Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № Б-39/152-10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"01" червня 2011 р. Справа № Б-39/152-10 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			Полякова Б.М., головуючого (доповідач у справі), 
			Коваленка В.М., 
			Короткевича О.Є., 
			розглянувши 
			касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_1. ОСОБА_2., м. Харків 
			на постановувід 29.03.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду 
			у справі№ Б-39/152-10 господарського суду Харківської області 
			про банкрутствоФОП ОСОБА_1., с. Циркуни Харківської області 
			кредитори1. ПАТ "КБ"Приватбанк", м. Дніпропетровськ 
			2. ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків 
			3. Банк "Фінанси та Кредит", м. Кіровоград 
			4. ТОВ "Тернокролепродукт", м. Харків
			представники сторін у судове засідання не з'явилися.
			 
			 
				 
					 ВСТАНОВИВ:
					 Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. за заявою ФОП ОСОБА_1. порушено провадження у справі № Б-39/152-10 про його банкрутство в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).
					Постановою господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. (суддя Швидкін А.О.) визнано ФОП ОСОБА_1. банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.
					Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р. (судді: Фоміна В.О. головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.), прийнятою за наслідками розгляду апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк", постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі припинено.
					Не погоджуючись із прийнятою постановою, ліквідатор боржника ОСОБА_2. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. 
					Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 7, 22, 47-49 Закону про банкрутство. 
					Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
					Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.
					Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами. 
					Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
					Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
					Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
					Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. До такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності. 
					У підтвердження викладених обставин до заяви про порушення справи про банкрутство додані копії кредитних договорів, договорів застави, купівлі-продажу. При цьому боржник зазначив, що про неможливість задоволення вимог визнаних боржником кредиторів свідчить судовий наказ про примусове стягнення заборгованості на користь одного з кредиторів ТОВ"Тернокролепродукт" у сумі 850 884,78 грн. та довідки решти кредиторів  банків про наявність заборгованості за кредитними договорами.
					У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
					Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
					Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
					Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після предявлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
					Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.
					Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.
					При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні. 
					Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
					Однак, у даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження загрози його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, судові накази, постанови про відкриття виконавчого провадження тощо).
					При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина підприємця за ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.
					Колегія суддів зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2010 р. про стягнення з боржника заборгованості на користь ТОВ"Тернкролепродукт" була надана до суду лише 29.11.2010 р., тобто вже після порушення провадження у даній справі (а.с. 12, том 2). Однак, наявність виконавчого провадження стосовно лише одного кредитора не свідчить про загрозу неплатоспроможності боржника у розумінні ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство, оскільки у цьому випадку відсутня конкуренція вимог кредиторів. Більше того, при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (04.11.2010 р.) не сплинув трьохмісячний строк з моменту пред'явлення виконавчого документа до виконання, тобто, були відсутні і ознаки неплатоспроможності боржника, встановлені ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.
					Крім того, звертає увагу той факт, що з вересня 2006 року боржник був зареєстрований у смт. Компаніївка Кіровоградської області і лише в серпні 2010 року (тобто, напередодні ініціювання справи про банкрутство) перереєструвався у АДРЕСА_1 і саме у Харківській області здійснювалось виконавче провадження зі стягнення заборгованості на користь ТОВ "Тернкролепродукт". У той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції, усе майно боржника знаходиться за місцем його попередньої реєстрації у Кіровоградській області.
					У той же час постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 р. у справі № Б-39/150-10 про банкрутство ФОП ОСОБА_3. були скасовані рішення попередніх судових інстанцій про визнання боржника банкрутом та провадження у справі припинено, як безпідставно порушене.
					У вказаній постанові судом касаційної інстанції також було звернуто увагу на факт перереєстрації боржника - ФОП ОСОБА_3. напередодні порушення справи про його банкрутство з м. Києва у АДРЕСА_1, тобто, за тією ж адресою, що ї боржник у даній справі ФОП ОСОБА_1.
					Зазначені факти свідчать про організовані навмисні дії осіб, спрямовані на реалізацію процедури фіктивного банкрутства, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань перед кредиторами, зокрема кредитних.
					Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку з відсутністю належних доказів загрози неплатоспроможності боржника. 
					За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
					Щодо процесуального права ПАТ КБ "Приватбанк" на звернення з апеляційною скаргою, то судом апеляційної інстанції встановлений факт визначення боржником в своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство у якості кредитора ПАТ КБ "Приватбанк". При цьому заборгованість боржника перед вказаним кредитором пов'язана зі здійсненням підприємницької діяльності. Тому судом апеляційної інстанції було правомірно здійснено апеляційне провадження за скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на постанову суду першої інстанції.
					На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 7, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст.1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
					ПОСТАНОВИВ:
					 1.Касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_1. ОСОБА_2. залишити без задоволення.
					2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. у справі №Б-39/152-10 залишити без змін.
					 
						 Головуючий Б.М. Поляков 
						 
						Судді В.М. Коваленко 
						О.Є. Короткевич

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...