Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-2594/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2011.
Дата набрання законної сили: 13.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа № 2-а-2594/11
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		"03" червня 2011 р. 
		Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М. М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області про визнання бездіяльності УПФУ в Ямпільському районі протиправною та зобовязання вчинити певні дії ,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом. Вказала, що вона перебуває на обліку і отримує пенсію за віком. Крім цього, вона є дитиною війни, та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивачка зазначила, що вона зверталася з відповідною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі і отримала відповідь про те, що їй виплачується надбавка, як дитині війни, щомісячно і що Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст.6 Закону 2195. Дану відмову позивачка вважає незаконною. Вважаючи свої права порушеними, позивачка вимушена звернутися до суду з даною заявою.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
		Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачці станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни, і дані обставини не заперечуються відповідачем.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років. 
		Із досліджених матеріалів справи також встановлено, що позивачка належить до соціальної групи діти війни і має право відповідно до Закону на одержання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту набрання чинності Законом і до дня припинення права на її отримання. Така надбавка відповідачем їй у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (49,8грн), хоча за Законом обмежена бути не може.
		Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачка повинна отримувати доплату, як дитина війни, в розмірі 30% від мінімальної пенсії. 
		Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиційне значення для судів, положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення (зменшення) розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом, визнано неконституційними.
		У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. 
		Ст.1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. У ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обовязком держави. Ст.8 Конституції України зафіксовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. 
		Відповідно до ст.21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст.22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений. 
		Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообовязковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобовязань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. 
		Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м.Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м.Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобовязана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. 
		Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». 
		ч.7 ст.9 КАС України у взаємозвязку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права дитини війни з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони субєктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст.13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки в даній частині позову є обґрунтованими. 
		Суд вважає, що зазначену доплату повинен виплачувати саме відповідач з наступних підстав. Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. 
		Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.3 якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат.
		Беручи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачці мала виплачуватись доплата до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 
		З урахуванням всього викладеного, суд вважає порушеним з боку відповідача право позивачки на отримання у повному обсязі щомісячної доплати як дитині війни. Відновлення порушених прав позивачки можливе шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі, Вінницької області щодо невиплати в повному обсязі доплати позивачці, як дитині війни, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці доплату як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»за шість місяців до дня звернення до суду з урахуванням проведених виплат та щомісячно здійснювати нарахування і виплату їй надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права. Зазначена правова позиція в повній мірі реалізовує право позивачки на ефективний засіб юридичного захисту, тому що позбавляє її необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту нею порушеного права лише за минулий час.
		Заперечення відповідача підтверджують тривалість, сталість і безстроковість протиправної їх бездіяльності і саме ці її ознаки визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права дитини війни зобовязанням відповідача щомісячно виконувати Закон до дня припинення права, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачці надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на час виконання цієї постанови її розміру.
		Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Враховуючи ту обставину, що позивачка знала про нарахування та виплату їй надбавки до пенсії, як дитині війни, поскільки частково їх отримувала, а тому у суда є підстави позов задоволити частково, а саме в межах ст.99 КАС України.
		В решті частині позову суд вважає відмовити. 
		Керуючись ст.ст.4,9,11,70,71,99,100,160,161,162,163 Кодексу Адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст.1,2,6,8,19,21,22,68 Конституції України,Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд
		П О С Т А Н О В И В :
		 Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області про визнання бездіяльності УПФУ в Ямпільському районі протиправною та зобовязання вчинити певні дії задоволити частково.
		Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області протиправною в частині не нарахування і невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захистдітей війни" з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
		Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі, Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»за шість місяців до дня звернення до суду - а, саме: до 19.05.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
		В решті частині позову відмовити.
		Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу Адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		 
		Суддя:М. М. Дзерин

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...