Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5954/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 м. Київ
			21 червня 2011 року № 2а-5954/11/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу
			 
			за позовомОСОБА_1,
			ОСОБА_2  
			до 
			 
				 Треті особи без самостійних вимогВиконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), 
				Київського міського голови Чернівецького Л.М.
				ПАТ «Екостандарт», 
				Національна комісія регулювання електроенергетики України, 
				ПАТ «АК»Київодоканал», 
				ОСОБА_5, 
				ОСОБА_6 
				провизнання дій неправомірними, скасування Розпоряджень № 981, № 980, № 979, № 978   
					 
				
				Обставини справи:
				 Ухвалою від 17 березня 2011 року Шевченківським районним судом міста Києва справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського голови Чернівецького Л.М. про визнання неправомірними дій, незаконними та нечиними з моменту прийняття Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978 "Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", № 980 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", № 979 "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", № 981 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", зобовязати вчинити певні дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
				Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року вказану справу прийнято до провадження, призначено справу до судового розгляду.
				Позивачі позов підтримали і просять суд:
				·Визнати неправомірними дії відповідача-2 щодо прийняття розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», № 980 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення та гарячої води для населення», № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 978 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
				·Визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», № 980 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення та гарячої води для населення», № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 978 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
				·Зобов'язати відповідачів - суб'єктів владних повноважень -виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) та Київського міського голову Л.М. Черновецького прийняти розпорядження щодо встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги у відповідності до Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», постанов Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води», від 12.07.2006 № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення», від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій».
				·Зобов'язати відповідачів у порядку частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України опублікувати у газеті «Хрещатик»оголошення про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київського міського голови Черновецького Л.М., виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними, визнання розпоряджень від 31.08.2009 № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», № 980 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення та гарячої води для населення», № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 978 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»незаконними та нечинними з моменту прийняття.
				 Відповідач Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти позову заперечив про що надав письмові заперечення до матеріалів справи.
				Відповідач Чернівецький Л.М. в судове засідання не зявлявся, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв клопотань щодо подальшого розгляду справи до суду не направляв, про поважні причини не явки не повідомляв.
				До участі у справі залучено третіх осіб: ПАТ «Екостандарт», Національна комісія регулювання електроенергетики України, ПАТ «АК»Київодоканал», ОСОБА_5, ОСОБА_6
				На підставі ч. 4, 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
				Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
				 встановив:
				 Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978 "Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", № 980 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", № 979 "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", № 981 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" встановлено тарифи на серпень та вересень 2009 року, про що повідомлено у ЗМІ (газета Хрещатик від 01.09.2009 № 115 (3561)) (далі разом - Розпорядження).
				Щодо владних повноважень виконавчого органу Київської міської ради з прийняття вказаних розпоряджень, то суд зазначає наступне.
				Відповідно до п.2 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій виконавчої влади і місцевого самоврядування.
				Київська міська рада рішенням від 20.06.2002 № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності»сформувала власний виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.
				Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, Законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
				Згідно ст. 7, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
				Відповідно до п.2 ч.“а” ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчого органу Київської міської ради віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
				Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві)), надав тлумачення закону, у відповідності до якого Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань віднесених, до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міські раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади Кабінету міністрів України.
				Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення у формі розпоряджень, діяли у відповідності до положень та в межах повноважень встановлених ч.2. ст. 19 Конституції України, оскільки іншої форми рішень, в тому числі і при реалізацій функцій виконавчого органу ради, законом для відповідача не передбачено. При цьому, в силу положень норм закону «Про столицю України - місто-герой Київ»виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Тобто виконавчий орган ради в місті Києві створений на базі постійно діючого субєкта владних повноважень, який паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві в силу закону. А тому покликання на необхідність створення такого органу кожного разу в порядку ч.1. ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є необґрунтованою, оскільки така особливість для міста Києва законом не встановлена. Проте інші положення вказаної статті закону реалізуються Київською міською радою на власний розсуд.
				Щодо статусу нормативно-правового акта Розпоряджень та зворотної дії нормативно-правових актів, суд зазначає наступне. 
				У відповідності до п. 2 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 493/92 03.10.1992 Державну реєстрацію здійснюють: 
				нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України; 
				нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; 
				нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; 
				нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.
				Вказаний Указ Президента України не визначає реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації, яка діє, видаючи відповідний акт, як виконавчий орган Київської міської ради. А тому вказаний Указ і на реалізацію останнього Положення "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (№ 731 від 28.12.1992) на вимоги по реєстрації Розпоряджень не поширюється.
