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті і тоді сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено законом або договором.
		Чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак не містить заборони у визначенні грошового еквіваленту при визначенні суми грошового зобовязання. 
		Враховуючи, що спірні умови договору фінансового лізингу не суперечать вимогам чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. 
		Правомірність такого судового висновку підтверджено Науково-правовим висновком НУ ЮА України ім. Я Мудрого щодо наявності підстав для визнання недійсним договору лізингу № 126-01-347 від 25.02.2011 року (а.с.238-254), яким на підставі правового аналізу договору фінансового лізингу (зокрема п.п. 3.1-3.9 договору), норм чинного законодавства доведено, що зазначені положення договорів фінансового лізингу щодо порядку визначення лізингових платежів, їх індексації такими, що відповідають за своїм змістом вимогам чинного цивільного законодавства та відсутності підстав (в обсязі досліджених обставин) для визнання договору фінансового лізингу недійсним як в цілому, так і в частині п. 3.9 ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору).
		Відсутність в оскаржуваному рішенні реагування на клопотання позивача про витребування довідок або засвідчених копій виписок банку на підтвердження факту конвертування іноземної валюти за період з 01.07.2008 року, як передбачено умовами п. 3.9 Загальних умов не вплинуло на правильність рішення суду, тому не може бути підставою скасування .
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року у справі № 42/396 відповідає чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача (апелянта).
		Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		  
		 ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь», с.Трибусівка, Піщанського району, Вінницької області на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011року у справі № 42/396 залишити без задоволення.
		2.Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011року у справі № 42/396 залишити без змін.
		3.Справу № 42/396 повернути до господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
		  
		Головуючий суддя 
		 Судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...