Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-546/11/0508 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2011. Зареєстровано: 27.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2011.
Дата набрання законної сили: 14.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Цукуров В.П.
		Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
		 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 ПОСТАНОВА
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 червня 2011 року справа №2а-546/11/0508 
		приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
		Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді Гайдара А.В. 
		суддів 
		суддів Яманко В.Г.,
		Яковенка М.М.
		при секретарі Ткаченко Г.В.
		за участю
		представника позивачів ОСОБА_3 
		третьої особиОСОБА_4 
		 у відкритому судовому засіданні, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 квітня 2011 р. у справі № 2а-546/11/0508 (головуючий І інстанції Цукуров В.П.) за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, КПП „Бюро приватизації та обміну житлового фонду Донецької міської ради”, третя особа ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради про визнання неправомірної відмови у приватизації та зобовязання виконати приватизацію житла ,- 
		 ВСТАНОВИЛА: 
		 Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, КПП „Бюро приватизації та обміну житлового фонду Донецької міської ради”, третя особа ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради про визнання неправомірної відмови у приватизації та зобовязання виконати приватизацію житла. 
		Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 квітня 2011р. по справі № 2а-546/11/0508 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		У судовому засіданні представник позивачів та третя особа підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі..
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, постанову суду скасувати з наступних підстав. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21 жовтня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 звернулися з заявою до Управління комунальних ресурсів, відповідно до якої просили оформити передачу у спільну часткову власність житлове приміщення у гуртожитку у рівних частках. У вказаної заяві ОСОБА_4 власноруч вказала, що не заперечує проти приватизації без її участі, так як вона є громадянкою РФ.
		03 листопада 2010 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до начальника управління комунальних ресурсів Богачова С.В., в якої просили дозволити приватизацію кімнат у гуртожитку її чоловіку ОСОБА_5 та дітям, які є громадянами України, так як вона є громадянкою Росії. Відповідно до Закону вона не має права на приватизацію, приймати громадянство України не планує. 
		Листом №04-1288/3 від 01 грудня 2010 року Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради повідомило ОСОБА_5, що на момент подачі заяви в указаної квартирі зареєстровані чотири особи, одна з яких, громадянка ОСОБА_4, є громадянка Росії та не може приймати участь у приватизації житла в Україні. Передача квартир у власність трьох членів сімї, які займають по ј квартири, суперечить нормам законодавства. За наслідками чого, Управління комунальних ресурсів, у разі розділу лицевих рахунків готове розглянути заяву про приватизацію ѕ частин кімнат у гуртожитку на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ј частина при цьому буде належить до комунальної власності територіальної громаді для проживання у неї особи, яка не має права на приватизацію житла в Україні. 
		Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначені у Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992р. №2483-ХІІ. 
		Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
		Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. 
		Стаття 64 Житлового Кодексу УРСР передбачає, що члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення. У інституті житлового найму поняття користування частиною житлового приміщення, на яке посилається відповідач, відсутнє. 
		Організація проведення приватизації та оформлення права власності регулюється статтею 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”. 
		Згідно до ч. 2 ст. 8 зазначеного закону передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обовязковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку). У законі визначена умова виконання приватизації - це згода на приватизацію усіх членів сімї, обовязкова участь у приватизації усіх членів сімї законом не вимагається.
		Між наймачем ОСОБА_5 та членами його сімї існує згода, щодо приватизації квартири. Громадянка Росії ОСОБА_4 не заперечує проти приватизації кімнат у гуртожитку членами її родини без її участі. Приватизація житла позивачами не має наслідками припинення права користування житлом третьої особи. 
		Відповідно до п.10 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону. З матеріалів справи не вбачаються підстави для відмови у задоволенні прохання позивачів приватизувати кімнати у гуртожитку без участі у приватизації громадянки Росії, також не вбачається підстав для приватизації частини кімнати, так як за ст. 2 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду” до обєктів приватизації відносяться кімнати у гуртожитку, а не частини кімнат. 
		Відповідно п. 3 ст.8 зазначеного закону передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
		Як вбачається з матеріалів справи, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради у в зазначений законом термін заяву позивачів про приватизацію житла від 21.10.2010р. не розглянуло та рішення про приватизацію кімнат у гуртожитку, які займають позивачі, не ухвалило, чим порушило вказані вище норми закону. За таких обставин колегія суду приходить до висновку, що права позивачів були порушені. 
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 
		Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування”.
		В розумінні ст. 5, 16 зазначеного Закону відповідач у справі є органом, створеним місцевою радою, та наділений цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, уповноваженим здійснювати приватизацію державного житлового фонду, відповідно до Житлового Кодексу України та Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”. 
		Суд першої інстанції не звернув уваги на порушення права позивачів на приватизацію житла, не прийняв до уваги усі обставини справи та не надав жодної правової позиції доводам позивачів про їх порушене право на приватизацію житла.
		Порушенням прав позивачів є відсутність результату розгляду заяви наймачів про приватизацію житла та неприйняття відповідачем рішення про приватизацію займаного ними житла.
		Суд не має можливості встановлювати порядок приватизації та видачі свідоцтва про право власності, тому захист порушених прав позивачів можливо виконати шляхом зобовязання відповідальної особи розглянути заяву про приватизацію та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення. 
		У звязку з порушенням прав позивачів суду першої інстанції слід було задовольнити позовні вимоги у частині зобовязання Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради розглянути заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про приватизацію займаного ними житла та прийняти рішення про приватизацію житла на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у встановленому законом порядку. 
		Разом з цим, що стосується позовної вимоги про визнання неправомірною відмови Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради у приватизації, то у матеріалах справи рішення про відмову у приватизації відсутнє, а тому ця вимога не підлягає задоволенню. 
		Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України субєкт владних повноваженьце орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Згідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. 
		У своєму позові позивач просить зобовязати комунальне комерційне підприємство «Бюро обміну та приватизації житлового фонду Донецької міської ради» підготувати розпорядження органа приватизації та свідоцтво про право власності. Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню в звязку з передчасністю. 
		Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.
		Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. 
		Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.
		Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, 
		 П О С Т А Н О В И Л А :
		 Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 квітня 2011 р. у справі № 2а-546/11/0508  задовольнити частково.
		Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 квітня 2011 р. у справі № 2а-546/11/0508  скасувати.
		Прийняти нову постанову. 
		Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  задовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо складання припису № 168/1 від 28.10.2010 року.
		Зобовязати Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради розглянути заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про приватизацію житла від 21 жовтня 2010 року, зареєстровану за №4816 кв. від 25 жовтня 2010 року та прийняти вмотивоване розпорядження щодо вирішення питання по суті.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити. 
		Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 10 червня 2011 року. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
		 
		Головуючий: А.В. Гайдар
		 
		Судді: В.Г. Яманко 
		 
		М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...