				У відповідності до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
				У відповідності до положень ч.6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
				У відповідності до ч.1. ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
				Аналіз як ст. 59, так і в цілому норм Закону України «Про місцеве самоврядування»дає підстави стверджувати про те, що Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган Київської міської ради наділений законом повноваженнями приймати рішення, які є обов"язковими до виконання в силу закону. 
				Оскільки Розпорядження містять структурний елемент норми - диспозицію, яка полягає у встановлені (погоджені) відповідного регульованого тарифу, яку встановлено в силу наділеня субєкта законом повноваженнями на це (реалізація компетенції), вказана норма стосується невизначеного кола осіб та діє протягом невизначеного часу, обов"язкова до виконання, є всі підстави стверджувати, що останні мають характер нормативно-правовий. А їх не реєстрація органами Міністерства юстиції України не спричиняє відсутність у оскаржуваних рішеннях нормативно-правового харатктеру.
				За таких умов покликання позивачів в цій частині є обгрунтованими.
				 Щодо відповідності оскаржуваних Розпоряджень вимогам Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (№ 1160-IV від 11.09.2003), то суд зазначає наступне.
				У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності":
				державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; 
				регуляторний акт - це: 
				прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; 
				прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; 
				регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
				У відповідності до положень ст. 6-9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" № 507-XII від 03.12.1990 в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
				Згідно ст. 7, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
				Відповідно до п.2 ч. “а” ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчого органу Київської міської ради віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
				У відповідності до ч.1. ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
				У відповідності до положень абз. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
				З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувані Розпорядження є регуляторними актами в розумінні положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому процедура його прийняття повинна відповідати вимогам закону, оскільки вказаними розпорядженнями регулюється питання встановлення граничних обсягів тарифів, які є регульованими.
				Згідно положень статті 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»:
				Громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: 
				подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; 
				у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; 
				подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; 
				бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; 
				самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; 
				одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
				У відповідності до положень ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: 
				відсутній аналіз регуляторного впливу; 
				проект регуляторного акта не був оприлюднений. 
				У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
				Відсутність дотримання вказаних норм закону відповідачами щодо прийняття оскаржуваних Розпоряджень, які є регуляторним актом належними доказами представниками Виконавчого органу Київської міської ради суду не спростовано. А тому в цій частині позов є обґрунтованим.
				 Щодо питань відсутності зазначення у Розпорядженнях виконавців житлово-комунальних послуг; безпідставного погодження тарифів та їх затвердження, зокрема, відносно теплової енергії, то суд зазначає наступне.
				У відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
				У відповідності до положень ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
				Оскільки зі змісту оскаржуваних Розпоряджень судом вбачається встановлення тарифів для виробників енергії, постачальників послуг - субєктів господарювання, а позивачі є фізичними особами  не субєктами господарювання, то суд дійшов висновку, що вказані покликання позивачів не порушують їх права, оскільки останні стосуються лише виробників, виконавців послуг.
				Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачі не зазначають про не отримання житлово-комунальних послуг згідно закону внаслідок прийняття Розпоряджень. Навпаки, позивачі отримують відповідні послуги і сплачують їх, зазначаючи про незгоду фактично з розміром їх оплати.
				Разом з тим вказані покликання могли б бути заявлені виключно виконавцями таких житлово-комунальних послуг, виробниками.
				А тому, в цій частині покликання позивачів, як підстави обґрунтування позову, не можуть бути прийняті судом в рахунок підтвердження порушення прав та інтересів позивачів як фізичних осіб споживачів житлово-комунальних послуг.
				Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що порушене право позивачів встановлене ст.6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»та в дотриманні органом місцевого самоврядування процедурних вимог з приводу прийняття регуляторного акта. Дотримання вказаної процедури забезпечить дотримання прав та інтересів позивачів у процесі встановлення згідно вимог закону регуляторним актом обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги.
				За таких умов позов підлягає задоволенню частково.
				 У відповідності до положень п.1. ч.2. ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Тобто предметом розгляду спору можуть бути, рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень.
				Позивачі заявляють позовні вимоги про зобовязання відповідачів вчинити дії по прийняттю нових тарифів. Разом з тим, фактів бездіяльності з цього приводу не наводять. Оскільки зобовязання вчинення дій є кореспондуючим способом захисту порушених прав у разі наявності та встановлення відповідної бездіяльності субєкта владних повноважень, то враховуючи факт відсутності такої бездіяльності відповідачів, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими. А тому задоволенню в цій частині не підлягають.
				Вимоги щодо реалізації ч.11 ст.171 КАС України, задовленню не підлягають, оскільки вказані положення є обов"язковими для відповідача в силу процесуального закону, і можуть реалізовуватися виключно за наявності бездіяльності суб"єкта владних повноважень з цього приводу.
				Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував повністю покликання позивача і не довів суду відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.
				Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
				ПОСТАНОВИВ:
				 Адміністративний позов задовольнити частково.
				Визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», № 980 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення та гарячої води для населення», № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 978 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
				В іншій частині позову відмовити.
				Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
				 
					 Суддя О.В. Кротюк

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...