Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-6673/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2011.
Дата набрання законної сили: 25.05.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		 
		22ц-6673/11 Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н.Г. 
		 Доповідач - Волошин М.П. 
		 
			 
				 Р І Ш Е Н Н Я
				І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
				 25 травня 2011 року м. Дніпропетровськ
				 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
				 головуючого судді - Волошина М.П.
				суддів - Басуєвої Т.А., Демченко Е.Л.
				при секретарі - Качур Л.В.
				розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про усунення від спадщини, визнання недійсним додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, 
				 В С Т А Н О В И Л А:
				У червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив і просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на імя ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 на ? частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за ним право власності на ? частину вказаного домоволодіння.
				 ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом і просила усунути ОСОБА_3 від спадкування після смерті ОСОБА_6, визнати недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом на імя ОСОБА_3 на ? спірного домоволодіння, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на імя ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 в частині залишення відкритою за ОСОБА_3 ? частини спадкового майна, скасувати державну реєстрацію права власності на ? спірного домоволодіння за ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на все домоволодіння. 
				 Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 19 жовтня 2005 року на імя ОСОБА_2 в частині ? спадкового майна, яке складається з домоволодіння АДРЕСА_1.
				Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
				Ухвалою цього ж суду від 14 лютого 2011 року виправлено описку в рішенні суду від 01 грудня 2010 року, а додатковим рішенням від 14 лютого 2011 року вирішено питання про судові витрати по справі.
				В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
				Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
				Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
				При житті, 26 січня 2005 року ОСОБА_6, було складено заповіт, яким все своє майно він заповідав ОСОБА_2
				Після смерті ОСОБА_6 до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який є сином померлого. 
				На підставі поданої заяви, 19 жовтня 2005 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, на ? частин спадкового майна, яке залишилось після смерті спадкодавця. У звязку з тим, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини досяг пенсійного віку, тобто є непрацездатним, то йому як особі, яка має право на обовязкову частку в спадщині 09 грудня 2005 року було надано додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна.
				 Задовольняючі позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив того, що згідно ст. 1241 ЦК України - малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
				Оскільки ОСОБА_3 досяг пенсійного віку, то він є непрацездатним і тому має право на обовязкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_6 Враховуючі, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, і тому згідно положень вищезазначеної норми його частка в спадщині складається ? частини.
				 Даний висновок суду є вірним та правильним.
				 Також вірний є висновок суду першої інстанції про те, що при видачі свідоцтва про право на спадщину на імя ОСОБА_2 державний нотаріус не правильно зазначив розмір частки спадкоємця в спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_6
				 Відмовляючи в задоволені зустрічного позову суд першої інстанції вірно виходив з того позивачка за вказаним позовом не надала суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 ухилявся від виконання обовязку щодо утримання свого батька.
				 Нормами ст. 1224 ЦК передбачена можливість усунення від спадкування особи, котра ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 
				 Тобто законодавцем закріплено право батьків на отримання від дітей допомоги у разі, якщо батьки є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
				 Відповідно до рекомендацій, що містяться в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»- факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
				 При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
				 Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України слід установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
				 Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у звязку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
				Ухилення особи від надання спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, повязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовязок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
				 За змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.
				 Згідно матеріалів справи відомостей про те, що ОСОБА_6 був в безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги суду першої інстанції не надано. Не надала таких відомостей позивачка за зустрічним позовом і в суд апеляційної інстанції.
				 Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом є безпідставними прийняти до уваги неможна, оскільки відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. 
				 Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
				 
					 Задовольняючі позовні вимоги та визнаючи свідоцтво про право на спадщину частково недійсним, суд першої інстанції не врахував положення ст.1301 ЦК України і тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2005 року видане на імя ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 та додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 грудня 2005 року видане на імя ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 підлягають визнанню недійсними з визнанням за ними права на спадщину за законом та за заповітом, що залишилась після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини за кожним. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
					 
						 
							 
								 
									 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, 
									 В И Р І Ш И Л А:
									 Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
									 Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним скасувати.
									 Ухвалити нове рішення в цій частині яким, визнати недійсними про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2005 року видане на імя ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 та додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 грудня 2005 року видане на імя ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6.
									Визнати за ОСОБА_2 право на ? частину спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом.
									 Визнати за ОСОБА_3 право на ? частину спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом.
									 В іншій частині рішення суду залишити без змін.
									 Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
									 Головуючий:
									 
									Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...