Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2213/09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2011. Зареєстровано: 07.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2011.
Дата набрання законної сили: 24.05.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		  
			 
		
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			24 травня 2011 р. Справа № 15500/10   
				 
			
			Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
			головуючого судді  Заверухи О.Б.,
			суддів  Ніколіна В.В., Богаченка С.І.,
			 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення підвищення до пенсії, -
			 ВСТАНОВИЛА :
			В березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення підвищення до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року та зобов»язати відповідача нараховувати та виплачувати в подальшому підвищення до пенсії, зазначивши, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яку відповідач не виплачує.
			 Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо відмови у підвищенні розміру пенсії на користь ОСОБА_1, як дитині війни, протиправними. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії на користь ОСОБА_1 за 2007-2008 роки з врахуванням щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
			 Зазначена постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а відтак вимоги позивача щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги є підставними та обґрунтованими за 2007-2008 роки.
			 Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. 
			 В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
			 За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
			 Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав. 
			 Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вирішуючи позовні вимоги щодо спірних виплат за 2006 рік, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов до вірного висновку, що Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року №3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6  у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом верховної ради України з питань бюджету. Тобто, такі підвищення до пенсії повинні були здійснюватись у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, в задоволенні позовних вимог щодо виплати державної соціальної допомоги за 2006 рік слід відмовити.
			 В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору з огляду на наступне.
			 Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
			 Однак, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги за 2007-2008 роки, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки щомісячна соціальна допомога повинна виплачуватись відповідачем за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007. Щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік, то суд першої інстанції невірно вказав, що така підлягає до виплати саме за цей період, оскільки Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 відновлено редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому позовні вимоги є підставними за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.
			 Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
			 Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», державної соціальної допомоги не може бути причиною невиконання відповідним субєктом владних повноважень покладених на нього зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”). 
			 Оскільки правові положення, які передбачають виплату доплат до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належать до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
			 Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.
			 За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
			 Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обовязку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року (по день винесення судового рішення судом першої інстанції), що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки відсутні докази протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідача після 31 березня 2009 року.
			 Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, 
			 ПОСТАНОВИЛА:
			 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
			 Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позову.
			 Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року протиправними.
			 Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, з врахуванням виплачених сум.
			 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
			 Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
			 
				 
					 
						 
							 
								 
									 
										 
											 Головуючий : О.Б. Заверуха
											 Судді : В.В. Ніколін
											 С.І. Богаченко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...